Вирок № 71636230, 17.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3744/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

при секретарі – Шульзі К. І.

з участю прокурора – Рабцун М. О.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_1

з участю захисника – Которобай Ф. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12015220480000289 від 19.01.2015року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого статтею 124 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

18.01.2015 року у вечірній час близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де в нього виник конфлікт на побутовому ґрунті зі своїм вітчимом - ОСОБА_4 У ході вищевказаного конфлікту сварка перейшла у більш агресивну форму, під час якої ОСОБА_4 скоротив відстань із ОСОБА_1 та почав душити останнього руками за шию.

З метою припинення протиправних дій ОСОБА_4, належним чином не оцінивши засоби захисту та нападу, усвідомлюючи той факт, що останній перебуває у стані алкогольного сп’яніння та координація його рухів порушена, розуміючи, що для забезпечення ефективного захисту свого життя та здоров’я немає явної необхідності заподіювати потерпілому тяжку шкоду, враховуючи, що обстановка захисту є для нього сприятливою, через свою фізичну перевагу та молодий вік, маючи при цьому можливість захистити свої інтереси без заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, ОСОБА_1 схопив лежачий неподалік кухонний ніж та почав умисно наносити удари ножем по різних частинах тіла ОСОБА_4

Після того, як ОСОБА_1 завдав декілька ударів ОСОБА_4, у тому числі в ділянки життєво-важливих органів, тим самим вийшовши за межі необхідної оборони шляхом заподіяння ОСОБА_4 такої шкоди, що не відповідала обстановці захисту та небезпечності посягання в момент їх заподіяння, конфлікт було вичерпано, а ОСОБА_1 направився до своєї кімнати.

Унаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи №76-А/15 від 04.03.2015 року, заподіяні наступні тілесні ушкодження: поверхнева колото-різана рана шиї справа з ушкодженням біля вушної залози, поверхнева колото-різана рана правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, колото-різане поранення животу справа, що проникає в черевну порожнину з ушкодженням брижі тонкої кишки, закрита травма животу у вигляді розриву селезінки, розриву печінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, а також таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого статтею 124 Кримінального кодексу України у повному обсязі, та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, пояснивши, що доповнити йому нічого.

Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого та його захисника, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з’ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1, та кваліфікує його дії за статтею 124 Кримінального кодексу України, а саме умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, який у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до злочину невеликої важкості, а також особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції статті 124 Кримінального кодексу України із застосуванням ст.ст.75,76 Кримінального кодексу України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави підлягає задоволенню в межах його доведеності.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат №11 від 07.07.95 року, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого статтею 124 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі частини 1 та пунктів 2, 4 частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету (банківські реквізити Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради: р/р 31412544700002, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603) в рахунок відшкодування лікування потерпілого ОСОБА_4 3295 (три тисячі двісті дев’яносто п’ять) грн. 62 коп.

Речові докази – чоловіка куртка, коробка з 4 ножами, змиви та зрізи нігтів з рук ОСОБА_1, чоловіча кофта та чоловічі брюки, які передані на відповідальне зберігання до камери схову Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області – після набранням вироком законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: