Рішення № 71635316, 17.11.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3973/16-ц

Провадження №2/405/671/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Л.А.

при секретарі - Береді Я.І.,

за участю представника позивача – адвоката Березовської І.А.

та представника відповідачів - адвоката Міхальової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах якого діє законний представник на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03 червня 2014 року, - опікун ОСОБА_4, про визнання на час відкриття спадщини прав та обов'язків забудовника в рівних частках та про визнання прав та обов'язків забудовника в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_4, в якому просила визнатисадибу, яка розташована по АДРЕСА_1, що складається з новозбудованого житлового будинку разом з його господарськими будівлями та з земельної ділянки загальною площею 400 кв. м., наданої під уже збудовану житлову будову і для продовження будівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її (позивача) мати ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на її майно, в т.ч. на спільну сумісну власність подружжя з її чоловіком ОСОБА_4, якою (спільною сумісною власністю подружжя) є садиба по АДРЕСА_1, що складається з новозбудованого житлового будинку разом з його господарськими будівлями та з земельної ділянки загальною площею 400 кв. м., наданої під уже збудовану житлову будову і для продовження будівництва, при цьому, будинок почав будуватися в 1976 році, за спільною згодою її батьків як подружжя власноручно та за їх спільні кошти та матеріали, який будувався поступово, протягом трьох десятиліть, вона (позивач) також особисто брала участь у його будівництві, крім того, допомагали матеріально також батьки її (позивача) матері - дід ОСОБА_8 та баба ОСОБА_9, які за власні кошти купували будівельні матеріали і вироби(вікна та двері) із дерева, які в подальшому направляли до м.Кіровограда вантажним транспортом, та від такої допомоги її (позивача) батько ОСОБА_4 не відмовлявся, тобто, вона відбувалася з його згоди. Зазначила, що спадкоємцями спадкодавця ОСОБА_7 першої черги за законом, в т.ч. і на спільну сумісну власність з її чоловіком ОСОБА_4, є чотири особи: 1) її чоловік ОСОБА_4; 2) донька ОСОБА_5; 3) син ОСОБА_6; які проживали разом із спадкодавцем до її смерті та прийняли спадщину за мовчазною згодою; в також: 4) вона (позивач)- донька ОСОБА_3, яка на час смерті спадкодавця проживала окремо та прийняла спадщину за поданою заявою до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №1 та 25 листопада 2015 року була відкрита спадкова справа. Разом з тим, відповідач відмовляється визнати її спадкове право на частку у спільній сумісній власності спадкодавця, і вважає садибу по АДРЕСА_1, виключно своєю власністю. Крім цього, відповідач також не визнає спадкове право її брата, свого сина ОСОБА_6, інваліда 2-ої групи, недієздатного, щодо якого відповідача в судовому порядку за рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03 червня 2014 року призначено опікуном, який, в свою чергу, не звернувся до суду з питанням про визнання садиби спільною сумісною власністю подружжя його (ОСОБА_4) та ОСОБА_7, а також не надав до спадкової справи спадкодавця ОСОБА_7 правовстановлюючі документи на таке спільне сумісне майно подружжя, чим фактично свідомо допустив бездіяльність у питанні нотаріального оформлення спадкового майнового права свого підопічного на ? частку у спільній сумісній власності спадкодавця, чим порушив його майнові права, не виконав свій обов’язок щодо їх забезпечення. Також позивач зазначила, що мав місце випадок, коли відповідач вигнав з хати її брата, мотивуючи це тим, що брат ніяких прав на будинок не має і не має права в ньому проживати, як наслідок, вона (позивач) змушена була захищати права свого брата фактично як його опікун, звертаючись із заявами та скаргами до правоохоронних органів та до прокуратури, а також пред’явивши позов до суду до опікуна ОСОБА_4 та органу опіки та піклування виконкому Ленінської районної у м.Кіровограді ради про бездіяльність органу опіки та піклування щодо захисту порушених прав підопічного ОСОБА_3 його опікуном ОСОБА_4, про позбавлення прав та обов’язків ОСОБА_4 щодо його підопічного сина ОСОБА_3 та ухвалою суду від 16 березня 2016 року відкрито провадження у справі №405/1718/16-ц. Позивач вважає, що фактично вона виконує обов’язки опікуна свого недієздатного брата ОСОБА_3, і даний позов також направлений на захист майнових прав підопічного ОСОБА_3

Крім того, позивач зазначила, що будинок почав зводитися подружжям у 1976 році за їхньою спільною згодою в наступному році після укладення шлюбу, самовільно, без відповідних дозволів, поступово, спочатку з побудови фундаменту під житловий будинок літ. «Д1» розміром 9,1х6,9 м та двох житлових будов літ. «Д»- «д» розмірами 4,1х9,1 м та 2.1 х 5,2 м та інших господарських будов на частині самовільно зайнятій ними земельній ділянці гр. ОСОБА_11, що підтверджується вступною та мотивувальною частиною рішення №296 від 17 березня 1983 року виконкому Кіровоградської міської ради народних депутатів, яким ОСОБА_4 і сім’ї в складі п’яти осіб було надано згоду на виділення земельної ділянки площею 400 кв.м під уже збудовану житлову будову і для продовження будівництва житлового будинку за рахунок земельної ділянки гр.ОСОБА_11 за його згодою.

З огляду на викладене вище, позивач вважає, що садиба по АДРЕСА_1, що складається з новозбудованого житлового будинку та з земельної ділянки загальною площею 400 кв.м наданої під уже збудовану житлову будову і для продовження будівництва фактично є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відповідно до ст.ст.60, 61 СК України, оскільки набута спільними зусиллями подружжя з 1976 року зі спільної їхньої згоди під час їхнього перебування у шлюбі з 1975 року протягом 39-ти років, на підставі чого позивач просила визнати садибу, яка розташована по АДРЕСА_1, що складається з новозбудованого житлового будинку разом з його господарськими будівлями та з земельної ділянки загальною площею 400 кв. м., наданої під уже збудовану житлову будову і для продовження будівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

До початку розгляду справи по суті позивачем в порядку ст.ст.27, 31 ЦПК України неодноразово подавалися заяви про зміну позовних вимог (заява від 04.09.2016 року за вх.№23528, заява від 15.09.2016 року за вх.№ЕП-2469/16Вх, заява від 10.11.2016 року за вх.№29057, заява від 19.01.2017 року за вх.№ЕП-195/17-Вх), та в останній редакції заяви від 19.01.2017 року позивач просила: визнати на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права та обов’язки забудовника в рівних частках, а саме по 1/2 частці за кожним, на садибу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва даного житлового будинку; визнати за нею (ОСОБА_3 права та обов’язки забудовника в розмірі 1/8 частки на садибу, що складається з житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року; визнати недійсними договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, (кадастровий номер НОМЕР_1, наданої для будівництва та обслуговування будинку) за адресою: АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, серія та НОМЕР_8, посвідчені 28.01.2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_12

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровоградавід 04 квітня 2017 року прийнято до судового розгляду позовну заяву позивача ОСОБА_3 від 19 січня 2017 року із зміненим предметом позову з заявленими позовними вимогами про визнання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 прав та обов’язків забудовника в рівних частках, а саме по 1/2 частці за кожним, на садибу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва даного житлового будинку; та про визнання за ОСОБА_3 прав та обов'язків забудовника в розмірі 1/8 частки на садибу, шо складається з житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Додатково на обгрунтування позовних вимог позивач в заяві від 19.01.2017 року зазначила, що підставою її звернення до суду стала неможливість оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, шляхом вчинення нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину, так як право на вищезазначений будинок зареєстровано не за спадкодавцем, а за ОСОБА_5. Крім того, відповідач ОСОБА_4 по закінченню строку на прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_7 ввів будинок в експлуатацію, зареєстрував на себе право власності, а потім 28 січня 2015 року подарував його за договором дарування ОСОБА_5. Вважає, що зазначені дії були вчинені з метою позбавлення спадкових прав інших спадкоємців першої черги: її (позивача ОСОБА_3) та ОСОБА_3, які є дітьми спадкодавця. Враховуючи, що за життя ОСОБА_7 не були оформлені правоустановчі документи на будинок по АДРЕСА_1, які вимагалися законодавством на час створення об’єкта нерухомості та не зареєстровані речові права, однак будівництво було здійснено в установленому законом порядку, спадкове право її (позивача) підлягає захисту шляхом визнання за нею в порядку спадкування прав та обов’язків забудовника.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2017 року залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання садиби спільною сумісною власністю подружжя, в якості співвідповідачів ОСОБА_5, та ОСОБА_6, в інтересах якого діє законний представник на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2014 року, - опікун ОСОБА_4.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Березовська І.А. (діє на підставі угоди про надання (представництво) та надання правової допомоги від 23 листопада 2016 року) під час судового розгляду справи позовні вимоги з урахуванням поданої позивачем заяви від 19.01.2017 року про зміну предмета позову підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 (діє на підставі договору №10 про надання правової допомоги від 01 липня 2017 року), ОСОБА_3 (діє на підставі договору №17 про надання правової допомоги від 13 вересня 2017 року) та ОСОБА_7 (діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 квітня 2015 року) – Міхальова В.В., висловлюючи позицію відповідачів щодо пред’явлено позивачем ОСОБА_3 позову, вказала, що відповідачі позов ОСОБА_3 не визнають, вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зазначивши на обгрунтування заперечень, що до складу спадщини ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року не ввійшли майнові права (забудовника) на садибу за адресою : АДРЕСА_1, та, як наслідок визнання майнових прав за позивачем. Крім того, представник відповідачів зазначила, що позивач звернулась до суду з вимогами визначити частки за померлою матір’ю ОСОБА_7, однак остання не є стороною процесу, у зв’язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, права померлої ніяким чином не порушуються, більш того, визначення частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлим суперечить вимогам ст.3 ЦПК України, ст.ст.27, 31 ЦПК України, так як судом фактично буде вирішуватися питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв’язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Також вказала, що ОСОБА_4 є відповідачем по справі і з відповідною заявою або з позовом про визнання його частки у спільному майні подружжя не звертався, разом з тим, позивач ОСОБА_3, звертаючись до суду з вимогами щодо визнання за ОСОБА_4 прав та обов’язків забудовника в рівних частках, фактично перейняла на себе повноваження спадкоємця (відповідача по справі ОСОБА_4) і просить визнати за відповідачем право, яке ним не заявляється. Окрім того, станом на момент смерті ОСОБА_7 житловий будинок по АДРЕСА_1 у м.Кіровограді не був введений в експлуатацію та не був зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку. Також, рішенням Кіровоградської міської ради №3441 від 07.10.2014 року, тобто після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність та передано безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової і громадської забудови, та в подальшому право на земельну ділянку ОСОБА_4 зареєстровано у встановленому законом порядку. тим самим, визнання за померлою особою ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 в рівних частках права на присадибну земельну ділянку загальною площею 0, 04 га, наданої для будівництва житлового будинку суперечить вимогам чинного законодавства України. Більш того, вважає, що неможливо визнати за позивачем право забудовника на 1/8 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 без попереднього вирішення питання державної реєстрації ОСОБА_4 у 2014-2015 рр. на своє ім’я права власності на зазначене майно, і, крім того, на даний час, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою є відповідач ОСОБА_5.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення проти позову представника відповідачів, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши матеріали справи, інвентаризаційну справу на будинок по АДРЕСА_1 у м.Кіровограді, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в преамбулі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів «Про оформлення техдокументації на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1» №296 від 17 березня 1983 року, зазначено, що в 1976 році ОСОБА_13 без дозволу та відповідної техдокументації, по згоді домовласника домоволодіння по АДРЕСА_2 гр.ОСОБА_11 побудував на цій ділянці фундамент під житловий будинок літ. «Д1», розміром 9,10 х6, 90 м, житлову будову літ. «Д»-«д» розміром 4,10 х9,10 м, 2,10х5,20м, малоцінні сараї літ. «ЕЖ» розміром 3,10х3,0м, 3,10х2,90м, вбиральню літ. «З» та було вирішено: вилучити земельну ділянку площею 400, 0 кв.м до міськземфонду за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2, по згоді домовласника гр.ОСОБА_11; надати земельну ділянку площею 400, 0 кв.м по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_13, робітнику виробничого автотранспортного об’єднання Кіровоградської облспоживспілки, склад сім’ї 5 осіб та залишити побудовані житлову будову літ. «Д», фундамент під житловий будинок літ. «Д1» для продовження будівництва будинку, малоцінні сараї літ. «ЕЖ», вбиральню літ. «З», коридор літ. «Д», - знести; після закінчення будівництва будинку та сараю розміром 3,0 х 5,0 м зобов’язати забудовника здати житловий будинок в експлуатацію; після виконання попередніх пунктів цього рішення дозволити міжміськбюро техінвентаризації заінвентаризувати залишені побудови, внести відповідні зміни в документи домоволодіння по АДРЕСА_2 за рахунок забудовника та видати ОСОБА_13 свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок.

Відповідно до Акту від 30 червня 1983 року на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів №296 1983 року, проведено в натурі відвід земельної ділянки загальною площею 400, 0 кв.м по АДРЕСА_1 в користування ОСОБА_4

Згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 03 жовтня 1983 року, виконком міської ради народних депутатів – відділ комунального господарства Ленінської районної ради на підставі рішення міської ради народних депутатів №296 від 17 березня 1983 року надав ОСОБА_4 на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 400 кв.м згідно плану земельної ділянки.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовлений станом на 25 лютого 2009 року, з розділу «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» житловий будинок побудовано в 1983 році.

Відповідно до довідки ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 25.02.2009 року будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 17.03.1983 року №296 належить ОСОБА_4. Зареєстровано земельну ділянку загальною площею 400,0 кв.м.

Крім того, з матеріалів інвентаризаційної справи№21595 заадресою вул.Ручайна 10а, судом встановлено, що ОКП "Кіровоградське ООБТІ" 22 квітня 2009 року за №9-236 підготовлено висновок для міськвиконкому "Про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1", за яким реєстратором ОКП "КООБТІ" розглянуто заяву ОСОБА_4 про підготовку висновку для міськвиконкому в зв'язку з оформленням права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, право власності на який не оформлено. Враховуючи документи: рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 17.03.1983 р. №296; акт технічного обстеження будинку 110/2009, керуючись Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, запропоновано звернутися до Кіровоградської міської ради: 1. Про оформлення права власності за ОСОБА_4 на будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1; 2. Про підготовку Кіровоградським ООБТІ пакету документів та свідоцтва про право власності на ОСОБА_4 на будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з рішення Кіровоградської міської ради «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок» №3441 від 07 жовтня 2014 року (п.п. 33, 33.1) ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а також передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, загальною площею 0, 0400 га – землі одно- та двоповерхової житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_3 як на підстави позовних вимог зазначила, що зазначений вище будинок АДРЕСА_1 був збудований її батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за час їх перебування у шлюбі, відповідно вказаний будинок, а також всі права щодо його будівництва є спільною сумісною власністю подружжя; крім того її (позивача) мати ОСОБА_7 померла 26.05.2014 року та до спадкової маси увійшов і зазначений будинок АДРЕСА_1, та, оскільки за життя ОСОБА_5 не були оформлені правоустановлюючі документи на зазначений будинок, однак будівництво будинку було здійснено в установленому законом порядку, спадкове право її (позивача) підлягає захисту шляхом визнання за нею в порядку спадкування прав та обов’язків забудовника.

В свою чергу, судом відзначається, що відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог та надати суду докази, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, враховуючи норми ст.ст.27, 31 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб’єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають зазначення фактичних обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

При цьому, судом також встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого 27 травня 2014 року міським відділом по державній реєстрації смертей реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис №1453.

Відповідачі, як спадкоємці першої черги - діти ОСОБА_3, ОСОБА_7 та чоловік спадкодавця ОСОБА_4 та особи, які на момент смерті були зареєстровані з померлою за однією адресою, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 та не заявили про відмову від неї.

Крім того, з фотокопії спадкової справи №489/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7, судом також встановлено, що із заявою про прийняття спадщини за законом за вх.№1122 після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року звернулася донька померлої, позивач ОСОБА_3.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_3 та спадкодавцем ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, відповідно до якого ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року, актовий запис за №446, її батьками в свідоцтві про народження зазначені батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_7.

10 жовтня 1998 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_14, актовий запис за №10, змінивши прізвище після одруження з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3», що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3.

Крім того, з заявою про прийняття спадщини за законом за вх.№94 після смерті ОСОБА_7, 28.01.2015 року звернулася донька померлої, ОСОБА_5.

Факт родинних відносин між відповідачем ОСОБА_5 та спадкодавцем ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, виданого Ленінським відділом РАЦС міста Кіровограда 28 вересня 1983 року на ім'я «ОСОБА_5», ІНФОРМАЦІЯ_1, де в графі «Мати» зазначена ОСОБА_7, актовий запис за №12.

Факт родинних відносин між відповідачем ОСОБА_6 та спадкодавцем ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6, виданого міськвідділом РАЦС м. Кіровограда 29 вересня 1978 року на ім'я «ОСОБА_6», ІНФОРМАЦІЯ_2, де в графі «Мати» зазначена ОСОБА_7, актовий запис за №3071.

Відповідач ОСОБА_4 є чоловіком спадкодавця ОСОБА_7, шо підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7, виданого 02 листопада 1975 року Лозуватською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №21.

Також судом встановлено, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, заповіту не залишила, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №38994360 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, шо належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно ч.2 ст.1268 цього Кодексу не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

З огляду на зазначене вище, позивач ОСОБА_3 вважає, та зазначена позиція позивача підтримана під час судового розгляду справи представником позивача, що до складу спадщини ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року ввійшли майнові права (забудовника) на садибу за адресою м.Кіровоград, АДРЕСА_1, що, в свою чергу, заперечується відповідачами по справі, до яких позивачем пред’явлено позов.

При цьому, щодо пред’явлених позивачем ОСОБА_3 позовних вимог про визнання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права та обов’язки забудовника в рівних частках, а саме по 1/2 частці за кожним, на садибу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва даного житлового будинку, судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права га інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України ).

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із обранням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом і до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Рівність часток у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду, передбачено ч.2 ст.370 ЦК України.

Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Позивач ОСОБА_3 вважає, що садиба по АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 (відповідач по справі) та ОСОБА_7 (спадкодавця).

Поряд з цим, відповідно до ст. 71 Закону України «Про нотаріат», яка визначає умови видачі свідоцтва в разі смерті одного з подружжя та в якій зазначено, що у разі смерті одною з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.

Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Тобто, вищезазначеною нормою передбачено визначення частки майна, належного померлому на праві спільної сумісної власності за умови згоди другого з подружжя, який є живим і є учасником спірних правовідносин.

В свою чергу, судом відзначається, що саме позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з вимогою визначити частки за померлою матір’ю ОСОБА_7, однак остання не є стороною процесу у зв'язку зі смертю та не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, відповідно права померлої не порушуються.

Аналогічні роз'яснення зазначені і в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», в п.3.4 якого зазначено, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими суперечить вимогам ст.3 ЦПК України, статей 27-31ЦПК, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Щодо визнання за ОСОБА_4 права та обов'язки забудовника в рівних частках, а саме ? частки, то відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з вимог ст. 71 Закону України «Про нотаріат», на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, шо є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

По даній цивільній справі ОСОБА_4 є відповідачем по справі і з заявою про визнання його частки в спільному майні подружжя останній не звертався, як не звертався і з позовом до суду з вимогами про визнання його (відповідача ОСОБА_4) частки у спільному майні подружжя.

Тим самим, позивач ОСОБА_3, звертаючись до суду з даними позовними вимогами, фактично перейняла на себе повноваження спадкоємця (відповідача по справі) і просить визнати за відповідачем ОСОБА_4 право, яке ним не заявляється.

Крім того, станом на момент смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, житловий будинок АДРЕСА_1 не був введений в експлуатацію та не був зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку, про що свідчить довідка ОКП «Кіровоградське ООБТІ» №112376 від 06 листопада 2014 року, відповідно до якої згідно архівних даних ОКП «Кіровоградське ООБТІ» державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, станом на 01.01.2013 року - не проводилася, окрім того, не надано позивачем і доказів технічного стану будинку на дату смерті ОСОБА_7

Також судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів «Про оформлення техдокументації на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1» №296 від 17 березня 1983 року, надано земельну ділянку прощею 400 м2 по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4, робітнику виробничого автотранспортного об'єднання Кіровоградської Облспоживспілки та залишено побудовані житлову будову літ «Д», фундамент під житловий будинок літ «ДІ» для продовження будівництва будинку, тобто, під час зареєстрованого з ОСОБА_7 шлюбу ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку та надано дозвіл на його будівництво.

Рішенням Кіровоградської міської ради «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок» №3441 від 07 жовтня 2014 року (п.п. 33, 33.1), після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а також передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, загальною площею 0, 0400 га – землі одно- та двоповерхової житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Крім того, відповідно до інформації ОКП «Кіровоградське ООБТІ» №112376 від 06 листопада 2014 року згідно архівних даних ОКП «Кіровоградське ООБТІ» державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, станом на 01.01.2013 року, - не проводилася.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ від 16.12.2015 року (справа №6-2710цс15) відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто, речей як предметів матеріального світу, шодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 повідомила суд, що відповідач ОСОБА_4 06 листопада 2014 року зареєстрував на своє ім'я право власності на земельну ділянку, площею 0, 0400 га (державна реєстрація прав на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 06.11.2014 року), 18 грудня 2014 року зареєстрував право власності на житловий будинок (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції), та зазначені обставини не заперечувалися стороною позивача.

Окрім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.01.2015 року власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою м.Кіровоград, АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування, серія та НОМЕР_8 відповідно, від 28.01.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_12, - є ОСОБА_5.

З огляду на викладене вище, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 в частині визнання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права та обов’язки забудовника в рівних частках, а саме по 1/2 частці за кожним, на садибу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва даного житлового будинку.

При цьому, в задоволенні вимог позивача ОСОБА_3 про визнання за нею (ОСОБА_3) права та обов’язки забудовника в розмірі 1/8 частки на садибу, шо складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, враховуючи, що зазначені вимоги є похідними від заявлених позивачем вимог про визнання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права та обов’язки забудовника в рівних частках, а саме по 1/2 частці за кожним, на садибу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва даного житлового будинку, - слід також відмовити, при цьому, судом також враховується, що житловий будинок, як об'єкт нерухомого майна, є створеним з моменту його державної реєстрації, яка відбулася після смерті ОСОБА_7, як померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, більш того, в даній справі з заявленими позивачем позовними вимогами та підставами позову не є можливим визнати за позивачем право забудовника на 1/8 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Кропивницький, без попереднього вирішення позивачем питання щодо державної реєстрації відповідачем ОСОБА_4 на своє ім’я права власності на зазначене нерухоме майно, а також з тих підстав, що власником житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями та присадибної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, є ОСОБА_5.

З огляду на викладене вище, судом також відзначається, що за принципом змагальності, визначеним в ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 15, 57-59, 60, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах якого діє законний представник на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03 червня 2014 року, - опікун ОСОБА_4, про визнання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права та обов’язки забудовника в рівних частках, а саме: по 1/2 частці за кожним, на садибу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, м. Кропивницький (колишня назва місто Кіровоград), що складається із житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва даного житлового будинку; та про визнання за ОСОБА_3 права та обов’язки забудовника в розмірі 1/8 частки на садибу, що складається з житлового будинку з його господарськими будівлями і спорудами та із присадибної земельної ділянки загальною площею 0,04 га, наданої для будівництва за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова