Постанова № 71634606, 11.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38959/17-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Макаренко І.О.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/429/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.

при секретарі: Субчак Ю.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів

за апеляційною скаргою Підлісного Юрія Сергійовича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого 05 жовтня 2017 року під головуванням судді Макаренко І.О.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА», в якому просила розірвати договір купівлі - продажу майнових прав №СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» та стягнути сплачені позивачем кошти у розмірі 270738 грн 00 к. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог зазначає, що 27 серпня 2013 року між сторонами укладено договір купівлі - продажу майнових прав №СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року. Позивач виконала взяті на себе зобов'язання проте відповідач в порушення п. 2.6, 2.7 договору умови не виконав, закінчив будівництво будинку та не ввів його в експлуатацію, а тому позивач змушена була звернутись із даним позовом до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів - задоволено частково.

Розірвано договір купівлі- продажу майнових прав №СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА».

Стягнуто з ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в сумі 270738 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3809 грн 79 к.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підлісний Ю.С. в інтересах ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. Та при цьому зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач порушила умови договору, оскільки платежі вносились всупереч умовам договору. А також зазначає, що оспорюваним договором передбачено його розірвання з ініціативи позивача, але доказів того, що позивач звертався з такою пропозицією до відповідача в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача в суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2, тому в частині відмови у задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди апеляційним судом не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №СМІ/03/49, умовами якого визначено, що позивач придбала майнові права на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,27 кв.м. (а.с. 8-14).

Відповідно до п. 2.6 договору плановий термін закінчення будівництва - 3 квартал 2014 року, а п. 2.7. договору визначено, що плановий термін введення в експлуатацію - 1 квартал 2015 року.

На виконання п. 4.3.2. договору ОСОБА_2 сплатила перший платіж у розмірі50000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №600 від 27 серпня 2013 року (а.с.21).

09 вересня 2013 року на виконання 4.3.3. договору ОСОБА_2 сплатила другий платіж у розмірі 80000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №713 від 9 вересня 2013 року (а.с.21).

Також, на виконання п. 4.3.4. договору позивач сплатила третій платіж у розмірі 37936 грн, що підтверджується квитанцією №399381000934581379409504 від 17 вересня 2013 року (а.с.22).

В подальшому ОСОБА_2 у відповідності п. 4.3.5. договору мала сплатити грошову суму у розмірі 439726 грн 00 к, рівними платежами, до кожного 15 числа місяця, протягом 60 місяців, починаючи з жовтня 2013 року, у розмірі що буде дорівнювати оплаті не менше 7328 грн 77 к.

Позивач на виконання п. 4.3.5. договору вносила платежі починаючи з жовтня 2013 року по квітень 2015 року у сумі 102802 грн 00 к., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та квитанцій (а.с.15-20).

Отже, позивач частково виконала взяті на себе зобов'язання проте відповідач взяті зобов'язання, а саме п.2.6. та п.2.7 договору не виконав та не закінчив своєчасно будівництво та не ввів будинок в експлуатацію.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 2.6 договору визначено плановий термін закінчення будівництва - 3 квартал 2014 року, а п. 2.7. договору визначено, що плановий термін введення в експлуатацію - 1 квартал 2015 року.

У відповідності до п.7.1 у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю).

Пунктом 9.1 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили природного чи іншого характеру, а саме (але не обмежуючись ними): пожежі, повінню, землетрусу, воєнних дій будь-якого виду, ембарго, епідемії тощо.

Згідно п.9.3 сторона для якої виникла неможливість виконання обов'язків за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна при настанні цих обставин повідомити в письмовій іншу сторону без зволікання і не пізніше десяти календарних днів з дати їх настання, надавши при цьому належним чином отримані документи, що офіційно підтверджують настання форс-мажору. Повідомлення повинно містити дані про настання і характер обставин і можливі їх наслідки.

Відповідно до п. 11.2. та п.11.5. договору будь-яка домовленість між сторонами, яка тягне за собою нові зобов'язання та не випливає з цього договору, повинна бути письмово підтверджена сторонами в формі доповнення (додаткової угоди) до договору, якщо інше не передбачене договором; будь-які повідомлення, за цим договором, повинні бути здійсненні у письмовій форм, і спрямовані іншій стороні поштовим відправленням у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення по адресам, зазначеним у цьому договорі, або вручені особисто.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» направляло на адресу позивача повідомлення, в порядку визначено у п.9.3 договору, про зміну терміну закінчення будівництва та про термін введення в експлуатацію або сторони погодили у додатковій угоді зміни вказаних термінів.

У судовому засіданні стороною позивача вказано, що відповідачем порушено умови договору, а саме п. 2.6., 2.7., щодо терміну закінчення будівництва та термінів введення в експлуатацію та наданий час відповідачем не закінчено будівництво, а тому позивачем припинила сплату платежів передбачених п. 4.3.5. договору.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем порушено умови договору, а саме не виконання в повній мірі п.4.3.5 договору, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки порушення ОСОБА_2 умов договору СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року не є предметом розгляду даної справи.

Також не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що позивач не зверталась до відповідачаз пропозицією про розірвання договору між сторонами з огляду на таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, позивач мала право звернутись до суду із даним позовом для захисту порушеного права.

Отже зважаючи на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідачем порушенні істотні умови договору щодо термінів закінчення будівництва та введення в експлуатацію, а тому вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів є обґрунтованими.

Проте колегія суддів вважає, що судом необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у сумі 3809 грн 79 к. з огляду на таке.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просила розірвати договір купівлі - продажу майнових прав №СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» та стягнути сплачені позивачем кошти у розмірі 270738 грн 00 к. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

При поданні позовної заяви ОСОБА_2 сплатила судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 2707 грн 38 к. та за вимоги немайнового характеру у сумі 1102 грн 40 к. (551 грн 20 к. - за вимогу про розірвання договору купівлі - продажу майнових прав №СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року та 551 грн 20 к. - за вимогу про стягнення моральної шкоди).

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги суд мав би стягнути судовий збір з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3258 грн 58 к. (за вимогу майнового характеру та за вимогу про розірвання договору купівлі - продажу майнових прав №СМІ/03/49 від 27 серпня 2013 року).

А тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору, а саме необхідно зменшити розмір стягнутого з ТОВ «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» на користь ОСОБА_2 судового збору з 3809 грн 79 к. до 3258 грн 58 к., оскільки судом відмовлено у задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Підлісного Юрія Сергійовича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА»- задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року - змінити, зменшити розмір стягнутого з товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦІАЛЬНА МОЛОДІЖНА ІНІЦІАТИВА» на користь ОСОБА_2 судового збору з 3809 грн 79 к. до 3258 грн 58 к.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови складено 16 січня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді