Рішення № 71639029, 10.01.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3808/17

Провадження № 2/727/383/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Семенка О.В.

при секретарі - Ільчука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за користування приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач КЕВ м. Чернівці звернувся з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1про стягнення неустойки за користування приміщенням. Посилається на те, що 02 липня 2015 року між ним та відповідачем було укладено попередній договір оренди № 268/2015-п нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6, військове містечко № 101, будинок № 4 (літ.А), строком по 30 червня 2016 року із оплатою в розмірі 2609 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 434 грн. 83 коп. Зазначене майно було передано відповідачу згідно акту приймання-передачі від 02 липня 2015 року. Так, згідно п. 1.1 даного договору, позивач зобов’язується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна військового містечка № 101. Зазначає, що відповідач орендоване приміщення не повернув і не передав згідно акту приймання-передачі, КЕВ м. Чернівці листами від 03 червня 2016 року № 1396 та від 02 липня 2016 року № 1663 попередив, що в разі невиконання обов’язку щодо вивільнення приміщень та повернення орендованого, буде нараховуватись неустойка в розмірі подвійної плати за час прострочення користування приміщенням. Вказує, що у відповідача виникла заборгованість по нарахованій неустойці в сумі 12266 грн. 72 коп. Листом КЕВ м. Чернівці №759 від 22.03.2017 року було надіслано на адресу відповідача претензію з проханням погасити заборгованість.

З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача на його користь неустойку за користування нежитловим приміщенням площею 115,00 кв.м. в будівлі № 4 військового містечка № 101, що розташоване в м. Чернівці, площа Театральна, 6 в сумі 19586 грн. 83 коп.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, від нього до суду поступила заява, в якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, від нього до суду поступило письмове заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю, справу розглядати у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 02 липня 2015 року між КЕВ м. Чернівці та ОСОБА_1був укладений попередній договір оренди № 268/2015-п нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6, військове містечко № 101, будинок № 4 (літ.А), строком по 30 червня 2016 року із оплатою в розмірі 2609 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 434 грн. 83 коп.

Відповідно до п. 9.1 цей договір діє з 02.07.2015 року по 30.06.2016 року включно. Згідно п.1.1, позивач зобов’язувався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1до моменту підписання основного договору мав право використовувати майно за цільовим призначенням визначеним попереднім договором в п. 2.1.3.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Виходячи з наведених норм, попередній договір не може бути підставою виникнення зобов’язань за основним договором, оскільки встановлює зобов’язання укласти основний договір на певних умовах в майбутньому. Зважаючи на це, у відповідача не виникло зобов’язань зі сплати орендної плати на підставі попереднього договору оренди військового майна від 02 липня 2015 року № 268/2015-п.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України передбачено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, виключно на конкурсних засадах.

Статтею 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.

Порядком надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду №778 від 11.05.2000 року передбачено обов’язкове проведення експертної оцінки майна, яке передається в оренду.

Нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що етапами укладення договору оренди державного майна є: одержання дозволу Фонду державного майна чи його регіональних відділень на право оренди, проведення конкурсу, здійснення експертної оцінки майна, що орендується та проведення відповідних розрахунків орендної плати.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є, зокрема, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Аналізуючи вищевказані норми, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір № 268/2015-п. за своєю правовою природою не є договором оренди, попередній договір не створює для інших обов’язків крім того, що укласти в майбутньому основний договір на визначених в попередніх умовах, позивачем не доведено факту домовленості між сторонами про сплату орендної плати, яка б визначалась відповідно до вищевказаних норм, а встановлено лише плату за користування майном, відповідно розрахунок неустойки зроблений позивачем необґрунтовано.

Окрім вищевикладеного також слід зазначити, що попередній договір, на який позивач необґрунтовано посилається як на підставу виникнення у відповідача заборгованості зі сплати неустойки, припинив свою дію, 30.06.2016 р., тоді як неустойку позивачем нараховано до стягнення за період з липня 2016 р. по серпень 2017 року, тобто за час відсутності договірних зобов’язань.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не виконано умови попереднього договору оренди щодо укладення основного договору оренди, при тому, що відповідачем сумлінно сплачувались кошти за користування майном і після закінчення попереднього договору оренди.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що в позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 635, 759 ЦК України, ст.ст. 2, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого в оренду, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за користування приміщенням.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Суддя Шевченківського

районного суду м. Чернівці ОСОБА_2