Ухвала суду № 7163400, 29.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-23553/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача Івакіна І.О., Межової К.П.,

представників відповідача Ясніцької Т.С., Корольової В.Є., Носова К.В., Фоменко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Орнатус»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року

у справі № 2а-799/07

за позовом Приватної фірми «Орнатус»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2007 року ПФ «Орнатус» звернулась до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2007 року № 0000110846/0, № 0000120846/0, від 27 квітня 2007 року № 0000110846/1, № 0000120846/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року позов задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 26 лютого 2007 року № 0000110846/0 в сумі 3998014, 50 грн.

Визнані нечинними податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27 квітня 2007 року № 0000110846/1 та № 0000120846/1.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року скасовано в частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 26 лютого 2007 року № 0000110846/0 в сумі 3988014, 50 грн. та в частині визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 27 квітня 2007 року № 0000110846/1 та № 0000120846/1.

В цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ПФ «Орнатус», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року.

В запереченні на касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи було повно та всебічно зясовані обставини справи, досліджені всі докази, які були сторонами по справі, та прийняте рішення, яке відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просить залишити касаційну скаргу ПФ «Орнатус» без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові провела виїзну позапланову перевірку ПФ «Орнатус» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, за результатами якої було складено акт № 395/46-0/24136224 від 15 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення, зокрема підпункту 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, абзацу другого п. 4.3, підпункту 4.5.1, підпункту 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.3.6, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.5.1, підпункту 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, абзацу пятого п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 22, п. 23, п. 24, п. 27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997року № 165, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року на загальну суму 4015236, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення підпункту 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, абзацу другого п. 4.3, підпункту 4.5.1, підпункту 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.3.6, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.5.1, підпункту 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, абзацу пятого п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 22, п. 23, п. 24, п. 27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997року № 165, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет (з урахуванням залишку відємного значення червня 2006 року) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року на 29361945, 50 грн.

26 лютого 2007 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000110846/0, яким зменшила ПФ «Орнатус» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 4015236, 00 грн., у тому числі за липень 2006 року на 1798142, 00 грн., за серпень 2006 року на 165205, 00 грн., за вересень 2006 року на 1325458, 00 грн., за жовтень 2006 року на 227566, 00 грн., за листопад 2006 року на 498865, 00 грн., та податкове повідомлення рішення № 0000120846/0, яким визначила ПФ «Орнатус» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 43881497, 97 грн., у тому числі 29361945, 45 грн. основний платіж та 14519552, 52 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові скасувала податкове повідомлення рішення № 0000120846/0 від 26 лютого 2007 року в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 1983, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 594, 90 грн. (на загальну суму 2577, 90 грн.), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкове повідомлення-рішення № 0000110846/0 від 26 лютого 2007 року залишила без змін.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийняла податкове повідомлення рішення № 0000110846/1 від 27 квітня 2007 року, яким зменшила ПФ «Орнатус» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 4015236, 00 грн., у тому числі за липень 2006 року на 1798142, 00 грн., за серпень 2006 року на 165205, 00 грн., за вересень 2006 року на 1325458, 00 грн., за жовтень 2006 року на 227566, 00 грн., за листопад 2006 року на 498865, 00 грн., та податкове повідомлення рішення № 0000120846/1 від 27 квітня 2007 року, яким визначила ПФ «Орнатус» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 43878 920, 07 грн., у тому числі 29359962, 45 грн. основний платіж та 14518957, 62 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно проводив погашення податкових векселів шляхом включення сум податкових зобовязань за виданими податковими векселями до складу податкових зобовязань за відповідних період, оскільки мав підтверджену за наслідками перевірок суму бюджетного відшкодування, а в наступному періоді відображав їх по рядку 12.2 (погашені податкові векселі), збільшуючи податковий кредит.

При цьому суд першої інстанції посилався на те, що платник податку при отриманні поверненого товару мав безумовне право зменшити нараховану суму податкового зобовязання незалежно від недотримання процедури документообігу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходив з того, що позивач не мав законодавчих підстав для погашення податкових векселів шляхом проведення заліку бюджетного відшкодування, включаючи суми податкових зобовязань за векселями до складу податкових зобовязань за звітні (податкові) періоди, в якому відбулась поставка податкових векселів, з подальшим включенням до податкового кредиту в наступних (звітних) періодах сум податкових зобовязань за цими векселями, оскільки не мав відповідну суму бюджетного відшкодування.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивачем не було доведено дотримання процедури коригування податкового зобовязання з податку на додану вартість, встановлену в Законі.

Колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до абзацу першого четвертого, сьомого п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобовязання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обовязковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобовязані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо термін сплати зобовязань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобовязань по векселю до складу податкових зобовязань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобовязань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата; якщо термін сплати зобовязань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобовязань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобовязань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобовязань шляхом перерахування коштів до бюджету; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобовязання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобовязань по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Згідно абзацу пятого п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, який розроблений відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

При цьому право платника податку на дострокове погашення податкового векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування не залежить від того, коли виникає термін сплати зобовязань по податковому векселю (до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу чи після його закінчення). Це право виникає за умови, що на дату поставки податкового векселя митному органу платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка не менше суми зобовязання за кожним векселем, і платник податку включив суму податкового зобовязання по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, в якому відбулась поставка векселя, відобразивши це в податковій декларацій і таким чином повідомив про це податковий орган.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент поставки податкових векселів на загальну суму 34866005, 54 грн. позивач не мав підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, тобто задекларовану до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, що підтверджена актом перевірки та обліковувалась в картці його особового рахунку, яка дорівнювала або перевищувала суму зобовязань за кожним податковим векселем.

Отже, позивач не мав законодавчих підстав для погашення податкових векселів шляхом проведення заліку бюджетного відшкодування, включаючи суми податкових зобовязань за векселями до складу податкових зобовязань за звітні (податкові) періоди, в якому відбулась поставка податкових векселів, з подальшим включенням до податкового кредиту в наступних (звітних) періодах сум податкових зобовязань за цими векселями.

Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на 34866005, 54 грн. є обґрунтованими.

В п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено загальне правило, відповідно до якого, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 вищезазначеного Закону передбачено правило коригування суми податкового зобовязання постачальника та податкового кредиту отримувача товару у випадку зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, відповідно до якого, якщо внаслідок перерахунку суми компенсації товарів відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, у разі здійснення коригування сум податкових зобовязань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Відповідно до п. 22, п. 23 та п. 24 цього Порядку розрахунок коригування складається у двох примірниках.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця.

Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обовязковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з відємним чи позитивним значенням) (п. 25 цього Порядку).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в результаті повернення позивачу раніше відвантажених товарів позивач зменшив суми податкового зобовязання.

При цьому позивачем не була дотримана процедура коригування суми податкового зобовязання, передбачена в підпункті 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині надсилання отримувачу товарів розрахунку відкоригованого значення податку для зменшення ним суми податкового кредиту, а тому він безпідставно здійснив зменшення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість на 218936, 54 грн.

Доказів надсилання розрахунку відкоригованого значення податку під час перевірки та під час розгляду справи позивачем представлено не було.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, яке містить загальне правило щодо обовязку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПФ «Орнатус» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватної фірми «Орнатус» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна