Рішення № 71640925, 17.01.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

17.01.2018

Справа № 489/5004/17

Провадження №2/489/2436/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

секретаря – Настенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Товарна Універсальна Біржа «Клондайк», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання дійсним договору №98 купівлі-продажу від 17.08.2000 року в зв’язку із тим, що цей договір був посвідчений на Товарній Універсальній Біржі «Клондайк». На теперішній час вони не мають можливості реалізувати свої права щодо розпорядження своїм майном, оскільки даний договір не був посвідчений нотаріально. Продавці ніяких претензій не пред’являють, проте від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ухиляються.

Від представника позивача надійшло клопотання про слухання справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Від ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову, просила справу розглядати за її відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Квартира АДРЕСА_1 належала відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло, посвідченого 19.08.1998 року Миколаївською міською службою державного житлового фонду, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 30.03.1999 року за реєстровим №16579.

17 серпня 2000 року на Товарній Універсальній Біржі «Клондайк» за №98 був зареєстрований договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку, та ОСОБА_1, яка діяла за себе та свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, з іншого боку, який був зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за №16579 від 28.08.2000 року на ім’я ОСОБА_1 – 1/2, та на ім’я ОСОБА_2 – 1/2.

Претензій сторони один до одного не мали, всі умови договору купівлі-продажу дотримані. Проте на даний час нотаріальне посвідчення договору неможливе.

На час укладання договору купівлі-продажу квартири сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на даний час визнання такого договору дійсним можливе лише в судовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що вони придбали квартиру на біржі, однак через необізнаність сторін договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, а лише зареєстрований на біржі. Позивачі вказують, що після укладання договору сторонами були виконані умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Відразу після укладання договору купівлі-продажу між сторонами позивачами було зареєстровано право власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу. Про що свідчить реєстраційний напис №16579 від 28.08.2000року.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у серпні 2000 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов’язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов’язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивачі на теперішній час не мають можливості реалізувати свої права щодо розпорядження своїм майном, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Приймаючи до уваги те, що позивачі не мають можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов підлягає задоволенню.

На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.

На підставі ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», керуючись ст. ст. 8, 10, 60, 88, 209, 212-215, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Товарна Універсальна Біржа «Клондайк», про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований на Товарній Універсальній Біржі «Клондайк» за №98 від 17.08.2000 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_1, яка діяла за себе та свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, з іншого боку.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 1016 (тисячу шістнадцять) гривен судового збору сплаченого за квитанцією від 19.10.2017року код квитанції 1022-3680-2704-8148.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва