Постанова № 71640537, 16.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/134/2018

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуСправа № 150/17/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Міхасішина І.В.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року, ухвалене суддею Чернівецького районного суду Вінницької області Л.П. Цимбалюк,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року до Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_3 з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги для утримання неповнолітньої дитини не надає, тому просить стягувати із ОСОБА_2 аліменти для утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліменти для її утримання в розмірі 5000 гривень щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.01.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, допущено рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання як дружини в розмірі 500 (п’ятсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки в частці від заробітку відповідач не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 просив його скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 в частині стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнувши з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн.

Рішення районного суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини відповідачем не оскаржується, а тому, у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Позивачем до початку розгляду справи по суті були подані заперечення на апеляційну скаргу, у яких вона не погоджується з доводами скарги, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що від спільного подружнього життя у сторін є малолітня донька – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір’ю та перебуває на її утриманні.

В добровільному порядку відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу для утримання малолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_2 працює анестезіологом в АТ «Крайська здравотні» м. Мост Регіонального управління охорони здоров’я, за що отримує заробітну плату, про що зазначається позивачем та не заперечується представником відповідача.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

За змістом ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення), на яку й посилався районний суд, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надає у добровільному порядку коштів на утримання дитини, хоча має таку можливість.

При цьому при визначенні розміру аліментів судом було дотримано норми ст. 182 СК України.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач наполягав на тому, щоб аліменти на утримання його доньки стягувались у твердій грошовій сумі. В обгрунтування такої вимоги він вказував, що його заробіток має нерегулярний, мінливий характер. Однак не довів ці обставини, на які він посилався, заперечуючи розмір аліментів.

За змістом ст. 184 СК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Отже, для застосування цієї норми закону обов'язковою умовою має бути наявність нерегулярного, мінливого доходу.

Відповідач хоча і наполягав на тому , що його дохід є саме таким, проте не довів цієї обставини.

Натомість матеріали справи містять докази того, що відповідач офіційно працевлаштований, що також було підтверджено його представником. Відповідно до листа про доходи (а.с. а.с. 60, 61) ОСОБА_2 отримує заробітну плату в АТ «Крайські здравотні», розмір якої визначено в національній валюті Чеської Республіки.

А це вказує на те, що дохід відповідача має постійний, стабільний характер, а отже положення ст. 184 СК України застосуванню до даних правовідносин не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі наявних у справі належних і допустимих доказів, яким відповідно до вимог ст.ст. 81, 264 ЦПК України надав належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач повинен брати участь в утриманні дитини в розмірі, який заявлений позивачем.

В ході апеляційного розгляду справи скаржником не було надано інших доказів, які б вказували на безумовну невідповідність висновків суду обставинам справи, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже, при ухваленні рішення Чернівецьким районним судом Вінницької області було додержано норми матеріального та процесуального права, а тому воно скасуванню в частині, що була оскаржена відповідачем, не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: