Постанова № 71634324, 15.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Справа № 906/770/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Огороднік К.М. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду Житомирської області від 20.10.17 р.

у справі № 906/770/17 (суддя Тимошенко О. М. )

за позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство"

до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області

про стягнення 5 207 658,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (договір про надання юридичних послуг від 10.01.2018р.) в режимі відеокнференції;

відповідача-1 - ОСОБА_2 (довіреність №307/33/07-70-10 від 02.08.2017р.) в режимі відеокнференції;

відповідача-2 - не з'явився;

третіх осіб - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.10.2017 року (з урахуванням ухвали від 26.10.2017 року) позов Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, Житомирської митниці Державної фіскальної служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про стягнення 5207658,00 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" - 4195351,23 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України.

Присуджено до стягнення з Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" - 62930,27 грн. витрат по оплаті судового збору.

В позові до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України відмовлено.

В позові в частині стягнення 5959,49 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

18.12.2017 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що останнє відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником бюджетних коштів і не відповідає за зобов'язаннями інших бюджетних установ., з огляду на що просить врахувати ці пояснення при розгляді апеляційної скарги по суті.

22.12.2017 року від представника Закарпатської митниці ДФС України надійшло клопотання про визнання зловживанням позивачем процесуальними правами на підставі п.4 ч.2 ст.43 ГПК України, а саме, необгрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи - Житомирської митниці ДФС України, як відповідача, з тією самою метою, а тому з огляду на вимоги ст.ст. 43 ч.3, 174, 270, 275, 278 ГПК України просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

15 грудня 2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України. Згідно підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (редакція від 15.12.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як вбачається, обгрунтовуючи вищевказане клопотання представник Закарпатської митниці ДФС України, посилається на те, що позовна заява ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" не містить обґрунтування заявлених вимог до Житомирської митниці ДФС України, в позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується дана позовна вимога, а також відсутні докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Разом з тим слід зазначити, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його винесення.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, колегією суддів не беруться до уваги посилання скаржника на порушення судом першої інстанції ч.2 ст.43 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017р., тобто після винесення оскаржуваного рішення. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що позивачем заявлено позовні вимоги до обох відповідачів, в позовній заяві наведено обґрунтування вимог до Житомирської митниці ДФС України, а відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача-1 повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі; представник позивача вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 19.07.2017 року у справі №906/435/17 позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство", Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 1268699,28 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарства" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 1268699,28 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів, а також 19030,49 грн. сплаченого судового збору. (а.с. 20-25).

Вказаним рішенням встановлено, що 12-30 травня 2016 року ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" зі станції Ірша Південно-Західної залізниці було відправлено вагони №68780717, №67179309, №66236779, №65882656, №65726812. Вказані вагони за заявками Закарпатської митниці були затримані для митного контролю. За час затримки вагонів та за інші пов'язані з цим дії на станціях Залізницею проведено нарахування платежів та зборів у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги, які становлять становить 1268699,28 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.07.2017 року у справі №906/436/17 позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" за участю третіх осіб на стороні відповідача - Закарпатська митниця ДФС та ТОВ "Метрудтранс" про стягнення 523327,76 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарства" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 523327,76 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів та 7849,92 грн. судового збору.

Вказаним рішенням встановлено, що 14-15 травня 2016 р. зі станції Ірша Південно-Західної залізниці Підприємством було відправлено вагони №№ 66939174, 66724600. Вказані вагони за заявками Закарпатської митниці були затримані для митного контролю. За час затримки вагонів та за інші пов'язані з цим дії Залізницею проведено нарахування платежів та зборів у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги. Загальна сума нарахованих зборів та платежів на станціях становить 523327,76 грн. (а.с. 25-30).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.07.2017 року у справі №906/414/17 позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" РФ "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" за участю третіх осіб на стороні відповідача - Закарпатська митниця ДФС та ТОВ "Метрудтранс" про стягнення 2341232,92 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарства" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 2 341 323,92 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів 35 119, 86 грн. судового збору. (а.с. 36-43).

Вказаним рішенням встановлено, що у період з 13.05.2016р. по 04.06.2016р. на територію залізничної станції "Батьово-Сортувальна" пункту контролю "Батєво" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, для здійснення митних процедур за заявкою Закарпатської митниці були подані товаросупровідні документи на товар лісоматеріалів, що слідував у вагонах №№ 66064353, 64240104, 68465020, 66562034, 66697152, 60602133, 65155921, 67856476, 60446184. Вантажовідправником вказаних товарів у документах зазначено Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство". Вказані вагони за заявками Закарпатської митниці були затримані для митного контролю. За час затримки вагонів та за інші пов'язані з цим дії Залізницею проведено нарахування платежів та зборів у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги. Загальна сума нарахованих зборів та платежів на станціях становить 2341323,92грн.

Водночас, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 року у справі №806/1410/16 позов Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи Житомирської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії апеляційну скаргу Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" січня 2017 р. скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Закарпатської ДФС по затримці з деревиною паливною (УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" вагонів №№ 66236779, 67179309, 67856476, 65155921, 60446184, 65726812, 65882656, 64240104, 66064353, 66562034, 68465020, 68780717, 66697152, 66724600, 66939174, 60602133 на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС. Визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) "Дрова паливні хвойних порід (сосна), у вигляді колод, довжиною 2м, діаметром 8-40 см" Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на експорт за митними деклараціями: №№ 101060001/2016/001535, 101060001/2016/001536, 101060001/2016/001565, 101060001/2016/001567, 101060001/2016/001730, 101060001/2016/001729, 101060001/2016/001731, 101060001/2016/001363, 101060001/2016/001365, 101060001/2016/001436, 101060001/2016/001412, 101060001/2016/001411, 101060001/2016/001437, 101060001/2016/001473, 101060001/2016/001474, 101060001/2016/001493. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" 5787,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС. (а.с.15-19).

ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" посилаючись на вищевказану постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 року у справі №806/1410/16 та зазначаючи те, що Закарпатська митниця ДФС своїми протиправними та незаконними діями щодо затримання вагонів з лісопродукцією та протиправною бездіяльністю щодо пропуску даних вагонів через кордон України, а також невиконання митних формальностей в строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України, заподіяла державному підприємству збитки в розмірі 4201310,72 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.80), звернулося до господарського суду з позовом про стягнення вищевказаних збитків з Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, Житомирської митниці Державної фіскальної служби України.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Дана норма є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

До таких особливостей відносяться: а) суб'єктний склад заподіювачів шкоди: органи державної влади, б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень: 1) діяння, які можуть мати різноманітні види та форми (накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи, які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані), 2) протиправна бездіяльність; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю; г) відсутність необхідності доведення вини.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Таким чином, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органу державної влади (бездіяльності), виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

Разом з цим, неправомірність дій (бездіяльності) органу державної влади має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків.

Як вже зазначалося вище, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 року у справі №806/1410/16 позов Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, за участю третьої особи Житомирської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії апеляційну скаргу Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" січня 2017 р. скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Закарпатської ДФС по затримці з деревиною паливною (УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" вагонів №№ 66236779, 67179309, 67856476, 65155921, 60446184, 65726812, 65882656, 64240104, 66064353, 66562034, 68465020, 68780717, 66697152, 66724600, 66939174, 60602133 на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС. Визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) "Дрова паливні хвойних порід (сосна), у вигляді колод, довжиною 2м, діаметром 8-40 см" Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на експорт за митними деклараціями: №№ 101060001/2016/001535, 101060001/2016/001536, 101060001/2016/001565, 101060001/2016/001567, 101060001/2016/001730, 101060001/2016/001729, 101060001/2016/001731, 101060001/2016/001363, 101060001/2016/001365, 101060001/2016/001436, 101060001/2016/001412, 101060001/2016/001411, 101060001/2016/001437, 101060001/2016/001473, 101060001/2016/001474, 101060001/2016/001493. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" 5787,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС.

У вказаній постанові судом встановлено, що відповідачем не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску обумовлених залізничних вагонів через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 МК України.

Таким чином, відповідачем порушені вимоги ст.199 Митного кодексу України при митному оформленні.

Відповідно до п.1.5. Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 №1316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за №318/22850, огляд товарів посадовою особою митного органу може бути розпочатий тільки у разі, якщо проведення необхідних вантажних операцій з товарами може бути забезпечене власником товарів або уповноваженою особою безпосередньо під час огляду, а також проведення огляду не спричинить втрати товарів або зміни їх стану.

Крім того, статтею 249 МК України визначено, що декларанти або уповноважені ними особи можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів, які пред'являються ними для такого оформлення. У разі застосування заходів, передбачених статтями 338 і 339 цього Кодексу, а також на вимогу органу доходів і зборів присутність декларантів або уповноважених ними осіб під час митного оформлення є обов'язковою.

Однак, як встановлено відповідачем в порушення ст.249 МК України здійснено огляд за відсутності представника позивача, чим порушено його права.

Згідно ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Дана норма узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Всупереч зазначеним принципам та нормам, відповідачем не вчинено дій щодо виконання мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Враховуючи викладене, Житомирський апеляційний адміністративний суд в постанові від 05.05.2017 року у справі №806/1410/16 прийшов до висновку, що сукупність порушень вчинених Закарпатською митницею ДФС свідчить, що відповідачем не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску перелічених залізничних вагонів через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 МК України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004р. справа "Науменко проти України").

Отже, встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від від 05.05.2017 року у справі №806/1410/16 факти бездіяльності Закарпатської митниці ДФС по нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" на експорт та факти протиправності дій Закарпатської ДФС по затримці з деревиною паливною ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" вагонів на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС повторного доведення не потребують.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("ОСОБА_8 проти Хорватії" від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Отже, бездіяльність Закарпатської митниці ДФС та порушення, допущені нею, не повинні мати негативних наслідків для позивача.

Таким чином склалися обставини, коли: Залізниця зобов'язана виконувати вказівки митниці в силу закону та нести при цьому витрати; Митниця не зобов'язана відшкодовувати залізниці витрати за відсутністю договірних чи законних зобов'язань; Підприємство змушене відшкодувати витрати Залізниці на підставі судових рішень; Підприємство, не порушуючи вимог закону, зазнає безпідставних витрат.

Враховуючи встановлені у справі №806/1410/16 обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями митниці, оскільки в даних правовідносинах позивач мусить зробити витрати, а саме, сплатити на користь Залізниці визначені вищевказаними рішеннями господарського суду грошові кошти в загальному розмірі:

1268699,28+19030,49+523327,76+7849,92+2341323,92+35119,86= 4195351,23 грн.

Отже вказана сума є збитками (шкодою) для позивача.

При цьому, посилання скаржника на недоведеність позивачем розміру шкоди колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.2017 року у справі №906/435/17, від 12.07.2017 року у справі №906/436/17 та від 04.07.2017 року у справі №906/414/17, якими присуджено до стягнення з ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" 4195351,23 грн. (які в даному випадку і є розміром збитків), набрали законної сили і згідно вимог ст.115 ГПК України є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Господарського суду Житомирської області виданого 03.08.2017 року у справі №906/436/17 відбулося стягнення коштів з рахунків ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" на виконання платіжної вимоги ГТУЮ №54698775 від 11.10.2017р. на суму 7848,11 грн. та №1 від 20.10.2017р. на суму 531 177,68 грн.

Неправомірна бездіяльність Закарпатської митниці полягає у вчиненому порушенні щодо не відшкодування витрат, пов'язаних з митним контролем (ст.325 ч.2 та ст.338 ч.5 МК України). Неправомірність дій Закарпатської митниці полягає у протиправній затримці вагонів, що встановлено вищевказаною постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Відтак, факт неправомірних дій Закарпатської митниці Державної фіскальної служби став підставою для стягнення з позивача на користь ПАТ "Українська залізниця" нарахованих останньою зборів та платежів за затримку вагонів та за інші пов'язані з цим дії на станціях.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями та бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС та завданням позивачеві збитків у розмірі 4 195 351,23 грн., які ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" мусить понести при виконанні вищевказаних рішень Господарського суду Житомирської області, з огляду на що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" збитків в розмірі 4 195 351,23 грн. При цьому, в стягненні 5959,49 грн. суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в позові до відповідача-2 - Житомирської митниці Державної фіскальної служби України, оскільки судом не встановлено протиправних дій останньої.

При цьому, посилання скаржника на те, що операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Статтею 4 Митного кодексу України визначено терміни митний контроль та митні формальності. Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності – це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Митний контроль є частиною митних формальностей. Правовідносини щодо митного контролю регулюються окремим розділом ХІ МК України (статті 318-363), який має назву Митний контроль. Відповідно до ч.2 ст.325 МК України, у встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування і т.п.). У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися.

Частиною 5 ст.338 МК України визначено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення.

Таким чином, здійснюючи заходи митного контролю Закарпатська митниця в порушення вказаних норм не вчинила дій по відшкодуванню витрат на проведення таких операцій, в результаті чого тягар витрат безпідставно ліг на Підприємство.

Поряд з тим, відповідно до ч.2 ст.218 МК України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Однак ця норма регулює правовідносини щодо обов'язку Залізниці та встановлює правовідносини в зв'язку з цим обов'язком між Залізницею та Підприємством. Ця норма не регулює ні прав, ні обов'язків митниці.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.10.2017 року у справі №906/770/17 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст.287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи №906/770/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.