Постанова № 71634336, 11.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. Справа № 914/1181/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” б/н від 26.10.2017р. (вх. №01-05/5593/17 від 28.11.2017р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017р.

у справі № 914/1181/17 (головуючий суддя Бортник О.Ю., судді: Березяк Н.Є., Фартушок Т.Б.)

за позовом: ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками”, м. Моршин, Львівська область

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача-2: Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України (військова частина 2522), м. Львів

про визнання недійсним договору та визнання переважного права на укладення договору оренди.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 – головний лікар; ОСОБА_3 –адвокат (договір в матеріалах справи);

від відповідача-1: не з’явився (належно повідомлений);

від відповідача-2: (належно повідомлений).

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) в редакції Закону від 03.10.2017 р. №2147-VIII справи в судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 11.01.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2017р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11.01.2018 року.

Відповідач-1 у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення від 04.12.2017р.

Відповідачем -2 у справі є Клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України (військова частина 2522), яким під час розгляду справи змінено найменування на Військово-медичний клінічний центр м. Львів (клінічний госпіталь на 200 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина 2522).

ОСОБА_4 ч.ч. 1, 2 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до Положення про Військово-медичний клінічний центр м. Львів (клінічний госпіталь на 200 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина 2522), затвердженого наказом адміністрації Державної прикордонної служби України №61 від 20.07.2017р. Військово-медичний клінічний центр м. Львів (клінічний госпіталь на 200 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) є правонаступником Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України (військова частина 2522).

Від відповідача-2 у судове засідання з’явився представник ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності №14/1692 від 28.09.2017р., однак даний представник не є адвокатом.

ОСОБА_4 підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Оскільки Військово-медичний клінічний центр м. Львів (клінічний госпіталь на 200 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) не є органом державної влади, згідно підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво його інтересів має здійснюватись судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року адвокатом, що виключає можливість участі ОСОБА_5 як представника у розгляді даної справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2017р. (повний текст рішення складено 13.10.2017р.) у справі №914/1181/17 (головуючий суддя Бортник О.Ю., судді: Березяк Н.Є., Фартушок Т.Б.) в задоволенні позову ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, до відповідача-2: Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 р. та визнання переважного права на укладення договору оренди відмовлено.

Судове рішення у справі мотивоване ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. № 2269-XII (далі – ОСОБА_5 № 2269-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) і зроблено висновок, що у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази того, що Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” було станом на 11 червня 2013 р., чи є станом на день вирішення справи судом, власником санаторного корпусу по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин, або ж що воно мало право на законних підставах володіти, користуватись чи розпоряджатись цим майном, від свого імені чи від імені та у інтересах держави станом на 11 червня 2013 р., а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 р., а у позивача не виникло й переважного права на укладення договору оренди нежитлової будівлі – санаторного корпусу з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області з підстав, зазначених позивачем.

ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим без з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, зокрема, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області не виконало доручення Фонду державного майна України відносно приведення до вимог чинного законодавства договору оренди від 11.06.2013р. згідно листа Фонду державного майна України від 22.05.2014р. №10-25-6309, в якому Фонд державного майна України повідомляє, що згідно ст. 15 Закону № 2269-XII як новий власник майна отримав права і обов’язки за договором оренди від 11.06.2013р., який був укладений між колективом ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, а також вимог ч. 4 ст. 8 Закону № 2269-XII про те, що створене членами колективу господарське товариство має переважне право перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства. Стверджує, що при укладенні договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області порушено вимоги ст.ст. 13, 14, 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 4 вересня 2008 року №375-VI (далі – ОСОБА_5 №375-VI), оскільки засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, а передача об’єкту військовій частині є порушенням закону та ліквідацією дитячого оздоровчо-лікувального закладу. Апелянт зазначає, що у оскаржуваному рішенні вказано, що позивачем визначено відповідачем у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, але не надано доказів на підтвердження права регіонального відділення представляти у спірних правовідносинах Фонд державного майна України, однак, на думку скаржника, такий висновок суду суперечить листу Фонду державного майна України від 22.05.2014р. №10-25-6309, у якому зазначено, що орендодавцями згідно Закону є Регіональне відділення Фонду державного майна України, регіональні відділення та представництва. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не встановлювались взаємовідносини між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, Фондом державного майна України та позивачем щодо утримання майна, підготовки для передачі в оренду, а саме лист Фонду державного майна України від 12.07.2016р. №10-50-13271 «Щодо передачі державного майна в оренду». Апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017р. у справі №914/1181/17 скасувати і прийняти нове рішення по суті позову.

Відповідач-1 не скористався своїм правом та не надав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач -2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Між ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” (орендар) та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (орендодавець) 11 червня 2013 р. укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) основні засоби санаторію для дітей з батьками “Пролісок” (надалі – майно), розташовані за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул..Проліскова, 10, а саме: санаторного корпусу у складі спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчблоку (інвентарний №01-02); споруд: збірного дерев’яного будинку (інвентарний №04); скульптури “Материнство” (інвентарний №014); будинку 3х3 м (інвентарний №016); доріг благоустроєних (інвентарний №017); зовнішніх мереж теплопостачання, зон відпочинку, під’їзної дороги 65 м/п. для використання з метою організації роботи санаторію для дітей з батьками “Пролісок”. Майно на момент передачі в оренду придатне для використання у відповідності з метою оренди і знаходиться на балансі орендодавця (а.с. 16-20, т.1).

Відповідно до п. 1.2. договору оренди від 11.06.2013р., майно належить орендодавцю на підставі акту приймання-передачі майна територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів тощо від 24.01.1992р., статуту ПрАТ “Укрпрофоздоровниця”.

ОСОБА_4 п. 7.1. договору оренди від 11.06.2013р., строк дії договору встановлюється на три місяці з 11.06.2013р. до 11.09.2013р. включно.

На підставі договору оренди від 11.06.2013р. позивач 11 червня 2013 р. отримав по акту приймання-передачі від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” у строкове платне користування основні засоби Санаторію для дітей з батьками “Пролісок”, розташовані за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10 (а.с. 22, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2013 р. у справі №914/2541/13, позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди від 16.05.2013р. №4600123/2013-36 укладений між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” (а.с. 133-136, т.1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2014р. рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2013 р. у справі №914/2541/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” – без задоволення (а.с. 137-139, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі №5015/2805/12, яке набрало законної сили 12 травня 2014 р. згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду, первісний позов задоволено частково. Визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м.Моршин Львівської області. Витребувано із незаконного володіння ТОВ “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок” та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” нерухоме майно: нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м.Моршин Львівської області. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (а.с. 23-30, т.1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. у справі № 5015/2805/12 залишено без змін, а апеляційні скарги Першого заступника прокурора Львівської області та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” – без задоволення (а.с. 31-41, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014р. у справі №5015/2805/12 касаційні скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. у справі № 5015/2805/12 - без змін (а.с. 42-48, т.1).

ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24157075 від 11.07.2014р., на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі №5015/2805/12, за Фондом державного майна України 09.07.2014 р. зареєстровано право державної власності на нежитлову будівлю- санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул. Проліскова, 8 (а.с. 74, т.1).

15 липня 2014р. між Фондом державного майна України в особі начальника відділу з питань оренди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (орган управління) та ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” (зберігач) укладено договір зберігання, згідно якого орган управління передає, а зберігач приймає санаторний корпус з ліжковим фондом на 502 місця круглорічного використання (літ. «А-7») за адресою за адресою м.Моршин, вул. Проліскова, 8 та зобов’язується зберігати і повернути її в схоронності та в установлені цим договором строки (а.с. 52-53, т.1). Даний договір було укладено строком на 1 рік, згідно п. 3.1.

ОСОБА_4 акту приймання-передавання нерухомого державного майна від 15.07.2014р., санаторний корпус з ліжковим фондом на 502 місяця круглорічного використання (літ. «А-7») за адресою м. Моршин, вул. Проліскова, 8 було передано на зберігання на підставі договору зберігання від 15.07.2014р. (а.с. 54, т.1).

ОСОБА_4 договору про внесення змін до договору зберігання від 15.07.2014р. санаторного корпусу з ліжковим фондом на на 502 місяця круглорічного використання (літ. «А-7») за адресою м. Моршин, вул. Проліскова, 8 від 15.07.2015р. було викладено п. 3.1 договору зберігання у наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 1 рік і діє з 15.07.2015р. по 14.07.2016р.» (а.с. 55, т.1).

Вподальшому санаторний корпус з ліжковим фондом на на 502 місяця круглорічного використання (літ. «А-7») за адресою м. Моршин, вул. Проліскова, 8 згідно акту приймання-передавання нерухомого державного майна від 14.07.2016р. переданий Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області, на вимогу органу управління згідно п. 2.9.договору зберігання (а.с. 56, 57, т.1).

24 березня 2017 р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Клінічним госпіталем Державної прикордонної служби (військова частина 2522) (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 38, (спірний договір) відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлову будівлю санаторного корпусу з ліжковим фондом на 502 місця круглорічного використання, «А-7» загальною площею 14479,6 кв.м., що знаходиться за адресою за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул. Проліскова, 8 і перебуває на балансі ДП «Управління справами Фонду державного майна України» (а.с. 65-70, т.1).

ОСОБА_4 п. 10.1 договір оренди від 24.03.2017 р. укладено строком на 2 роки 364 дні, діє з 24 березня 2017р. по 22 березня 2020року включно.

ОСОБА_4 акту прийому-передачі нерухомого державного майна від 24.03.2017р., на підставі договору оренди нерухомого державного майна № 38 від 24 березня 2017 р., державне нерухоме майно – нежитлову будівлю санаторного корпусу з ліжковим фондом на 502 місця круглорічного використання, «А-7» загальною площею 14479,6 кв.м., що знаходиться за адресою за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул. Проліскова, 8 було передано Клінічному госпіталю Державної прикордонної служби (військова частина 2522) (а.с. 71, т.1).

Кабінетом Міністрів України розпорядженням за № 376-р від 7 червня 2017 р. нежитлову будівлю санаторного корпусу літ. «А-7» по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршин, Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби (а.с. 110, т.1).

26 червня 2017 р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Клінічним госпіталем Державної прикордонної служби (військова частина 2522), що перебуває в сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби укладено Договір №1-17 про розірвання договору оренди державного майна №38 від 24.03.2017 р. (а.с. 109, т.1).

ОСОБА_4 акту прийому-передачі нерухомого державного майна від 26 червня 2017р., на підставі договору №1-17 від 26 червня 2017 р. про розірвання договору оренди державного майна №38 від 24.03.2017 р. Клінічний госпіталь Державної прикордонної служби (військова частина 2522) передав майно балансоутримувачу- ДП «Управління справами Фонду державного майна України» (а.с. 132, т.1).

ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 року, укладеного між відповідачами у справі, а також про визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди нежитлової будівлі санаторного корпусу з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7. Обґрунтовує свої вимоги тим, зокрема, що між ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” 11 червня 2013 р. було укладено договір оренди. На підставі цього договору позивач 11 червня 2013 р. отримав по акту приймання-передачі від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” у строкове платне користування основні засоби Санаторію для дітей з батьками “Пролісок”, розташовані за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, у тому числі й санаторний корпус. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі № 5015/2805/12, яке набрало законної сили 12.05.2014 р., встановлено юридичний факт, що санаторний корпус, який складається з спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчоблоку (інвентарний №01-02) розташовано за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8. За час оренди вищевказаного майна позивач встановив у санаторному корпусі електричні котли та бойлери, замінив ванни, встановив комп’ютери. При цьому позивач виконував договір зберігання майна, здійснював проведення оцінки нежитлової будівлі, проводив підготовчі, ремонтні роботи та санітарне прибирання території і приміщень орендованого майна, зберіг професійний трудовий колектив, на підставі наказів позивача та відповідача-1 спільною інвентаризаційною комісією проведено спільну повторну інвентаризацію майна. Однак, 24 березня 2017 р. між відповідачами у справі укладено спірний договір оренди нерухомого державного майна за № 38. На підставі цього договору відповідач-1 передав відповідачу-2 у строкове платне користування нежитлову будівлю санаторного корпусу з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, “А-7” загальною площею 14479,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8. Позивач стверджує, що згаданий договір оренди порушує вимоги ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. 9.1. договору від 11 червня 2013 р., оскільки в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Зазначає, що листом від 22.05.2014р. № 10-25-6309 Фонд державного майна України доручив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області привести договір оренди у відповідність до вимог законодавства щодо правонаступництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області у взаємовідносинах оренди. Позивач вважає, що договір від 11.06.2013 р. є чинним в силу приписів пункту 7.9. цього Договору та обов’язковим для відповідача-1, як орендодавця цього майна, на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Зазначає, що у зв’язку з продовженням чинності договору оренди від 11.06.2013 р. не повертав орендодавцю за актом приймання-передачі майно. З огляду на викладене, позивач також вважає, що на підставі норм ч. 1 ст. 777 ЦК України, ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України (далі- ГК України), ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” він має переважне право на укладення з відповідачем-1 договору оренди санаторного корпусу, розташованого по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин, на новий строк. Зазначає, що неодноразово звертався до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області з заявами про укладення договору оренди. Позивач також стверджує, що спірний договір № 38 від 24 березня 2017 р., враховуючи вищенаведені обставини та наявність у нього переважного права на укладення договору оренди, суперечив вимогам закону у момент його укладення і має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 215 ЦК України. Посилається на ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України та невизнання відповідачем-1 переважного права позивача на укладення договору оренди на новий строк.

ОСОБА_4 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

ОСОБА_4 з ч.ч.1, 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

ОСОБА_4 ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_4 ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 760 ЦК України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

ОСОБА_4 ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_4 ч.ч.1, 2 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства. Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.

ОСОБА_4 абз.2 ч. 1 ст.1 Закону № 2269-XII цей ОСОБА_5 регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

24 березня 2017 р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Клінічним госпіталем Державної прикордонної служби (військова частина 2522) (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 38, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлову будівлю санаторного корпусу з ліжковим фондом на 502 місця круглорічного використання, «А-7» загальною площею 14479,6 кв.м., що знаходиться за адресою за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул. Проліскова, 8 і перебуває на балансі ДП «Управління справами Фонду державного майна України» (а.с. 65-70, т.1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 376-р віднесено нежитлову будівлю санаторного корпусу (літер А-7) (реєстраційний номер 405479646107) по вул.Пролісковій,8 у м.Моршині Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби (а.с.110, т.1).

Даний договір розірвано 26 червня 2017 р. (під час розгляду даної господарської справи) згідно договору №1-17 про розірвання договору оренди державного майна №38 від 24.03.2017 р. (а.с. 109, т.1).

ОСОБА_4 акту прийому-передачі нерухомого державного майна від 26 червня 2017р., на підставі договору №1-17 від 26 червня 2017 р. про розірвання договору оренди державного майна №38 від 24.03.2017 р. Клінічний госпіталь Державної прикордонної служби (військова частина 2522) передав майно балансоутримувачу- ДП «Управління справами Фонду державного майна України» (а.с. 132, т.1).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідною умовою для чинності правочину. Зокрема, ч.1 зазначеної норми матеріального права встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

ОСОБА_4 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. (далі – постанова пленуму № 11) визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Позивач стверджує, що згаданий договір оренди порушує вимоги ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. 9.1. договору від 11 червня 2013 р., оскільки в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 15 Закону № 2269-XII у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 23 Закону № 2269-XII передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Позивач посилається на договір оренди укладений між ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” (орендар) та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (орендодавець) 11 червня 2013 р., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) основні засоби санаторію для дітей з батьками “Пролісок” (надалі – майно), розташовані за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул. Проліскова, 10, а саме: санаторного корпусу у складі спального корпусу, лікувально-діагностичного корпусу та харчблоку (інвентарний №01-02); споруд: збірного дерев’яного будинку (інвентарний №04); скульптури “Материнство” (інвентарний №014); будинку 3х3 м (інвентарний №016); доріг благоустроєних (інвентарний №017); зовнішніх мереж теплопостачання, зон відпочинку, під’їзної дороги 65 м/п. для використання з метою організації роботи санаторію для дітей з батьками “Пролісок”. Майно на момент передачі в оренду придатне для використання у відповідності з метою оренди і знаходиться на балансі орендодавця (а.с. 16-20, т.1).

ОСОБА_4 п. 7.1. договору оренди від 11.06.2013р., строк дії договору встановлюється на три місяці з 11.06.2013р. до 11.09.2013р. включно.

ОСОБА_4 п. 9.1 договору оренди від 11.06.2013р. у разі зміни орендодавця усі його зобов’язання цього договору розповсюджуються на нового орендодавця.

Орендодавцем за договором оренди від 11.06.2013р. є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі №5015/2805/12 за позовом: Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок” до відповідача-2: ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до відповідача-3: Виконавчого комітету Моршинської міської ради до відповідача-4: Виконавчого комітету Стрийської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Львівської обласної ради “Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Федерації професійних спілок України про визнання незаконними актів органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування із незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності, яке набрало законної сили 12 травня 2014 р., визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м.Моршин Львівської області. Витребувано із незаконного володіння ТОВ “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок” та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” нерухоме майно: нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м.Моршин Львівської області (а.с. 23-30, т.1).

Даним рішенням також встановлено, що станом на день вирішення справи судом права власності на санаторний корпус по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин Львівської області 1979 року побудови не зареєстровано за жодною юридичною чи фізичною особами, спірна нежитлова будівля є державною власністю, уповноваженим органом управління якою є Фонд державного майна України, право власності Федерації незалежних профспілок України на спірне майно, а відтак і право розпоряджатись цим майном, у тому числі шляхом передачі його Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” , наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується, як і не підтверджується право власності на це майно ТзОВ “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок”.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2013 р. у справі №914/2541/13, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок” до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” за участю у справі на стороні позивача ОСОБА_6 міста Львова про визнання недійсним договору оренди позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди від 16.05.2013р. №4600123/2013-36 укладений між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” (а.с. 133-136, т.1). Судом зазначено, що передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а суду не надано доказів того, що основні засоби Санаторію для дітей з батьками “Пролісок” які були передані в оренду відповідачем-1 відповідачеві-2 згідно акту прийому-передачі майна до Додаткового договору від 05.06.2013р. належали відповідачеві-1 на момент укладення договору, суд дійшов висновку, що договір оренди №4600123/2013-36 від 16.05.2013р. слід визнати недійсним, оскільки такий суперечить законодавству.

Станом на 24 березня 2017 р. на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі №5015/2805/12, за Фондом державного майна України було зареєстровано право державної власності на нежитлову будівлю- санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 за адресою: Львівська область, м.Моршин, вул. Проліскова, 8 (а.с. 74, т.1).

Зазначений позивачем договір оренди від 11.06.2013р. був укладений тільки на три місяці з 11.06.2013р. до 11.09.2013р. включно, а 15 липня 2014р. між Фондом державного майна України в особі начальника відділу з питань оренди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (орган управління) та ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” (зберігач) було укладено договір зберігання, згідно якого орган управління передає, а зберігач приймає санаторний корпус з ліжковим фондом на 502 місця круглорічного використання (літ. «А-7») за адресою за адресою м.Моршин, вул. Проліскова, 8. Вподальшому санаторний корпус з ліжковим фондом на 502 місяця круглорічного використання (літ. «А-7») за адресою м. Моршин, вул. Проліскова, 8 згідно акту приймання-передавання нерухомого державного майна від 14.07.2016р. був переданий Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області, на вимогу органу управління згідно п. 2.9.договору зберігання (а.с. 56, 57, т.1).

Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення. В силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов’язок доведення наявності обставин, з якими закон пов’язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Апелянт зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області не виконало доручення Фонду державного майна України відносно приведення до вимог чинного законодавства договору оренди від 11.06.2013р. згідно листа Фонду державного майна України від 22.05.2014р. №10-25-6309, в якому Фонд державного майна України повідомляє, що згідно ст. 15 Закону № 2269-XII як новий власник майна отримав права і обов’язки за договором оренди від 11.06.2013р., який був укладений між колективом ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, а також вимог ч. 4 ст. 8 Закону № 2269-XII про те, що створене членами колективу господарське товариство має переважне право перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства.

ОСОБА_4 листа Фонду державного майна України №10-25-6309 від 22.05.2014р., який адресований Регіональному відділенню Фонду державного майна України щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі №5015/2805/12 фонд доручив Регіональному відділенню Фонду державного майна України з метою ефективного використання та збереження майна вжити заходів щодо приведення договору оренди на основні засоби санаторію для дітей з батьками “Пролісок” відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 161-162, т.1).

Про лист Фонду державного майна України №10-25-6309 від 22.05.2014р. було повідомлено ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” у листі №10-25-6310 від 22.05.2014р. (а.с. 163, т.1).

Однак у листі Фонду державного майна України №10-50-13271 від 12.07.2016р. зазначено про розгляд заяви позивача про передачу в оренду санаторного корпусу та було повідомлено ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками”, що Фондом здійснені заходи щодо проведення незалежної оцінки санаторного корпусу та готується його передача до статутного капіталу державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України», а питання щодо подальшого використання буде розглядатись після його закріплення за державним підприємством (а.с. 168, т.1).

Суд зазначає, що лист Фонду державного майна України від 22.05.2014р. №10-25-6309 не може бути підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним.

ОСОБА_4 ч. 3 ст. 17 Закону № 2269-XII після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Враховуючи викладене, у позивача не виникло й переважного права на укладення договору оренди нежитлової будівлі – санаторного корпусу з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області з підстав, зазначених позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками” до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, до відповідача-2: Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна за № 38 від 24 березня 2017 р. та визнання переважного права на укладення договору оренди.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, оскаржуваного рішення суду без змін, у зв’язку із чим згідно із ст. 129 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТОВ “Моршинський санаторій “Пролісок” для дітей з батьками”.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 282, 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.01.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Юрченко Я.О.