увійти
УКР
у.н. 415/3831/16-к
н.п. 1-кп/415/63/18
ВИРОК
Іменем України
16 січня 2018 року м. Лисичанськ
Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:
головуючого судді Старікової М.М.
судді Грибанової Л.О.
судді Чернобривко Л.Б.
за участю:секретаря Демченко Е.Є., Бервено Ю.В.
прокурора Хмеленко Н.В.
захисника Стародубцевої Л.О.
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12015130240002437 від 06 листопада 2015 року у відношенні
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Первомайська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, офіційно не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого:1) 24 липня 1989 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 140 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 2) 13 листопада 1992 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст. ст. 17,81 ч.3, 81 ч.3, 89 ч.1, 42 КК України (1960 року) до 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) 13.03.2001 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст. ст. 17, 81 ч.1, 17, 81 ч.3, 140 ч.2, 42 КК України (1960 року) до 4-х років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 14 травня 2001 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.17 ч.3, ст.81 ч. 3, ст. 42 ч. 3 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 5) 10 січня 2007 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст. 186 ч. 3, ст. 383 ч.2, ст. 70, ст. 71 КК України (2001 року) до 6 років позбавлення волі; 6) 19 квітня 2013 року апеляційним судом Луганської області за ст. 185 ч.2, ст. 185 ч. 3, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
27 жовтня 2015 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_4, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп'яніння, заснув, залишивши на печі готувати їжу.
В цей час, за даною адресою прийшла ОСОБА_6, яка також мешкала у вищевказаному будинку, та не змігши потрапити у будинок через вхідні двері, залізла в нього через віконний отвір, де виявила всередині будинку сильне задимлення, з приводу чого, розбудила ОСОБА_4 та висловила йому зауваження, щодо необережного поводження з вогнем. На ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4, умисно наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_6, від якого остання впала, вдарившись головою об кут печі та втратила свідомість.
Після цього у ОСОБА_4, який усвідомлював, що ОСОБА_6 є живою, раптово виник злочинний умисел на протиправне заподіяння їй смерті, реалізуючи який, ОСОБА_4 виніс ОСОБА_6 у двір, за вказаною адресою, та поклав у яму, призначену для поміщення сміття, у подальшому, взявши у будинку кухонний ніж, ОСОБА_4 повернувся до ОСОБА_6 та умисно перерізав ним шию останній.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 140 від 15 квітня 2016 року, при дослідженні в морзі 7 квітня 2016 року трупа ОСОБА_7, в області дефекту м'яких тканин шиї, передньої її поверхні, було виявлено край пошкодження (в підщелепної області), який носить різаний характер; різана рана могла утворитися від дії предмета, що має ріжучи властивості і носить прижиттєвий характер, що підтверджується, як даними медико-криміналістичного, так і гістологічного дослідження; характер і локалізація пошкодження в області шиї дає підстави вважати, що воно могло бути заподіяно незадовго до настання смерті і в такому випадку, може мати прямий причинно-наслідковий зв'язок з її настанням; пошкодження в області шиї стосовно до живої особи за своїм характером носять характер тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння; наявність і характер пошкоджень, виявлених в області шиї при дослідженні трупа ОСОБА_7 дає підставу вважати, що її смерть могла настати від різаної рани шиї з пошкодженням органів шиї, що супроводжувалося гострою крововтратою, можливо в термін і за обставин, зазначених ОСОБА_4
Далі, впевнившись у тому, що ОСОБА_6 померла, ОСОБА_4, з метою приховати сліди злочину, засипав її тіло землею, спалив свій одяг зі слідами крові потерпілої, та позбавився від знаряддя злочину.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнав та пояснив, що він зареєстрований в місті Попасна, в будинку № 58 по вулиці Садовій, де і проживав весь час. Також у цьому будинку зареєстрована його матір ОСОБА_8 У 2012 році його було засуджено за вчинення злочинів до 5-ти років позбавлення волі і, покарання за цим вироком, він відбував у виправній колонії № 11 міста Брянка Луганської області. Приблизно 27-28 січня 2016 року рішенням суду його було звільнено з місць позбавлення волі умовно-достроково, про що йому було надано довідку. Яким судом його було звільнено, та на який строк, пояснити не зміг, довідку про звільнення надати суду також не може, оскільки її було вилучено співробітниками поліції у квітні 2016 року і на даний час довідка знаходиться у Лисичанському ВП ГУНП в Луганській області. При слідуванні з місць позбавлення волі блок пост він не проходив, у місто Попасна прибув дні через два після звільнення. До Попаснянського ВП про те що його було звільнено умовно - достроково не повідомляв. Будинок, де він був зареєстрований, було пошкоджено і він став проживати разом з матір`ю в місті Попасна по вулиці Червоних Партизанів 36/3. У лютому 2016 року він приїзджав до міста Лисичанська, щоб відвідати свою сестру ОСОБА_9, яка проживала в будинку АДРЕСА_2. На той час вона проживала в будинку сама, в гостях у сестри він пробув два дні, після чого повернувся до міста Попасна. Про те, що його племінниця ОСОБА_6 зникла, йому стало відомо зі слів сестри, коли та зателефонувала йому, коли він ще знаходився в місцях відбування покарання. 06.04.2016 року він знову приїхав до міста Лисичанська, з якою метою сказати не може. На вулиці його затримали працівники поліції, які доставили його у Лисичанський ВП ГУНП, де він пробув до 07.04.2016 року, після чого його перевезли до відділку поліції в місто Новодружеськ, де тримали до 17 квітня 2016 року. Співробітники поліції до нього весь час застосовували насильство, недозволені заходи фізичного впливу, з метою примушення його зізнатися у вбивстві ОСОБА_6. Не витримавши знущань він надав покази, про те, що він вбив племінницю. Після чого, 17.04.2016 року його відпустили і він поїхав до міста Попасна, де пробув до 15.06.2016 року. У нього були тілесні ушкодження, однак протягом майже двох місяців, після того, як його відпустили з Новодружеського відділку поліції він за медичною допомогою не звертався, побої не фіксував, так як не вважав це за потрібним. Зі скаргами на дії співробітників поліції щодо застосування відносно недозволених заходів під час досудового розслідування до компетентних органів не звертався. Смс повідомлення на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з вибаченнями перед останніми за вбивство ОСОБА_6 не направляв, це зробили співробітники поліції, які забрали у нього телефон коли незаконно тримали його у Лисичанському ВП та Новодружеському відділку поліції. ОСОБА_5, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також його оговорюють. У жовтні - листопаді 2015 року він не проживав у місті Лисичанську, в гостях у ОСОБА_5 не перебував, до ОСОБА_10 за дитиною ОСОБА_6 не приходив, і разом з ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за місцем їх проживання не відвідував. На момент зникнення ОСОБА_6 він відбував покарання та знаходився в місцях позбавлення волі У ОСОБА_13, і перший раз, після умовно - дострокового звільнення, він приїхав до міста Лисичанська у лютому 2016 року, коли ОСОБА_6 вже зникла.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина, за викладених вище обставин, підтверджується встановленими та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.
Так, потерпілий ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання суду пояснив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого у 2014 році у них народився син ОСОБА_14. Разом вони проживали за адресою: АДРЕСА_3. Протягом останнього часу, з причин зловживання дружиною спиртними напоями, ОСОБА_6 стала проживати разом зі своєю матір'ю ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2, однак, не дивлячись на це, вони підтримували стосунки, ОСОБА_6 іноді приходила до нього з сином та залишалась на декілька днів. Обвинуваченого ОСОБА_4 він знає як рідного дядька своєї дружини. Він неодразово судимий. Зі слів самого ОСОБА_4, йому відомо, що останній відбував покарання у колонії міста Брянка Луганської області, а коли незаконні збройні формування захватили місто, у травні 2015 року він втік з місць позбавлення волі у напрямку міста Попасна, де проживала його матір. Однак в місті Первомайську Луганської області він був затриманий представниками НЗФ, які утримували його у комендатурі, де протягом деякого часу він виконував обов'язки електрика. Потім, з його слів, його перевели на блок пост, звідки він втік в місто Попасна. Приблизно за чотири місяці до зникнення ОСОБА_6 обвинувачений переїхав до міста Лисичанська, де став проживати разом з сестрою ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2, ховаючись від співробітників поліції. 26 жовтня 2015 року він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4за місцем його (потерпілого) мешкання за адресою: АДРЕСА_3 розпивали спиртні напої. Після випитого, Кончук і ОСОБА_6 залишились у нього ночувати. Наступного ранку ОСОБА_4 пішов до себе за місцем мешкання (АДРЕСА_2), а ОСОБА_6 ще спала. Приблизно о 10 годині, може пізніше, ОСОБА_6 прокинулася та стала просити у нього випити, на що він відмовив їй, сказавши що їй необхідно слідкувати за сином, а не вживати спиртні напої. Вона почала ображати його і він вигнав її з будинку, остання забрала сина і пішла. Протягом наступних двох днів він з будинку свого не виходив, зловживав спиртними напоями. Приблизно через два - три дні, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не приходила, він вирішив сам провідати її. Прийшовши за адресою: АДРЕСА_2, дружини вдома не було, на що ОСОБА_4 сказав що йому не відомо де вона. При цьому матір ОСОБА_6 - ОСОБА_9 сказала, що бачила, як її донька сідала до автомобілю з військовими і куди поїхала їй не відомо. Він не повірив останнім та почав сам шукати ОСОБА_6, однак йому це не вдалося. Також він пам'ятає, що в той день, його дружина була одягнена у чорне пальто та тапці помаранчевого кольору, а коли він приходив до ОСОБА_9 та ОСОБА_4 додому, пальто дружини лежало на колодязі у дворі, а тапці стояли у хаті. Крім того, мобільний телефон ОСОБА_6 також знаходився у будинку, оскільки він, в присутності ОСОБА_4, намагався зателефонувати їй, коли прийшов до них, на що останній сказав, що ОСОБА_6 залишила телефон вдома і якоби він з ОСОБА_9, знайшли його у пакеті в будинку. Після чого останні передали йому мобільний телефон ОСОБА_6, який був виключений та непрацював, а він з цього телефону в їх присутності дістав сім картку, якою в подальшому став користуватися. У квітні місяці 2016 року, коли він знаходився на заробітках в місті Маріуполі, йому зателефоновував його знайомий та повідомив, що знайшли тіло ОСОБА_6 на городі у дворі будинку за місцем проживання ОСОБА_9 Відповідаючи на питання суду зазначив, що у вчиненні вбивства його дружини він підозрює лише ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_6 неодноразово скаржилась йому на свого дядьку, з її слів йому відомо, що ОСОБА_4 раніше намагався вступити з нею у статевий контакт насильно. Також за два тижні до її зникнення вона скаржилася на обвинуваченого, що той її образив, а коли він вживав спиртні напої, то був дуже агресивним та вів себе неадекватно. Крім того, ніхто не міг потрапити у двір до ОСОБА_9 та закопати тіло ОСОБА_16 на городі, оскільки у дворі були собаки. Також, у 2011 році, коли ОСОБА_4 був одружений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він в його (потерпілого) присутності побив свою дружину. Мати потерпілої ОСОБА_17 завжди захищала свого брата ОСОБА_4, а до своєї доньки, відносно якої позбавлена батьківських прав, відносилась як до сусідки. В той день ОСОБА_9 вдома не було, так як вона їздила в місто Попасна до матері. У нього у телефоні був записаний абонентський номер ОСОБА_4, і вони з ним неодноразово зідзвонювалися, особливо після того, як зникла ОСОБА_6 Коли він записував номер ОСОБА_4 і запитав у нього, як його (ОСОБА_4.) підписати у телефонній книзі, на що останній сказав, щоб він підписав його як ОСОБА_1. Також, у квітні 2016 року від ОСОБА_4 на його телефон прийшло СМС повідомлення, в якому він просив вибачення у нього за те, що вбив ОСОБА_6. Що стосується покарання,покладався на розсуд суду.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_4 знає як рідного дядька її сусідки - ОСОБА_6, в непрязних стосунках з ним не перебуває, ніяких відносин з останнім не підтримує, підстав оговорювати обвинуваченого не переслідує. Зі слів самої ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_4 втік з місць позбавлення волі, де відбував покарання, і переховувався у своєї сестри - матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_6 неодноразово приходила до неї після сварки з матір`ю, щоб скористатись її мобільним телефоном. Також, перебуваючи у неї в гостях ОСОБА_6 дзвонила ОСОБА_4, ще вона просила і її зателефонувати з її мобільного телефону обвинуваченому, при цьому в її телефонній книзі він записаний під жіночим ім`ям - як «ОСОБА_1». Так, 27 жовтня 2015 року вона знаходилась за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_4, коли приблизно о 15 годині до неї прийшла ОСОБА_6. На вулиці було прохолодно, вона була одягнена у пальто чорного кольору. Разом з нею був її малолітній син, який сидів у колясці. ОСОБА_6 попросила у неї мобільний телефон, щоб зателефонувати своїй матері - ОСОБА_9, номер якої, у неї був записаний у мобільному телефоні. ОСОБА_9 в той час знаходилася у місті Попасна. У разговорі з ОСОБА_9 ОСОБА_6 повідомила їй, що вона поругалася зі своїм чоловіком і прийшла додому, однак в будинок зайти не може, оскільки в ньому знаходиться її дядько ОСОБА_4, який закрив будинок зсередини, при цьому через вікно вона побачила, що в будинку на пічці щось горить, і що він спалить будинок. Також вона сказала ОСОБА_9 що хоче залізти в будинок через вікно. ОСОБА_9 сказала їй щоб вона пішла до будинку і подивилася що там. ОСОБА_6 пішла, при цьому сказала що ненадовго і попросила подивитися за її сином. Пройшов деякий час, однак ОСОБА_6 не поверталась, її син заснув, і вона (ОСОБА_10) почала за неї хвилюватися. Приблизно о 19 - 20 годині вона сама зателефонувала ОСОБА_9 і запитала де ОСОБА_6, на що остання сказала, що не знає де її донька, при цьому по голосу була схвильована. Вона попросила прийти ОСОБА_9 та забрати дитину. Через деякий час до неї додому прийшов ОСОБА_4, який був у стані алкогольного сп`яніння, від нього було чути стійкий запах алкоголю. ОСОБА_4 попросив у неї випити, на що вона відмовила останньому. Він забрав дитину ОСОБА_6, його речі, коляску та пішов. Через два - три дні вона знову зателефонувала ОСОБА_9 та поцікавилась, чи не прийшла ОСОБА_6, на що остання сказала, що ОСОБА_6 додому не повернулася. Також, через деякий час. до неї прийшла ОСОБА_9 та запитала чи не приїзджала до неї міліція і що вона останнім розповіла про ОСОБА_4, на що вона відповіла їй, що повідомила співробітникам міліції лише правду. На питання обвинуваченого зазначила, що коли до неї за дитиною приходив ОСОБА_4, у неї вдома у гостях знаходилась сусідка ОСОБА_18, яка також його бачила.
Свідок ОСОБА_11, допитаний в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_4 знає, його з ним познайомив ОСОБА_5 приблизно у листопаді 2015 року, представивши його як свого дядьку. Відносин з обвинуваченим не підтримує, неприязнених стосунків не має, підстави оговорювати останнього відсутні. ОСОБА_5 і його дружину знає, останні декілька разів як сусіди приходили до нього разом зі своєю дитиною, при цьому коли вони знаходились у нього, сварок між ними не було. Приблизно наприкінці жовтні 2015 року від ОСОБА_5 йому стало відомо, що його дружина ОСОБА_6 зникла і він її всюди шукає. Так, відповідаючи на питання суду зазначив, що за декілька днів до того, як ОСОБА_6 повідомив про зникнення дружини, наприкінці жовтня 2015 року в післяобідній час, він. разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 прямували у центр міста Лисичанська до магазину. Проходячи по вулиці Макаренко, біля одного з будинку, вони почули сварку між чоловіком та жінкою. Жінка кричала «Не бий мене», звідки саме доносилися крики, чи з будинку, чи з двору, сказати не може. ОСОБА_19 попрямували далі, а коли, приблизно через пів години поверталися назад, він сказав ОСОБА_12 щоб та йшла далі, а сам підійшов до воріт будинку, де відбувалася сварка, щоб подивитись що там відбувається. Обійшовши навколо будинку, на городі цього будинку він побачив чоловіка з лопатою, який щось там копав. Жінки він не побачив та пішов додому. Приблизно у листопаді 2015 року до нього додому прийшов ОСОБА_5, який привів з собою раніше незнайомого йому ОСОБА_4, якого представив як дядьку. У ОСОБА_4 він впізнав того чоловіка, якого він, наприкінці жовтня 2015 року, бачив на городі з лопатою, у дворі будинку, де чув сварку.Значення він цьому не надав і нічого в той час не сказав. Після чого, ОСОБА_5 ще один раз приходив до нього разом з ОСОБА_4.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_4 бачила два рази, коли він, разом з ОСОБА_5, взимку 2015 року, точну дату вона не пам`ятає, приходив до неї з ОСОБА_11 додому. ОСОБА_5 представив його як дядьку ОСОБА_6, яку вона також раніше знала. При цьому, ОСОБА_5 повідомив їй, що ОСОБА_6 зникла. Відносин з ОСОБА_20 вона не підтримує, підстави оговорювати останнього у неї відсутні. Також зазначила, що наприкінці жовтня 2015 року вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_11прямувала до магазину за покупками, коли, проходячи по вулиці Макаренко в місті Лисичанську, біля одного з будинку, ворота якого були пофарбовані синім кольором, почули сварку між чоловіком та жінкою, при цьому жінка просила не бити її. ОСОБА_19 пройшли повз будинку, а коли, приблизно через пів години поверталися назад, ОСОБА_11 сказав їй, щоб вона йшла додому, а сам підійшов до будинку, де раніше відбувалася сварка. Коли ОСОБА_11 повернувся, то повідомив їй, що на городі цього будинку, він бачив чоловіка з лопатою, який щось там робив. Пізніше їй стало відомо, що в тому будинку проживала ОСОБА_6 разом зі своєю матір`ю, і ,що на городі цього будинку, знайшли тіло ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що потерпілого ОСОБА_5 він знає з дитинства, також він був знайомий з його дружиною ОСОБА_6. Обвинуваченого ОСОБА_4 не знає. Так, 27.10.2015 року близько 11 години він прийшов до ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_3, щоб вжити спиртних напоїв, оскільки у нього в цей день був день народження. ОСОБА_15 в будинку нікого не було. В процесі вживання спиртних напоїв ОСОБА_5 розповів йому що зранку він поругався з дружиною, яка забрала сина та пішла до своєї матері. В цей день він залишився у нього ночувати. Вранці випили ще спиртного, ОСОБА_5 заснув, а він пішов додому.
Свідки ОСОБА_9, яка є рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яка є його матір`ю, після роз`яснення останнім судом їх прав, передбачених ст. 63 Конституції України від надання показів суду відносно свого близького родича відмовились.
Крім того, вина обвинуваченого, підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
- протоколом огляду предмета від 02.02.2016 року (том 1, а.с.37,38), під час якого, з 16.00 до 16.50, в присутності понятих, за добровільною згодою ОСОБА_9 (том 1, а.с. 36), при штучному освітленні, було оглянуто мобільний телефон «Samsung» в корпусі білого кольору, іmel: НОМЕР_4, абонентський номер НОМЕР_3, який належить останній, в телефонній книзі якого міститься запис (№ 28) «ОСОБА_21 - НОМЕР_2»;
- протоколом огляду предмета від 03.02.2016 року (том 1, а.с.44,45), під час якого, з 09.45 до 10.05, в присутності понятих, за добровільною згодою ОСОБА_5 (том 1, а.с. 43), при природньому освітленні, було оглянуто його власний мобільний телефон «Fly» в корпусі чорного кольору, іmel: НОМЕР_6 іmel: НОМЕР_7, абонентський номер НОМЕР_5 в телефонній книзі якого вбачається запис (№ 17) «ОСОБА_19 - НОМЕР_2»;
- протоколом обшуку від 06.04.2016 року (том 1, а.с. 72-78) та фототаблицею до даного протоколу (том 1, а.с.79-88), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 05.04.2016 року, в період з 15.00 до 18.07, в присутності понятих, за участю інспектора-криміналіста Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_22 та ОСОБА_9, під час якого було оглянуто земельну ділянку у дворі будинку АДРЕСА_2 ямі, викопаної біля сараю, довжиною 210 см, шириною 90 см, виявлено труп ОСОБА_6 з явними ознаками гнилісних змін. Також у дворі будинку на брусі було виявлено пальто жіноче чорного кольору, поруч з яким знаходився паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9. Труп ОСОБА_6 було направлено до Лисичанського відділення СМЕ. Вилучені речі було поміщено: паспорт - у паперовий пакет, пальто у полімерний напівпрозорий пакет чорного кольору, зразок грунту з ями, де знаходилося тіло ОСОБА_6, до картонного коробку білого кольору;
- протоколом огляду трупа від 07.04.2016 року (том 1, а.с.95-97) та фототаблицею до даного протоколу (том 1, а.с.98,99), під час якого, з 10.00 до 11.00, в присутності понятих, за участю судово - медичного експерта, в приміщенні Лисичанського бюро СМЕ, було проведено огляд трупа ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, з якого вбачається, що труп лежить на спині, зріст близько 165 см, вся поверхня тіла вкрита грунтом чорного кольору, при знятті якого, виявлено, що на трупі одягнуто: светр чорного кольору з синім люрексом, футболка трикотажна сиреньового кольору, бюстгальтер чорного кольору на паралоні, з ожурними чашечками, на шиї лежить пустушка жовтого кольору, м'які тканини по всій поверхні у стані жировоска, в лобно-тем'яній області, підборідді, передньої поверхні шиї м'які тканини відсутні, їх края не кровоточать, як крупно так і мілко-фестончаті, також маються дефекти м'яких тканин по боковій поверхні грудної клітини зліва, в області обох кистей, стоп, правого тазобедреного суглоба. Під час огляду вилучено: два ребра, фрагмент великоберцової кістки, фрагмент грудини, три зуба;
-протоколом отримання біологічних зразків для експертизи (том І а.с.109), згідно якого 11.04.2016 року у період часу з 15.01. до 15.10 на підставі постанови слідчого від 11.04.2016 року (том І а.с. 108) у присутності двох понятих у ОСОБА_9 було відібрані зразки крові для проведення експертизи;
- протоколом огляду предмета від 11.04.2016 року, проведеного в приміщенні службового кабінету № 57 Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області (том 1, а.с.112-114), під час якого, з 15.28 до 16.03, в присутності понятих за добровільною згодою ОСОБА_9, було оглянуто її мобільний телефон, в корпусі з полімерного матеріалу біло-золотистого кольору, на клавішах маються позначки та цифри виконані сірим кольором, тип корпусу - «моноблок», під монітором мається надпис на іноземній мові «Samsung», при запуску якого, на екрані з'являється наступний запис «іmel: НОМЕР_8». При перегляді меню «Сообщения» у вхідних повідомленнях мається повідомлення від «ОСОБА_1», з абонентським номером НОМЕР_1, датоване 06.04.2016 роком о 22.36.21 наступного змісту : «ОСОБА_9 прости что я лишил жизни ОСОБА_6 так получилось нужно признаваться сразу думал что в огороде не найдут». Під час проведення огляду, присутня ОСОБА_9 зазначила, що 06.04.2016 року о 22.36 год., це повідомлення надійшло на її мобільний телефон від ОСОБА_4, який являється її братом, та який підписаний у неї в телефоні, як «ОСОБА_1»;
- протоколом огляду предмета від 28.04.2016 року, проведеного з 09.28 до 11.46 в приміщенні службового кабінету № 57 Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області (том 1, а.с.123-127), а саме: оптичного носія інформації - диска CD-R, який було вилучено в ході тимчасового доступу до речей і документів від 22.04.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 15.04.2016 року під час відтворення якого, вбачаються 4 файли Microsoft Office Excel, з наступними назвами: «660011819 ОСОБА_23 ЕРДР-2437 115», розміром 23 КБ; «660637896 ОСОБА_4 ЕРДР-2437 115», розміром 23 КБ; «664833606 ОСОБА_6 ЕРДР-2437 115», розміром 26 КБ; «959141039 ОСОБА_9ЕРДР-2437 115», розміром 33 КБ:
- при детальному огляді файлу з назвою «660011818 ОСОБА_23 ЕРДР-2437 115», встановлено наступне, що 27.10.2015 року з абонентського номеру НОМЕР_11, який належить ОСОБА_23, було здійснено телефонні з'єднання з абонентським номером НОМЕР_9, який належить ОСОБА_9, в наступний час: 27.10.2015р. 15:35 год. з тривалістю розмови 236 сек.; 27.10.2015р. 15:35 год. з тривалістю розмови 139 сек.; 27.10.2015р. 15:52 год. з тривалістю розмови 59 сек.; 27.10.2015р. 16:33 год. з тривалістю розмови 35 сек.; 27.10.2015р. 19:02 год. з тривалістю розмови 71 сек.; 27.10.2015р. 22:25 год. з тривалістю розмови 101 сек.;
- при детальному огляді файлу з назвою «660637896 ОСОБА_4 ЕРДР-2437 115», встановлено наступне, що 27.10.2015 року з абонентського номеру НОМЕР_12, який належить ОСОБА_4, було здійснено телефонні з'єднання з абонентським номером НОМЕР_10, який належить ОСОБА_6, в наступний час: 27.10.2015р. 4:21 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 4:37 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 5:03 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 5:50 год. з тривалістю розмови 13 сек.; 27.10.2015р. 5:53 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 5:53 год. з тривалістю розмови 13 сек.; 27.10.2015р. 5:54 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 5:55 год. з тривалістю розмови 0 сек.;
- 27.10.2015 року з абонентського номеру НОМЕР_12, який належить ОСОБА_4, було здійснено телефонні з'єднання з абонентським номером НОМЕР_9, який належить ОСОБА_9, в наступний час: 27.10.2015р. 11:40 год. з тривалістю розмови 143 сек.; 27.10.2015р. 14:02 год. з тривалістю розмови 19 сек.; 27.10.2015р. 15:52 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 15:53 год. з тривалістю розмови 115 сек.; 27.10.2015р. 15:56 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 5:53 год. з тривалістю розмови 13 сек.; 27.10.2015р. 5:54 год. з тривалістю розмови 22 сек.; 27.10.2015р. 15:57 год. з тривалістю розмови 20 сек.; 27.10.2015р. 16:26 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 16:26 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 16:26 год. з тривалістю розмови 0 сек.; 27.10.2015р. 16:26 год. з тривалістю розмови 33 сек.; 27.10.2015р. 16:50 год. з тривалістю розмови 66 сек.;
- також було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зона покриття трьох базових станцій, а саме: місто Лисичанськ, адмінбудівля ВАТ «ЛІНОС», розміщеного за адресою: місто Лисичанськ, проспект Перемоги; місто Лисичанськ, вулиця Сосюри(Свердлова), 129; місто Лисичанськ, вулиця Карла Маркса, 149;
- при детальному огляді файлу з назвою «НОМЕР_9 ОСОБА_9 ЕРДР-2437 115», встановлено наступне, що в період з 26.10.2015 року по 27.10.2015 року до 16:50 години, мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_9, який належить ОСОБА_9, знаходився за адресою: місто Попасна, вулиця Первомайська, 43Ж та місто Попасна, вулиця Чехова, 16 (труба) (зона покриття базових станцій), а 27.10.2015 року о 17:56 вищевказаний абонентський номер знаходився за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Гумовиків, 1(зона покриття базової станції);
- також, при детальному огляді файлу з назвою «НОМЕР_9 ОСОБА_9 ЕРДР-2437 115», встановлено, що 27.10.2015 року з абонентського номеру НОМЕР_9, який належить ОСОБА_9 було здійснено телефонні з'єднання з наступними номерами: НОМЕР_13 - належить ОСОБА_24, НОМЕР_12 - ОСОБА_4, НОМЕР_11 - ОСОБА_23;
- при детальному огляді файлу з назвою «НОМЕР_9 ОСОБА_6 ЕРДР-2437 115», встановлено, що 27.10.2015 року з абонентського номеру НОМЕР_10, який належить ОСОБА_24, було здійснено телефонні з'єднання з наступними абонентськими номерами: НОМЕР_9, який належить ОСОБА_9, НОМЕР_12 - ОСОБА_4;
- висновком судово-медичної експертизи № 140 від 15 квітня 2016 року (том 1, а.с.130-132), проведеної на підставі постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 06.04.2016 року, (том 1, а.с.128), згідно якого (експертиза почата 07.04.2016 року, закінчена 15.04.2016 року), при дослідженні трупа ОСОБА_6, 1986 р.н., було виявлено наступні тілесні ушкодження: в області дефекту м'яких тканин шиї, передньої її поверхні, було виявлено край пошкодження (в підщелепної області), який носить різаний характер; різана рана могла утворитися від дії предмета, що має ріжучи властивості і носить прижиттєвий характер, що підтверджується, як даними медико-криміналістичного, так і гістологічного дослідження. Надати абсолютну відповідь про індивідуальні властивості контактуючого предмета, відповідь про давність спричинення ушкоджень та точний час смерті не надається можливості у зв'язку з різко вираженими гнилісними змінами, однак характер і локалізація пошкодження в області шиї дає підстави вважати, що воно могло бути заподіяно незадовго до настання смерті і в такому випадку, може мати прямий причинно-наслідковий зв'язок з її настанням. Пошкодження в області шиї стосовно до живої особи за своїм характером носять характер тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння. Не виключається можливість настання смерті у строк, зазначений в постанові, тобто у жовтні 2015 року. У зв'язку з різко вираженими гнілисними змінами причину смерті не надається можливим, однак наявність і характер ушкоджень, виявлених в області шиї при дослідженні трупа ОСОБА_7 дає підстави вважати, що її смерть могла настати від різаної рани шиї з пошкодженням органів шиї, що супроводжувалося гострою крововтратою, можливо в термін і за обставин, зазначених ОСОБА_4 07.04.2016 року. Яких небудь пошкоджень, якіб могли б утворитися при самообороні не виявлено. Не виключається можливість того, що після отримання ушкоджень, а саме різаної рани шиї, як правило з пошкодженням органів шиї, ОСОБА_7 могла жити короткий проміжок часу від декількох десятків секунд до декількох десятків хвилин;
- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-219 від 18 травня 2016 року (том 1, а.с.194-207),проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 12.04.2016 року (том 1, а.с.189,190), згідно якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) одного з зубів невстановленої особи жіночої генетичної статі, труп якої виявлено в ході обшуку 06.04.2016 року за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт № 2); встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1); ОСОБА_9 може бути біологічною матір'ю невстановленої особи жіночої генетичної статі. Ймовірність даної події складає 99,9978%;
- протоколом огляду предмета від 15.06.2016 року, проведеного в приміщенні службового кабінету № 57 Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області (том 1, а.с.224), під час якого, з 12.31 до 12.54, в присутності потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, при штучному освітленні, за добровільною згодою останнього було оглянуто його власний мобільний телефон «Fly» в корпусі чорного кольору, на клавішах маються позначки та цифри виконані сірим кольором, тип корпусу - «моноблок», під монітором мається надпис на іноземній мові «Fly». Екран мобільного телефону має пошкодження у вигляді тріщини. При запуску якого, на екрані з'являється наступний напис: «іmel НОМЕР_14; іmel НОМЕР_15». При перегляді меню «Сообщения», було встановлено, що в папці з назвою «Входящие» мається повідомлення від ОСОБА_1, яке датоване 06.04.2016р. 22:38 з наступним текстом «ОСОБА_5 прости меня за наташу я не хотел ее убивать». При перегляді меню «Контакти», встановлено, що під підписаним контактом ОСОБА_1 мається наступний абонентський номер НОМЕР_1». Під час проведення огляду присутній ОСОБА_6 зазначив, що 06.04.2016 року о 22.38 год., йому на мобільний телефон прийшло СМС повідомлення від ОСОБА_4, який являється дядьком померлої дружини ОСОБА_6, та який підписаний у нього в телефоні, як ОСОБА_1;
- із протоколу проведення слідчого експерименту від 15 червня 2016 року (том 1, а.с.237-240) з фототаблицею (том 1, а.с.242-247), а також з відтвореного в судовому засіданні відеозапису оптичного носія - DVD-R диску до протоколу слідчого експерименту (том І а.с.241) вбачається, що старшим слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Ладиченко Ю.О., в присутності понятих, за участю обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, співробітників поліції, судово-медичного експерта ОСОБА_26, та статиста, за адресою: АДРЕСА_2 за добровільною згодою володільця житла було проведено слідчий експеримент, в ході якого, обвинувачений ОСОБА_4, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3, добровільно і самостійно показав, за допомогою статиста, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_4 зазначив, що за вищевказаною адресою проживала його сестра ОСОБА_9, яка знімала це житло в аренду, також і він проживав у цьому будинку. 27.10.2015 року він разом із ОСОБА_6 вживав спиртні напої, у цей час, між ними виник словесний конфлікт, через що, він не пом'ятає, в ході якого він сидів біля столу на стільці, спиною до печі для обігріва твердим паливом, ОСОБА_6 стояла поруч із ним та піччю. Під час конфлікту, він не витримав образ з боку ОСОБА_6 на його адресу, оскільки знаходився в стані алкогольного сп'яніння, піднявся зі стула, обличчям до ОСОБА_6 та піднявши свою праву руку, долонею руки наніс один удар в область голови ОСОБА_6 зліва, а саме: обличчя і вуха, внаслідок чого вона упала, вдарившись правим боком голови і тіла об пічку для обігріва, після чого вона впала на підлогу, головою до дверей, а ногами до столу і залишилася лежати на підлозі. Приблизно через 20 хвилин, оскільки ОСОБА_6 не підіймалась, він підійшов до неї, намагаючись її підняти, перевіривши її пульс на шиї, зрозумів, що він відсутній, після чого злякавшись, взяв тіло ОСОБА_6 і відніс на город, де кинув його до ями з-під сміття і засипав землею. При цьому останній, за допомогою манекена вказав яким чином він переносив тіло ОСОБА_6, а також вийшовши з будинку, повернув праворуч, де по грунтовій доріжці, яка веде до сараю зупинився, поклавши манекен ногами до забору, головою до грунтової дорожки, паралельно стінці сараю, пояснивши, що саме в цьому місці була яма і що саме таким чином він поклав ОСОБА_6 у цю яму. Через деякий час, злякавшись, що ОСОБА_6 може бути живою, він узяв у будинку кухонний ніж, з яким повернувся до ями, де знаходилася ОСОБА_6 і порізав їй шию. Після чого, обвинувачений на манекені, за допомогою макету ножа став над ямою, та показав як лівою рукою взявши потерпілу за волосся, піднявши її голову, а потім правою рукою в якій знаходився ніж, провів острієм ножа по шиї ОСОБА_6, а саме в районі сонної артерії. Відповісти на запитання на який бік він поклав тіло потерпілої відповісти не зміг, мотивуючи це перебуванням у стані алкогольного сп'яніння. Після чого, показав місце в сараї, де він взяв лопату, за допомогою якої закопав тіло ОСОБА_6 На уточнююче питання судово - медичного експерта зазначив, що кров витікала з шиї, і він її помітив, вже коли увійшов у будинок, оскільки його руки були в крові, він обтер їх об свої речі, після чого зняв і спалив їх; Після чого пішов на кінець огороду, де показав дільницю де палив свій одяг, а також одяг ОСОБА_6, який сповз з неї, коли він тягнув її по городу. На пропозиції слідчого пояснити, де останній дів ніж, яким перерізав горло ОСОБА_6, ОСОБА_20 зазначив, що викинув ніж на станції «Переїздна» в місті Лисичанську у річку та добровільно погодився вкзати на це місце. Після чого, на службових автомобілях усі учасники слідчої дії проїхали до ЖД станції «Переїздна» в місті Лисичанську, де ОСОБА_4 було запропоновано добровільно показати на місцевості куди він викинув ніж, на що останній запропонував прослідувати за ним у лісопосадку на міст. Не доходячи до середини мосту останній зупинився та зазначив що саме з цього місця він викинув в річку ніж, яким наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 Зауважень, заяв в ході слідчого експерименту не надходило;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 140/1 від 07.07.2016 року (том 2, а.с.18,19), проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 05.07.2016 року (том 2, а.с.17), відповідно до якого: не виключена можливість виникнення ушкоджень, виявлених при експертизі трупа гр.ОСОБА_6, а саме різаної рани шиї, яка могла стати причиною смерті в строк і при обставинах, вказаних ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту 15.06.2016 року за його участю, а саме 27.10.2015 року, в результаті удару ножем, або предметом йому подібним;
Згідно висновку судової - психіатричної експертизи № 128 від 06.07.2016 року (том 2, а.с.23-27), проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 17.06.2016 року (том 2, а.с.21), відповідно до якого: ОСОБА_4 у момент скоєння діяння, у якому він підозрюється до моменту проведення експертизи, яким-небудь психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, слабоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждав. Виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю зі змінами особистості/загострення істеро-збудливих рис характеру/. / Згідно з МКХ-10 F 10.71/. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_4 в даний час яким-небудь психічним захворюванням не страждає. Виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю зі змінами особистості/загострення істеро-збудливих рис характеру/. / Згідно з МКХ-10 F 10.71/. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У разі звинувачення, ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру не потребує.
Дані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз, а також узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі. Вищеперелічені протоколи слідчих дій, складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Всі слідчі дії фіксувалися у відповідних протоколах, з якими учасники кримінального провадження знайомилися і підписували, у жодному протоколі відсутні посилання про порушення закону щодо обвинуваченого особисто, чи опосередковано.
Невизнання обвинуваченим своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченні колегія суддів розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту, побудовану на повній непричетності останнього до вчинення умисного вбивства ОСОБА_6 Проте така позиція обвинуваченого повністю спростовується показами потерпілого ОСОБА_5 та свідків, допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами у справі, дослідженими судом.
Твердження обвинуваченого про те, що на момент зникнення ОСОБА_6 він знаходився в місцях позбавлення волі у ОСОБА_13 в місті Брянка Луганської області і лише вперше, після звільнення його наприкінці січня 2016 року умовно-достроково з місць позбавлення волі, відвідав свою сестру ОСОБА_9 на початку лютого 2016 року в місті Лисичанську, де остання тимчасово проживала в будинку АДРЕСА_2 не знайшли своє підтвердження у суді та повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що десь за чотири місяці до зникнення ОСОБА_6 обвинувачений став проживати за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю сестрою ОСОБА_9 та її донькою ОСОБА_6, при цьому з 26.10.2015 року по 27.10.2015 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за місцем свого проживання вживали спиртні напої. Зі слів самого ОСОБА_4 йому відомо, що останній відбував покарання у колонії міста Брянка Луганської області, а коли незаконні збройні формування захватили місто, у травні 2015 року, він втік з місць позбавлення волі у напрямку міста Попасна, де проживала його матір. Однак, в місті Первомайську Луганської області він був затриманий представниками НЗФ, які утримували його у комендатурі, де протягом деякого часу він виконував обов'язки електрика. Потім, з його слів, його перевели на блок пост, звідки він втік в місто Попасна.
Крім того, покази обвинуваченого в цій частині спростовуються показами свідків ОСОБА_23Б,, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Так свідок ОСОБА_10, будучи попередженою судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та приведена до присяги чітко, ретельно та послідовно свідчила в судовому засіданні про те, що обвинуваченого ОСОБА_4 знає як рідного дядька її сусідки - ОСОБА_6, в непрязних стосунках з ним не перебуває, ніяких відносин з останнім не підтримує, підстав оговорювати обвинуваченого не переслідує. Зі слів самої ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_4 втік з місць позбавлення волі, де відбував покарання, і переховувався у своєї сестри - матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_6 перебуваючи у неї в гостях дзвонила ОСОБА_4, ще вона просила і її зателефонувати з її мобільного телефону обвинуваченому, при цьому в її телефонній книзі він записаний під жіночим ім`ям - як «ОСОБА_1». 27.10.2015 року приблизно о 15 годині ОСОБА_6 з її мобільного телефону дзвонила своїй матері ОСОБА_9, розповівши останній, що не може увійти в будинок, оскільки ОСОБА_4 зачинився зсередені і не відчиняє, а після розмови з ОСОБА_9 пішла додому, щоб залізти у будинок через вікно, залишивши їй (ОСОБА_10) свого сина. Приблизно о 19-20 годині вона сама зателефонувала ОСОБА_9 і запитала де ОСОБА_6, на що остання сказала, що не знає де вона, при цьому по голосу була схвильована. Вона попросила прийти ОСОБА_9 та забрати дитину ОСОБА_6 Через деякий час до неї додому прийшов ОСОБА_20, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, від нього було чути стійкий запах алкоголю. ОСОБА_4 попросив у неї випити, на що вона відмовила останньому. ОСОБА_4 забрав дитину ОСОБА_6, його речі, коляску та пішов.
Про правдивість показів свідка ОСОБА_10, наданих нею в суді та відсутністі підстав ставити їх під сумнів, свідчить досліджений в судовому засіданні протокол огляду предмету, а саме оптичного носія диску CD-R, який було вилучено в ході тимчасового доступу до речей і документів від 22.04.2016 року на підставі ухвали слідчого судді від 15.04.2016 року, згідно якого 27.10.2015 року з абонентського номеру НОМЕР_11, який належить ОСОБА_23, дійсно було здійснено телефонні з'єднання з абонентським номером НОМЕР_9, який належить ОСОБА_9, в наступний час: 27.10.2015р. 15:35 год. з тривалістю розмови 236 сек.; 27.10.2015р. 15:35 год. з тривалістю розмови 139 сек.; 27.10.2015р. 15:52 год. з тривалістю розмови 59 сек.; 27.10.2015р. 16:33 год. з тривалістю розмови 35 сек.; 27.10.2015р. 19:02 год. з тривалістю розмови 71 сек.; 27.10.2015р. 22:25 год. з тривалістю розмови 101 сек.
Крім того, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначили, що у листопаді 2015 року ОСОБА_5 двічі приходив до них додому разом з ОСОБА_4, якого представив як дядька ОСОБА_6. При цьому свідок ОСОБА_11 впізнав у ОСОБА_4 особу, яку бачив на городі будинку АДРЕСА_2 з лопатою в руках наприкінці жовтня 2015 року, в день, коли проходячи по вулиці Макаренко в місті Лисичанську з двору цього будинку чув сварку між чоловіком та жінкою.
Зазначені стороною захисту сумніви щодо правдивості показань потерпілого та свідків не переконують суд в їх заінтересованості в результатах кримінального провадження. Свідки попереджалися про кримінальну відповідальність, приводилися судом до присяги, інших доводів сторона захисту не надала, а відтак всі припущення сторони захисту в цій частині є надуманими та до уваги не приймаються.
Також версія обвинуваченого про перебування його на момент вбивства ОСОБА_6 у ОСОБА_13 виправній колонії м. Брянка Луганської області повністю спростовується наданими в судовому засіданні стороною обвинувачення:
- копією витягу з ЄРДР, згідно якого, на підставі заяви ОСОБА_9 05.05.2015 року були внесені відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією стю 146 ч.2 КК України згідно фабули якого з 13.03.2015 року і по теперішній час невідомі особи, знаходячись на території м. Первомайська Луганської області незаконно викрали та позбавили волі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5
-копією протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.05.2015 року, згідно якого ОСОБА_9 просить прийняти заходи до невідомих осіб, які з 13.03.2015 року незаконно утримують її брата ОСОБА_4 у комендатурі м. Первомайська.
З наданого на запит суду рапорту оперуповноваженого ВКП Лисичанського ВП ОСОБА_27 та доданого до рапорту витягу, вбачається, що згідно даних інтернет сайту «МВД-ЛНР» ОСОБА_4 розшукується Брянківським МВ «МВС ЛНР» за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, а саме втеча з місць позбавлення волі або з-під варти. А згідно змісту телеграм від 04.05.2015 року та від 20.04.2016 року, доданих до вищевказаного рапорту (том ІV а.с.18), вбачається, що до Лисичанського ВП ЖЕО № 3085 04.05.2015 року о 15 годині 35 хвилин надійшла заява ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_15, яка мешкає в АДРЕСА_2 про те, що невідомі особи з 13.03.2015 року по вказаний час незаконно утримують іі брата ОСОБА_4 у комендатурі міста Первомайська, який був засуджений до 5-ти років позбавлення волі та направлений відбувати покарання до ОСОБА_13 У літку 2014 року ОСОБА_4 зателефоновув заявниці та повідомив, що місто Брянка та ОСОБА_13 виправну колонію захопили сепаратисти. 13.03.2015 року ОСОБА_4 знов зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що він скоїв втечу з ОСОБА_13 та знаходиться у місті Первомайську, де його затримали так звані ополченці та утримують у комендатурі міста Первомайська.
При цьому, в судовому засіданні обвинувачений не зміг пояснити суду яким судом та на який строк його було звільнено з місць позбавлення волі, а саме з ОСОБА_13 виправної колонії в кінці січня 2016 року. Доводи ОСОБА_4, про те, що довідку про умовне дострокове звільнення з місць позбавлення волі було вилучено під час його затримання співробітниками Лисичанського ВП 06 квітня 2016 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а згідно рапорту оперуповноваженого ВКП Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_27, наданого на запит суду щодо витребування інформації про вилучення довідки та знаходження документу у Лисичанському ВП ГУНП в Луганській області, вбачається, що довідка про умовне дострокове звільнення ОСОБА_4 з місць позбавлення волі у обвинуваченого не вилучалася.
Посилання обвинуваченого про застосування до нього співробітниками поліції заходів фізичного та морального впливу під час проведення досудового слідства також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується долученою до матеріалів кримінального провадження копією висновку службового розслідування за фактами можливих неправомірних дій Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, на які вказував обвинувачений під час судового розгляду 31.10.2017 року, який суд, за відсутності у нього повноважень до зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР, вважає достатнім доказом перевірки показань обвинуваченого.
Як було встановлено в судовому засідання ОСОБА_4 протягом досудового розслідування скарги на застосування відносно нього недозволених заходів фізичного та морального впливу зі сторони співробітників поліції не подавались. Об'єктивних чинників, які б перешкоджали обвинуваченому чи його захиснику оскаржити дії співробітників поліції під час досудового розслідування даного кримінального провадження не встановлено. За медичною допомогою з приводу отриманих ним тілесних ушкоджень спричинених, з його слів, співробітниками поліції з квітня 2016 року по день обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 16.06.2016 року, перебуваючи на волі, та, маючи можливість вільного пересування, обвинувачений не звертався. При цьому, як вбачається з доданих матеріалів службової перевірки, під час судового розгляду даного кримінального провадження, згідно заяв ОСОБА_4 двічі проводилася службова перевірка щодо неправомірних дій співробітників поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, за результатами проведення яких порушень дисціплини та законності з боку співробітників Лисичанського ВП не виявлено.
Доводи обвинуваченого про те, що 06.04.2016 року, він приїхав до міста Лисичанська, де на вулиці його затримали працівники поліції, які доставили його у Лисичанський ВП ГУНП, в приміщенні якого він пробув до 07.04.2016 року, після чого його перевезли до відділку поліції в місто Новодружеськ, де тримали до 17 квітня 2016 року та весь час застосовували насильство, недозволені заходи фізичного впливу, з метою примушення його зізнатися у вбивстві ОСОБА_6, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки згідно інформації, наданої Лисичанським ВП ГУНП в Луганській області відомості про перебування ОСОБА_4 у Лисичанському ВП 06.04.2016 року згідно журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених том 3- відсутні, ОСОБА_4 знаходився в приміщенні Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області з 08 год. 50 хв. 07.04.2016 року по 14 год. 58 хв. 07.04.2016 року, та з 15 год. 05 хв. 07.04.2016 року по 19 год.11 хв. 07.04.2016 року. Як вбачається зі змісту висновку службової перевірки за заявою ОСОБА_4, згідно даних журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Новодружеського відділення поліції, у період з 08.04.2016 року по 16.04.2016 року адміністративну будівлю відділення поліції ОСОБА_4 не відвідував.
Не знайшло в судовому засіданні своє підтвердження в суді і твердження обвинуваченого, що Смс повідомлення на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з вибаченнями перед останніми за вбивство ОСОБА_6 не направляв, це зробили співробітники поліції, які забрали у нього телефон, коли незаконно тримали його у Лисичанському ВП та Новодружеському відділку поліції. Так за клопотанням обвинуваченого, ухвалою Лисичанського міського суду від 15 червня 2017 року було надано тимчасовий доступ до документів, в яких містилась інформація про телефонні дзвінки, смс повідомлення, здійсненні з використанням сім картки з абонентським номером МТС +38-НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_4 Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу тимчасового доступу до речей і документів та додатків до нього (том ІІІ а.с. 237-241), 06.04.2016 року о 22 год. 36 хв. з мобільного телефону +38-НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_4 на мобільний телефон НОМЕР_9, яким користувалася ОСОБА_9 було відправлено СМС повідомлення з адресою базової станції: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 129. 06.04.2016 року о 22 год. 38 хв. з мобільного телефону +38-НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_4 на мобільний телефон НОМЕР_10, яким користувався ОСОБА_5 було відправлено смс повідомлення з адресою базової станції: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 129. При цьому, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду предмета від 28.04.2016 року (том 1, а.с.123-127) зона покриття базової станції місто Лисичанськ, вулиця Сосюри(Свердлова), 129 поширюється на адресу: АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання ОСОБА_4
Судова колегія, приймає як доказ протокол проведення слідчого експерименту від 15.06.2016 року за участю ОСОБА_4, зміст якого свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4В.у присутності свого захисника ОСОБА_3 добровільно і самостійно, вільно орієнтувавшись на місцевості, відтворив механізм та обставини скоєння ним кримінального правопорушення, а саме умисного вбивства ОСОБА_6, яке проводилося з застосуванням фото та відео фіксації. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 неодноразово ставилося питання щодо фактів застосування відносно нього будь яких заходів впливу, про наявність яких ОСОБА_4 заперечував.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення, зазначених у реєстрі, а саме свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.
Однак, перевіряючи докази з точки зору допустимості та належності, суд вважає необхідним визнати недопустимими, наступні докази сторони обвинувачення:
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №197т від 16.04.2016 року та отримані в наслідок цієї дії відомості, які містяться на оптичному носії DVD-R № 66т ( том І а.с. 133-135);
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 198т від 16.04.2016 року та отримані в наслідок цієї дії відомості, які містяться на оптичному носії DVD-R № 65т ( том І а.с. 136-141);
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 199т від 16.04.2016 року та отримані в наслідок цієї дії відомості, які містяться на оптичному носії DVD-R № 64т ( том І а.с. 142-150);
- протокол огляду предметів від 30 квітня 2016 року під час якого, було оглянуті оптичні носії - додатки до протоколів про проведення негласних слідчих дій №197т від 16.04.2016 року, №198т від 16.04.2016 року та №199т від 16.04.2016 року (том І а.с. 151-153);
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відеоконтролю особи № 228т від 28.04.2016 року та отримані в наслідок цієї дії відомості, які містяться на оптичному носії DVD-R № 69т ( том І а.с. 154-157);
- протокол огляду предмету від 30 травня 2016 року під час якого, було оглянуто оптичний носій - додаток до протоколу про проведення негласних слідчих дій № 228т від 28.04.2016 року (том І а.с. 158-159).
До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.94 КПК України суд має оцінити кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності , адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч.3 ст.17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
У судовому засіданні встановлено, що у відношенні потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_9, а також обвинуваченого ОСОБА_4, органами досудового розслідування проводились негласні слідчі дії, пов`язані з втручанням в приватне спілкування, проведення яких мають відповідати вимогам закону. Здійснення перевірки доказів на їх допустимість є обов'язком суду, в тому числі дослідження дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій , рішення про розсекречування яких, відповідно до ч.1 ст.255 КПК України та п.5.9 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, від 16.11.2012 р., може прийняти прокурор як за власної ініціативи так і у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання сторони захисту з метою перевірки доказів на їх допустимість.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КПК України, ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, а відповідно до ч. 4 цієї статті втручання у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є, зокрема аудіо, відео контроль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, тощо.
Аудіо-, відео контроль особи, згідно до ч. 1 ст. 260 КПК УКраїни є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КПК України, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Частина друга цієї статті Кодексу, встановлює, що в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.
У відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний Суд України приходить до висновку, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів.
Відповідно глави 21 КПК України, втручання у приватне спілкування відноситься до негласних слідчих (розшукових) дій, для проведення яких законом передбачено спеціальний порядок та перелік осіб їх здійснення.
Даючи оцінку відсутності у кримінальному провадженні ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Луганської області, на підставі яких було проведено такі дії, про що зазначала сторона захисту під час судових дебатів, суд приходить до висновку про наявність сумнівів в законності проведення цих слідчих дій і достовірності доказів, отриманих за результатами їх здійснення, покладених в основу обвинувачення.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 01.12.2008 у справі «Мирилашвілі проти Росії», де зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, що безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватись допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд також вказав, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, на результатах якого ґрунтувався обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалось адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.
Крім того, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок, це право (і, відповідно, обовязок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року, і таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.
Однак, сторона обвинувачення в порушення вимог ст. 290 КПК УКраїни не забезпечила наявність відповідних ухвал слідчого судді, на підставі яких надано відповідні дозволи на проведення вищезазначених негласних слідчих (розшукових дій), пов`язаних з втручанням у приватне спілкування осіб, тоді як про їх існування стороні обвинувачення було відомо на час звернення до суду з обвинувальним актом, і недослідження судом процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, так як відсутність дослідження зазначених матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також, достовірності та допустимості їх результатів як доказів, і, відповідно, недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування доказами, допустимість яких є ймовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
Таким чином, суд позбавлений можливості встановити, які саме дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями. Тобто, з достатньою повнотою, суд не має можливості з'ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права та свободи потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_4, що є основним критерієм допустимості їх результатів як джерела доказів, так як, згідно положень діючого КПК України, критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді, оскільки, зазначені відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і, відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 12 жовтня 2017 року, згідно якої невідкриття матеріалів сторонами, в порядку ст.290 КПК України, є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази, при цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечує можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
Також коллегія суддів вважає, що надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні протокол огляду місця події від 06.11.2015 року (том 1, а.с.10,11) під час якого, з 13.00 до 13.55, в присутності понятих, за участю судово - медичного експерта, та ОСОБА_9 було оглянуто будинок АДРЕСА_2 в якому було виявлено та вилучено кофту жіночу світлого кольору із кольоровим зображенням кривих ліній в темну смугу та висновок судової імунологічної експертизи (речових доказів - грунту, вилученого з ями) № 158 від 31.05.2016 року згідно якого в грунті, вилученому з місця події об. 1-10 слідів крові трупа ОСОБА_6 не знайдено (том І а.с. 211) не містять доказів провини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а тому в силу ст. 85 КПК України є неналежними доказами.
Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні стороною захисту не надано суду жодного доказу у частині її заперечень щодо вчинення обвинуваченим інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 27 жовтня 2015 року, приблизно о 15 годині, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки з ОСОБА_6, яка виникла на раптово, на грунті особистих неприязних відносин з приводу зауваження останньою щодо необережного поводження з вогнем, умисно наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_6, від якого остання впала, вдарившись головою об кут печі та втратила свідомість. Після цього, у ОСОБА_4, який усвідомлював, що ОСОБА_6 є живою, раптово виник злочинний умисел на протиправне заподіяння їй смерті, реалізуючи який, ОСОБА_4 виніс ОСОБА_6 у двір, за вказаною адресою, та поклав у яму, призначену для поміщення сміття, у подальшому, взявши у будинку кухонний ніж, ОСОБА_4 повернувся до ОСОБА_6 та умисно перерізав ним шию останній. Далі, впевнившись у тому, що ОСОБА_6 померла, ОСОБА_4, з метою приховати сліди злочину, засипав її тіло землею, спалив свій одяг зі слідами крові потерпілої, та позбавився від знаряддя злочину.
При цьому, суд виходить із сукупності всіх встановлених обставин події, яка відбулася на фоні конфліктної ситуації та умов, за яких вона виникла (зауваження з приводу необережного поводження з вогнем, зробленого потерпілою обвинуваченому, який при цьому перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийняв це як за образу, враховуючи особливості психологічного статусу ОСОБА_20, зазначені у висновку судово-психіатрічної експертизи, який на фоні зловживання спиртними напоями виявляв істеро-збудливі риси характеру ) свідчать про наявність у ОСОБА_4 мотиву вбивства. Суд також враховує спосіб заподіяння тілесних ушкоджень та знаряддя заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Крім того, саме обвинувачений під час проведення слідчого експерименту, який було визнано судом належним та допустимим доказом, в присутності свого захисника, понятих та статиста, без будь якого примусу та погроз, зазначив, що під час словесного конфлікту, не витримавши образ зі сторони ОСОБА_6 заподіяв останній тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої, а саме взявши лівою рукою за волосся ОСОБА_6, припіднявши голову потерпілої, кухонним ножем провів острієм по шиї ОСОБА_6, а саме в районі сонної артерії.
Вказані обставини у своїй сукупності з очевидністю вказують на те, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, а тому суд вважає доведеним за вказаних вище обставин, що ОСОБА_4 мав прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_6, і реалізуючи свій намір, умисно заподіяв смерть потерпілої.
За таких обставин, приймаючи до уваги викладене у вироку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, доведено і дії останнього суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;
- особу винного, який не працює, розлучений, інвалідом не являється, раніше судимий ( том І а.с. 174, 175), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (том І а.с. 169, 171), за місцем реєстрації характеризується негативно (том І а.с. 167), за місцем останнього місця проживання в АДРЕСА_2 (том І а.с. 170) та за місцем попереднього ув`язнення характеризується задовільно;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Наявності критичної оцінки обвинуваченим своїх дій, готовності нести відповідальність за вчинене та правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого такою, що свідчить про його щире каяття, судом не встановлено, а тому обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.
Суд також не приймає до уваги надану захисником копію свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_17, де у графі батько зазначено ОСОБА_4, оскільки оригінал документа, який відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона захисту зобов'язана надати суду, на вимогу колегії суддів для огляду наданий не був, а копія, долучена до матеріалів справи, викликає певні сумніви у достовірності щодо внесення виправлень прізвища батька дитини (том ІV а.с.24)
Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи: тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, способу його життя, сімейного стану та його репутації, який на час вчинення злочину не працював, розлучений, за місцем проживання та попереднього ув`язнення характеризується задовільно, при цьому за місцем своєї реєстрації, де обвинувачений проживав протягом тривалого часу характеризується виключно з негативної сторони, маючи не зняті та непогашені судимості, в тому числі і за вчинення умисних тяжких злочинів належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком за скоєння умисних злочинів, знову вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я людини, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 115 ч.1 КК України.
При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, виходячи із особливостей вчиненого злочину, викладених у даному вироку та обставин його вчинення, характеру та тяжкості його наслідків, поведінку обвинуваченого до вчинення, в процессі та після вчинення злочину, який намагаючись уникнути відповідальності з метою приховати сліди злочину, засипавши тіло землею, спалив свій одяг зі слідами крові потерпілої та позбавився від знаряддя злочину, а також відсутності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та наявності обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину, оцінивши ступень небезпечності обвинуваченого для суспільства - підстав для призначення ОСОБА_4 мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією статті 115 ч.1 КК України, суд не вбачає.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений вчинив злочин, викладений в даному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2013 року, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, строк відбуття покарання, у який було зараховано час тримання під вартою з 30.06.2012 року по 07 лютого 2013 року, згідно вироку відраховувався з 19 квітня 2013 року, а тому суд вважає необхідним застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за даним вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком - вироком апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2013 року.
Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 16.06.2016 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 16 січня 2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.
При цьому, відповідно ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту обрання запобіжного заходу - з 16.06.2016 року (том ІІ а.с. 4-7) до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ, який набрав чинності 21.06.2017 року).
Цивільний позов, у встановленому законом порядку, потерпілим ОСОБА_5 не пред'явлений, що не позбавляє права останнього, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 судової молекулярно-генетичної експертизи за № 10-219 від 18.05.2016 року (том 1, а.с. 194-207) витрати на залучення експертів у сумі 5 292 гривні 40 копійок (том 1, а.с.193) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у місті Києві, код ЄДРПОУ 38004897, № рахунку 31112115700007, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019).
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, серія НОМЕР_16, виданий Попаснянським РС УДМС України в Луганській області 20.12.2013 року, що відповідно до постанови слідчого від 07.04.2016 року (том 1, а.с.89) знаходиться на зберіганні Лисичанського МВ УДМС України в Луганській області - підлягає знищенню у зв'язку зі смертю останньої;
- пальто жіноче чорного кольору, грунт з ями в області голови та горла тіла ОСОБА_6, що відповідно до постанови слідчого від 07.04.2016 року (том 1, а.с.89) та квитанції № 190 від 21.05.2016 року (том 1, а.с. 90) знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню;
- два ребра, фрагмент великоберцевої кістки та три зуби з тіла ОСОБА_6, речі з трупа ОСОБА_6: светр чорного кольору, футболка світлого кольору, бюстгальтер чорного кольору, біологічні зразки букального епітелію та зразки крові ОСОБА_9, що відповідно до постанови слідчого від 25.06.2016 року (том 2, а.с. 15) та квитанції № 190 від 21.05.2016 року (том 1, а.с. 90) знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.
Керуючись ст. 368-370, ст.373, ст.374 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2013 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі, і,призначити ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 16 січня 2018 року.
Відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - з 16 червня 2016 року до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) .
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за № 10-219 від 18.05.2016 року у сумі 5292 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 40 копійок (одержувач - УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у місті Києві, код ЄДРПОУ 38004897, № рахунку 31112115700007, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019).
Речові докази:
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, серія НОМЕР_16, виданий Попаснянським РС УДМС України в Луганській області 20.12.2013 року, що відповідно до постанови слідчого від 07.04.2016 року знаходиться на зберіганні Лисичанського МВ УДМС України в Луганській області - знищити;
- пальто жіноче чорного кольору, грунт з ями в області голови та горла тіла ОСОБА_6, що відповідно до постанови слідчого від 07.04.2016 року та квитанції № 190 від 21.05.2016 року знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити;
- два ребра, фрагмент великоберцевої кістки та три зуби з тіла ОСОБА_6, речі з трупа ОСОБА_6: светр чорного кольору, футболку світлого кольору, бюстгальтер чорного кольору, біологічні зразки букального епітелію та зразки крові ОСОБА_9, що відповідно до постанови слідчого від 25.06.2016 року та квитанції № 190 від 21.05.2016 року знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Головуючий суддя: М.М.Старікова
Судді: Л.О. Грибанова
Л.Б. Чернобривко
Судове рішення № 71635531, Лисичанський міський суд Луганської області було прийнято 16.01.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 415/3831/16-к. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome