Рішення № 71634551, 18.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 761/26183/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8859/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 квітня 2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» правонаступником якого є Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 243 А-60, за умовами якого позичальник отримав у кредит кошти в сумі 26 100,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 131 805 грн. 00 коп. зі строком повернення до 17 квітня 2015 року у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності у розмірі 12,50 % річних для придбання автомобіля Mitsubishi Outlander. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року з позичальника на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 16 лютого 2015 року у розмірі 150 444,21 грн.

Посилаючись на те, що умови кредитного договору ОСОБА_5 не виконав, кошти фактично не повернув, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь заборгованість без урахування заявлених попередніх позовних вимог в сумі 3 686,10 доларів США, що еквівалентно 81 338,15 грн., яка складається із заборгованості по відсотках за користування коштами; пені за прострочення сплати кредиту; пені за прострочення сплати процентів; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по процентам; штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави; штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» суму у розмірі 81 338 грн. 15 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати: судовий збір у розмірі 1 220 грн. 07 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідача подала апеляційну скаргу в загальному порядку.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховані встановлені обставини у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва № 761/34129/14-ц від 31.03.2015, яким стягнута заборгованість з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк». Вказане рішення суду набрало законної сили, та пред'явлене до виконання. У даній справі вирішені вимоги в частині стягнення штрафу згідно п. 2.1.4 договору застави в розмірі 1305,00 доларів США, а тому наявні підстави для закриття провадження у цій частині вимог на підставі ст.. 205 ЦПК України. Також позивачем не надано доказів про те, що в період з 2011 по 2012 рр. предмет застави не був застрахований. Просив врахувати, що розрахунок пені містить суперечливі дані.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача Галдецький Я.А. - заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2008 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 243 А-60, за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 26 100,00 доларів США, зі сплатою щомісячно відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних, з кінцевим терміном повернення до 17 квітня 2015 року. Погашення заборгованості за кредитом та процентами здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку, наведеним в додатку № 1.

Пунктом 3.1.3 договору передбачене право банку вимагати від позичальника дострокове повернення заборгованості за цим договором, для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Така вимоги надіслана банком на адресу позичальника 23 жовтня 2014 року. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

За порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом, та /або комісії банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі річної ставки, яка дорівнює подвійній процентній ставці (12,50 % річних) від суми простроченої заборгованості - п. 7.1. договору. У разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. 4.2.6. договору щодо страхування предмета застави ( автомобіля Mitsubishi Outlander) банк має право нарахувати позичальнику неустойку у розмірі 5 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом - п. 7.2. договору.

Сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим договором (в тому числі щодо стягнення неустойки) становить 10 років - п. 8.6. умов договору.

18 квітня 2008 року для забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника за кредитним договором між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого відповідач передав в заставу автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2008 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1. Пунктом 2.1.4. договору застави сторонами визначено, що на період фактичної дії цього договору заставодавець зобов'язується застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, на користь заставодержателя. За невиконання чи неналежного виконання даного пункту заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5 % від суми одержаного кредиту.

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені договором та виникненням заборгованості кредитор 31 серпня 2015 року звернувся з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обрахована станом на 26 серпня 2015 року сума загальної заборгованості за кредитним договором становить 3 714,58 доларів США (за офіційним курсом (100 доларів США = 2209,5544 грн.), з яких: заборгованості за відсотками за користування коштами за період з 16 лютого 2015 року по 20 серпня 2015 року - 303,13 доларів США, що еквівалентно 6 697,82 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту за період з 16 грудня 2014 року по 25 серпня 2015 року - 14 801,58 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за період з 16 лютого 2015 року по 25 серпня 2015 року - 79,93 доларів США, що еквівалентно 1766,09 грн.; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту за період 16 грудня 2014 року по 25 серпня 2015 року - 80,38 доларів США, що еквівалентно 1 776,04 грн.; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по процентам за період з 16 лютого 2015 року по 25 серпня 2015 року в розмірі 9,59 доларів США, що еквівалентно 211,90 грн.; штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави в розмірі 1 305,00, що еквівалентно 28 834,68 грн.; штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору в розмірі 1 266,65, що еквівалентно 27 987,32 грн. (а.с. 20-22).

Із пояснень сторін у ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що у листопаді 2014 року банк ПАТ «Брокбізнесбанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 243 А-60 від 18 квітня 2008 року та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року з позичальника на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 150 444,21 грн.

Для перевірки доводів апеляційної скарги відповідача щодо періодів нарахування заборгованості у справі про стягнення заборгованості та перебування на виконанні виконавчого листа з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, судом апеляційної інстанції витребувано цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Із оглянутої цивільної справи ( № 761/34129/14-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором колегією суддів встановлено, що заявлені вимоги у даній справі ПАТ КБ «Брокбізнесбанк» стосувалися дострокового стягнення залишку тіла кредиту у розмірі 120 113,95 грн., нарахованих та несплачених в строк відсотків 15 679,41 грн. за період з 01 лютого 2014 по 15 лютого 2015 року, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 11 780,66 грн. за період з 16 січня 2010 року по 15 лютого 2015 року; пені за прострочення сплати процентів в розмірі 1 567,41 грн. за період з 16 січня 2010 року по 15 лютого 2015 року; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту в розмірі 1 282,23 грн. за період з 16 січня 2010 року по 15 лютого 2015 року; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по процентам в розмірі 188,10 грн. за період з 16 січня 2010 року по 15 лютого 2015 року та штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави в розмірі 67 647,35 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва 27 жовтня 2015 року, позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 243 А-60 від 18 квітня 2008 року в сумі 150 444,21 грн. до якої входять складові із залишку тіла кредиту, нарахованих та несплачених в строк відсотків, пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, 3 % річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту та процентам.

Відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави в розмірі 67 647,35 грн., суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору є порушення позичальником умов кредитного договору, а тому включення до даних вимог суму штрафу, який відповідач має сплатити за договором застави є безпідставним.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року звернуто до примусового виконання, яке станом на 26 грудня 2016 року не виконано боржником ОСОБА_5, про що свідчить постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві з тих підстав, що вжитими державним виконавцем заходами розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим встановити.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Таким чином, наявність судового рішення від 31 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» залишку боргу та процентів за період невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цим рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін за кредитним договором № 243 А-60 від 18 квітня 2008 року та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права кредитора на отримання процентів за інші періоди, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Установивши у ході розгляду справи, що відповідачем заборгованість за кредитним договором, визначена судовим рішенням, не була погашена, також не були сплачені позичальником нараховані проценти за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позичальником виконання зобов'язання за кредитним договором та покладення на нього відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Висновок суду в цій частині є правильним, ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеної суми заборгованості та покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави; штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору.

Із встановлених судовим рішенням від 31 березня 2015 року обставин вбачається, що в основу рішення покладений розрахунок заборгованості станом на 16 лютого 2015 року, який включає суму заборгованості розраховану включно по 15 лютого 2015 року.

Таким чином, заборгованість, яка утворилась після ухвалення вище зазначеного рішення та підлягає стягненню, слід обраховувати з 16 лютого 2015 року.

Із наданого розрахунку заборгованості у справі, яка переглядається, вбачається, що обрахована кредитором станом на 26 серпня 2015 року сума загальної заборгованості за кредитним договором становить 3 714,58 доларів США (за офіційним курсом (100 доларів США = 2209,5544 грн.), з яких: заборгованості за відсотками за користування коштами за період з 16 лютого 2015 року по 20 серпня 2015 року - 303,13 доларів США, що еквівалентно 6 697,82 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту за період з 16 грудня 2014 року по 25 серпня 2015 року - 14 801,58 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за період з 16 лютого 2015 року по 25 серпня 2015 року - 79,93 доларів США, що еквівалентно 1766,09 грн.; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту за період 16 грудня 2014 року по 25 серпня 2015 року - 80,38 доларів США, що еквівалентно 1 776,04 грн.; 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по процентам за період з 16 лютого 2015 року по 25 серпня 2015 року в розмірі 9,59 доларів США, що еквівалентно 211,90 грн.; штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави в розмірі 1 305,00, що еквівалентно 28 834,68 грн.; штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору в розмірі 1 266,65, що еквівалентно 27 987,32 грн. (а.с. 20-22).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Брокбізнесбанк», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявлена до стягнення кредитором сума заборгованості за складовими: пеня за прострочення сплати кредиту за період з 16 грудня 2014 року по 25 серпня 2015 року - 14 801,58 грн. та 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту за період 16 грудня 2014 року по 25 серпня 2015 року - 80,38 доларів США, що еквівалентно 1 776,04 грн. включає суму заборгованості за період з 16 грудня 2014 року по 15 лютого 2015 року, що була стягнута рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року. Отже, включення банком до нового періоду, який почався з 16 лютого 2015 року, заборгованості по пені за прострочення сплати кредиту та 3 % річних, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту за період з 16 грудня 2014 року по 15 лютого 2015 року призводить до подвійного стягнення з боржника суми за порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам закону.

Таким чином, розмір пені за прострочення сплати кредиту та 3% річних згідно статті 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту підлягає зменшенню на суму платежів, які виникли до 16 лютого 2015 року та стягнуті за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року. Отже, за період з 16 лютого 2015 року по 25 серпня 2015 року підлягає стягненню пеня за прострочення сплати кредиту в розмірі 13 395,87 грн. та 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1 607,23 грн..

Перевіряючи висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави, колегія суддів виходить з наступного:

18 квітня 2008 року для забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника за кредитним договором між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого відповідач передав в заставу автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2008 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1. Пунктом 2.1.4. договору застави сторонами визначено, що на період фактичної дії цього договору заставодавець зобов'язується застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, на користь заставодержателя. За невиконання чи неналежного виконання даного пункту заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5 % від суми одержаного кредиту.

Так, із встановлених обставин рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року про стягнення заборгованості вбачається, що кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» була заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_5 неустойки у вигляді штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави.

Даним рішенням в задоволенні вимог в частині стягнення штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави відмовлено.

Заявлений у справі, яка переглядається, розмір неустойки також містить вимоги щодо стягнення штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги кредитора щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави були предметом розгляду в суді з ухваленням судового рішення від 31 березня 2015 року, яке набрало законної сили, та відповідно до приписів частини третьої статті 61 ЦПК Україниє встановленими і доказуванню не підлягають.

Неможливість повторного розгляду справи тих самих вимог, з тих самих підстав за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Брокбізнесбанк», не врахував обставини, встановлені у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у вигляді штрафу за порушення п. 2.1.4. договору застави в розмірі 28 796,36 грн.

Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору, судом першої інстанції не враховані передумову для покладення на боржника додаткового обов'язку як заходу цивільно-правової відповідальності.

Так, умовами кредитного договору від 18 квітня 2008 року № 243 А-60 передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. 4.2.6. договору щодо страхування предмета застави ( автомобіля Mitsubishi Outlander) банк має право нарахувати позичальнику неустойку у розмірі 5 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом - 7.2. договору.

Пунктом 4.2.6. договору сторонами визначено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим договором, позичальник зобов'язується застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії на строк не менше одного року за пакетом «Повне Каско» 100% вартості транспортного засобу, здійснювати подальше щорічне страхування предмету застави на користь банку, при цьому загальний строк страхування предмету застави, в будь-яким випадку, повинен перевищувати термін кредитування не менш ніж на 30 (тридцять) календарних днів. Позичальник зобов'язується укласти договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позичальник зобов'язаний надати банку відповідні документи, які підтверджують здійснення страхування.

В обґрунтування вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору позивач посилався на те, що відповідач жодних дій, направлених на виконання умов кредитного договору щодо страхування предмету застави та вимоги банку про обов'язкове страхування предмету застави за пакетом «Повне Каско» № 1453/046-кв від 01 серпня 2014 року позичальником не здійснено.

Заперечуючи проти вимог кредитора, відповідач надав письмові докази, з яких вбачається, що автомобіль Mitsubishi Outlander, що є предметом застави, був застрахований позичальником ОСОБА_5 в рекомендованій банком страховій компанії - Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Брокбізнес» за договорами добровільного страхування наземного транспорту за пакетом «Каско» в такі періоди: з 21 квітня 2008 року по 20 квітня 2009 року, з 21 квітня 2009 року по 20 квітня 2010 року, з 21 квітня 2010 року по 20 квітня 2011 року, з 21 квітня 2012 року по 20 квітня 2013 року, з 21 квітня 2013 року по 20 квітня 2014 року.

Отже, надані та дослідженні у судовому засіданні докази свідчать про те, що позичальник у відповідності до умов п. 4.2.6. кредитного договору до зміни строку виконання основного зобов'язання на підставі вимоги банку про дострокове погашення заборгованості від 20 жовтня 2014 року (а.с. 66-68 матеріали справи № 761/34129/14-ц) здійснював щорічне страхування предмету застави на користь банку, а тому заявлені вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу за порушення п. 4.2.6. кредитного договору у розмірі 27 950,12 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, апеляційна скарга ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково. Підлягає стягненню на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 243 А-60 від 18 квітня 2008 року в сумі 23 678,91 грн., яка складається із заборгованості за процентами у розмірі 6 697,82 грн. грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 13 395,87 грн., пені за прострочену заборгованість за процентами в розмірі 1 766,09 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1 607,23 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 211,90 грн. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційноїабо касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішенняабо ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, на відшкодування сплаченого судового збору на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» слід стягнути з ОСОБА_5 - 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором № 243 А-60 від 18 квітня 2008 року в сумі 23 678,91 грн., яка складається із заборгованості за процентами у розмірі 6 697,82 грн. грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 13 395,87 грн., пені за прострочену заборгованість за процентами в розмірі 1 766,09 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1 607,23 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 211,90 грн. В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: