Ухвала суду № 71634597, 10.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Зайчишиній Т.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 10 січня 2018 року апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «F & C REALTY» ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року

за участі:

прокурора Паршутіна А.Б.,

представника ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Писаренка Є.Г., та накладено арешт на нежилі будівлі, об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, будинок, 6 загальною площею 743,6 кв.м., які відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 93191733 належать Приватному акціонерному товариству «F & C REALTY» (код ЄДРПОУ - 23496142) на праві приватної власності.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту.

Не погоджуючись з таким рішенням, генеральний директор ПрАТ «F & C REALTY» ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року, в частині накладення арешту на нежилі будівлі, об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 6 загальною площею 743,6 кв. м., які відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомого майна № 93191733 належить ПрАТ «F & С Realty» (код ЕДРПОУ- 23496142) на праві приватної власності.

Автор апеляційної скарги вважає, що арешт на приватну власність ПрАТ «F & С Realty» накладений в порушення Конституції України та норм Кримінального процесуального кодексу України.

Звертає увагу на те, що при винесенні ухвали були порушені засади кримінального провадження, в тому числі верховенство права, законність, недоторканість житла чи іншого володіння особи, недоторканість права власності, так як ст. 16 КПК України визначає, що обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку передбаченому КПК України.

Крім того, скаржник стверджує, що посадові особи ПpAT«F & С Realty» не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні так як не порушували жодного нормативно-правового акту НБУ України,.

Зазначається в апеляційній скарзі і про те, що голова наглядової ради банку ОСОБА_5 не є посадовою особою банку, так як частина 6 ст. 364 КК України до службових осіб підприємств, установ, організацій відносить лише тих осіб, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. ОСОБА_5 таких функцій в банку не виконувала. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління є правління банку.

Заслухавши доповідь судді, думку представника ОСОБА_6, на підтримку доводів апеляційної скарги і необхідності задоволення її в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представника, рішення слідчого судді ПpAT«F & С Realty» та його представнику не надсилалось, а ухвалою Печерського районного суду від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_5 було відмовлено в скасуванні арешту на вищевказане майно, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 12 січня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015100010000279, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом № 218-о від 31 серпня 2002 року ОСОБА_8 призначений на посаду голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», бенефіціарним власником якого є Народний депутат України ОСОБА_9

Під час виконання своїх службових обов'язків наказом голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8 № 139-о від 18 лютого 2011 року затверджено кредитний комітет АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у складі: голова кредитного Комітету - ОСОБА_8, члени кредитного комітету - заступники голови правління: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та директор юридичного департаменту ОСОБА_14

У квітні 2012 року, у невстановленої слідством особи виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особливо великих розмірах. Після цього, на виконання свого злочинного умислу, невстановлена слідством особа повідомила про свій злочинний план голові правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8 та запропонувала взяти участь у його вчиненні, на що останній погодився.

Крім того, з метою незаконного заволодіння майном АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, невстановлена слідством особа повідомила про свої злочинні наміри ОСОБА_15, який у період з 23 листопада 2007 року по 12 грудня 2012 року на громадських засадах працював помічником народного депутата України ОСОБА_9

Для реалізації злочинного плану, ОСОБА_8 дотримуючись раніше обумовленому із невстановленою досудовим слідством особою плану та будучи наділеним службовими повноваженнями голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», розуміючи, що для досягнення злочинної мети необхідно приймати рішення разом із членами кредитного комітету АТ «Банк «Фінанси та Кредит», повідомив ОСОБА_16, який 07 лютого 2005 року наказом № 34-к голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8 призначений на посаду заступника голови правління банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит»; ОСОБА_11, яка 01 червня 2007 року наказом № 580-к голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8 призначена на посаду заступника голови правління банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит»; ОСОБА_12, який з 11 лютого 2010 року призначений на посаду заступника Голови правління банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» рішенням спостережної ради АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 05 лютого 2010 року; ОСОБА_13, який 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8 призначений на посаду заступника голови правління банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит», про раніше розроблений злочинний план, направлений на заволодіння майном АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особливо великих розмірах, та запропонував останнім взяти участь у його реалізації, на що ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надали свою добровільну згоду.

Для виконання свого злочинного плану невстановлена слідством особа та ОСОБА_8 домовились використати реквізити і банківські рахунки підприємства-нерезидента Nasterno Commercial Limited (Кіпр), кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_15, банківських установ: АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Україна) та Meinl Bank AG (Австрія).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння за попередньою змовою групою осіб майном АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовими особами банку своїм службовим становищем, 27 квітня 2012 року ОСОБА_15, будучи бенефіціарним власником Nasterno Commercial Limited, діючи за довіреністю від імені вказаної компанії-нерезидента, уклав із невстановленими досудовим розслідуванням представниками Meinl Bank AG договір про відкриття кредитної лінії в Meinl Bank AG для Nasterno Commercial Limited з лімітом у п'ятдесят мільйонів доларів США.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8, перебуваючи 27 квітня 2012 року у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи всупереч інтересам служби, встановлених правил та норм діючого законодавства України, користуючись своїм службовим становищем, без попереднього погодження органів правління банку, уклав від імені АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з невстановленими досудовим розслідуванням представниками Meinl Bank AG договір застави, відповідно до умов якого АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виступає заставодавцем, а Meinl Bank AG - заставоутримувачем. Крім того, згідно з умовами вказаного договору, заставоутримувач готовий за дорученням заставодавця і діючи від його імені відкрити для Nasterno Commercial Limited (позичальнику) кредитну лінію на суму п'ятдесят мільйонів доларів США; з метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, заставодавець зобов'язується надати в заставу своє право власності, користування і розпорядження на надані в якості забезпечення залишку коштів, що знаходяться на заставному рахунку заставоутримувача на умовах договору застави.

Відповідно до підпункту 3.01 пункту 3 договору застави, з метою забезпечення зобов'язань позичальника по відношенню до заставоутримувача, заставодавець цим зобов'язується передати заставоутримувачеві в якості застави:

1) усі свої права володіння, користування й розпорядження щодо наданого забезпечення;

2) залишок засобів на заставному рахунку заставоутримувача й усі суми, що зараховуються на нього в будь-який конкретний момент часу.

Також, відповідно до підпункту 7.02 пункту 7 договору застави, заставодавець надає свою виражену згоду, що у випадку настання невиконання зобов'язань, і якщо зобов'язання підлягають оплаті й/або у випадку порушення процедури ліквідації або реорганізації відносно заставодавця у випадку неспроможності й/або при настанні неспроможності заставодавця й/або зміни управління відносно заставодавця, у такому випадку заставоутримувач має право реалізувати надане забезпечення без претензій, позовних заяв, рішень або будь-яких інших правових дій або повідомлень (як в Україні і/або Австрії й/або в інших місцях, або відносно позичальника або заставодавця) відповідно до умов австрійського закону про фінансове забезпечення (Finanzsicherheitengesetz) і/або будь-яких інших положень, застосовних час від часу.

Крім того, відповідно до абзацу 5, підпункту 8.01 пункту 8 договору застави, заставодавець повністю ознайомлений і досить докладно поцікавився, і оцінив фінансовий стан, кредитоспроможність, стан справ, статусу й характеру позичальника (Nasterno Commercial Limited). Ґрунтуючись на результатах цього дослідження, заставодавець доручив заставоутримувачу укласти кредитну угоду з позичальником і рекомендував позичальника як кредитоспроможну особу зі стабільним фінансовим станом.

В свою чергу ОСОБА_8, у порушення вимог статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відобразив заставу коштів на кореспондентських рахунках Meinl Bank AG в обліку АТ «Банк «Фінанси та Кредит», хоча мав забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надавати достовірну інформацію про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», що затверджені постановою правління НБУ від 17 червня 2004 року № 280, банки повинні враховувати надану ними заставу у бухгалтерському обліку за позабалансовим рахунком 9510 (надана застава). При цьому облік позабалансових зобов'язань, які виникли в банку на підставі договору застави, повинен бути здійснений у тому звітному періоді, в якому було укладено зазначений договір (згідно з п. 2.2.1 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого Постановою правління НБУ від 30 грудня 1998 № 566), що відповідно зроблено не було.

ОСОБА_8, 04 травня 2012 року, діючи від імені АТ «Банк «Фінанси та Кредит», на виконання злочинного умислу, відкрив та зареєстрував у Національному Банку України кореспондентський рахунок у Meinl Bank AG (1500.9.389.14.01) під приводом ефективного проведення розрахунків клієнтів банку та інших банківських операцій в межах генеральної банківської ліцензії № 28 від 06 жовтня 2011 року.

Номер відкритого в Meinl Bank AG кореспондентського рахунку НОСТРО (валюта - Євро), відповідно до реєстраційного свідоцтва НБУ щодо реєстрації цього рахунку, - АТ641924000000463729.

Номер відкритого в Meinl Bank AG кореспондентського рахунку НОСТРО (валюта - долари США), відповідно до реєстраційного свідоцтва НБУ щодо реєстрації цього рахунку, - АТ381924000100463728.

У свою чергу ОСОБА_12, виконуючи усні вказівки голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8, слідуючи заздалегідь обумовленому плану, для досягнення злочинного умислу до кінця та бажаючи збагатитись за чужий рахунок, у період часу з 11 липня 2012 року по 22 січня 2014 року підписував розпорядження про поповнення кореспондентського рахунку АТ «Банк «Фінанси та Кредит», відкритого у Meinl Bank AG, шляхом перерахування коштів із кореспондентських рахунків CITIBANK N.Y., DEUTSCHE BANK та ін.

ОСОБА_8, перебуваючи 28 травня 2013 року у невстановленому досудовим розслідуванням місці, уклав із невстановленими досудовим розслідуванням представниками Meinl Bank AG додаткову угоду про внесення змін до договору застави від 27 квітня 2012 року, відповідно до якої АТ «Банк «Фінанси та Кредит» підвищило суму застави з метою збільшення кредитної лінії Nasterno Commercial Limited в Meinl Bank AG до ста мільйонів доларів США.

У період з 04 травня 2012 року по 23 червня 2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, будучи службовими особами АТ «Банк «Фінанси та Кредит», які входять до складу кредитного комітету АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та наділені повноваженнями щодо проведення активних операцій (видача кредитів, підняття лімітів, зміна відсоткових ставок та інше), всупереч інтересам служби, на виконання раніше досягнутих злочинних домовленостей, прийняли рішення щодо підняття лімітів та подальшого розміщення коштів на кореспондентських рахунках в Meinl Bank AG, незважаючи на застереження підлеглих працівників АТ «Банк «Фінанси та Кредит», які вважали вказану співпрацю із Meinl Bank AG високо ризиковою.

ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, діючи всупереч інтересам служби, вимог постанов Національного банку України № 101/БТ від 12 лютого 2015 року, № 367/БТ від 10 червня 2015 року та розробленої Програми фінансового оздоровлення Банку від 25 травня 2015 року, погодженої Національним Банком України, якою був передбачений графік суттєвого зменшення коштів на НОСТРО рахунках в банках нерезидентах в тому числі Meinl Bank AG, будучи наділеними відповідними повноваженнями, діючи заздалегідь обумовленому плану, умисно не вчиняли активних дій щодо зменшення залишку коштів на кореспондентських рахунках в Meinl Bank AG, чим сприяли в подальшому у досягненні свого злочинного наміру, направленого на заволодіння майном банку в особливо великих розмірах.

В період з 25 червня по 21 вересня 2015 року невстановлена слідством особа, діючи умисно та з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, використовуючи реквізити та банківські рахунки Nasterno Commercial Limited, отримала, шляхом перерахування на рахунок підприємства, кошти в розмірі 53 763 344, 55 доларів США, надані Meinl Bank AG під кредитну лінію згідно з договором застави, укладеного між Meinl Bank AG та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 27 квітня 2012 року, а також додаткової угоди про внесення змін до вказаного договору.

Після чого, невстановлені досудовим слідством службові особи АТ «Банк «Фінанси та Кредит», спільно із ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпорядились ними на власний розсуд.

29 вересня 2015 року Meinl Bank AG, згідно з договором застави, укладеного між Meinl Bank AG та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 27 квітня 2012 року, а також додаткової угоди про внесення змін до вказаного договору, здійснено списання з кореспондентського рахунку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» коштів на суму 53 763 344, 55 доларів США за невиконані умови укладеного між Nasterno Commercial Limited та Meinl Bank AG кредитного договору від 27 квітня 2012 року, що відповідно до курсу НБУ на вказану дату становило 1 160 661 899, 32 гривень.

В результаті вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та іншими невстановленими досудовим слідством особами злочинних дій, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заподіяно матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Встановлено, що одним із засновників АТ «Банк «Фінанси та Кредит» є ПРАТ «F & C REALTY» (код ЄДРПОУ - 23496142), керівником якого є ОСОБА_5, та яка являлась у період вчинення злочину Головою наглядової ради АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що: «Пов'язаними з банком особи є особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку».

Крім цього, статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що: «Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду».

01 серпня 2017 року слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Писаренко Є.Г., за погодженням прокурора відділу Генеральної прокуратури України Паршутіна А.Б., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нежилі будівлі, об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, будинок, 6 загальною площею 743,6 кв.м., які відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 93191733 належать Приватному акціонерному товариству «F & C REALTY» (код ЄДРПОУ - 23496142) на праві приватної власності.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року зазначене клопотання задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 12015100010000279, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на вказане майно.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно, в тому числі юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи прокурора, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя, в супереч доводам апеляційної скарги встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 6, 10 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на нежилі будівлі, об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, будинок, 6 загальною площею 743,6 кв.м., які належать Приватному акціонерному товариству «F & C REALTY» на праві приватної власності.

Крім того, в матеріалах провадження міститься позовна заява про стягнення матеріальної шкоди у кримінальному провадженні № 12015100010000279, у розмірі 2 517 699 717, 98 грн. (а.п. 34-38).

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Доводи автора апеляційної скарги про те, що при винесенні ухвали слідчим суддею були порушені засади кримінального провадження, в тому числі верховенство права, законність, недоторканість житла чи іншого володіння особи, недоторканість права власності, є непереконливими, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, зокрема і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Переконливих доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, ОСОБА_5, без позбавлення права користуватися цим майном, не надано та колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що в даному конкретному випадку, рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, накладення арешту на нежилі будівлі, об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, будинок, 6 загальною площею 743,6 кв.м., не позбавляє права Приватному акціонерному товариству «F & C REALTY» користуватися зазначеним нерухомим майном, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити генеральному директору ПрАТ «F & C REALTY» ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Писаренка Є.Г., та накладено арешт на а нежилі будівлі, об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, будинок, 6 загальною площею 743,6 кв.м., які належать Приватному акціонерному товариству «F & C REALTY» (код ЄДРПОУ - 23496142) на праві приватної власності, - залишити без змін, а апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «F & C REALTY» ОСОБА_5, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ПаленикІ.Г. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/558/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Білоцерківець О.А. Доповідач: Паленик І.Г.