Рішення № 71633192, 11.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018

Справа №910/21245/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Шкурдової Л.М., при секретарі судового засідання Гнідіна М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля»

до: товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕКСПЕРТ»

про: визнання недійсним третейського застереження в договорі.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕКСПЕРТ» про визнання недійсним третейського застереження в договорі.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано позивачем тим, що 12 вересня 2016 року між позивачем ПРАТ «Краснодонвугілля» та відповідачем ТОВ «КОМПАНІЄЮ ПРОМЕКСПЕРТ» було укладено Договір №361/385У/09-16 КУО на виконання робіт, пунктом 6.2. якого передбачено третейське застереження, а саме зазначено, якщо спори та розбіжності, які виникли в зв’язку з виконанням зазначеного Договору або стосуються його укладення, зміни, порушень умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється у відповідності з матеріальним правом України у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом цього суду), рішення якого є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами в строки, вказані в рішенні суду. Позивач вважає третейське застереження, викладене в пункту недійсним, з обґрунтувань, викладених в позовній заяві, посилається на положення статей 11, 202, 509, 626 ЦК України, статтю 124 Конституції України та положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 року порушено провадження у справі №910/21245/17.

Про дату та час розгляду справи сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача надійшов відзив на подану позовну заяву, в якому зазначено про те, що ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМЕКСПЕРТ» заявлені позовні вимоги не визнає, зазначає, що відсутні підстави для їх задоволення, оскільки пункт Договору, де викладено третейське застереження, вимогам законодавства відповідає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року ухвалено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Представники сторін в судове засідання 11.01.2018 року не з’явились.

Інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою від 01.12.2017 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, з вищевикладеного полягає, що судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення учасників справи про розгляд справи, а також наявність у сторін можливості дізнатись про призначення до розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 11.01.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2016 року між позивачем ПРАТ «Краснодонвугілля» та відповідачем ТОВ «КОМПАНІЄЮ ПРОМЕКСПЕРТ» укладено Договір №361/385У/09-16 КУО на виконання робіт, пунктом 6.2. якого передбачено третейське застереження, а саме зазначено, якщо спори та розбіжності, які виникли в зв’язку з виконанням зазначеного Договору або стосуються його укладення, зміни, порушень умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється у відповідності з матеріальним правом України у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом цього суду), рішення якого є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню Сторонами в строки, вказані в рішенні суду.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначено положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до положень частини 2 статті 1 ЗУ «Про третейській суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Перелік спорів/справ, які не можуть бути розглянуті третейськими судами визначено положеннями статті 6 ЗУ «Про третейські суди».

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЗУ «Про третейські суди» третейським судом є недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Разом з тим, згідно вимог закону третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до вимог статті 5 ЗУ «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до вимог статті 12 ЗУ «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Судом було досліджено укладений 12 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №361/385У/09-16 КУО на виконання робіт, в тому числі пункт 6.2., яким передбачено третейське застереження.

Суд приходить до висновку, що третейське застереження, викладене в пункті 6.2. Договору №361/385У/09-16 КУО від 12.09.2016р. є третейською угодою, укладеною у вигляді третейського застереження в договорі та відповідає вимогам статті 12 ЗУ «Про третейські суди».

Разом з тим, перелік підстав недійсності правочину, визначений статтями 215 та 203 ЦК України.

Зокрема, відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Позивач у справі, заявляючи позовну вимогу про визнання правочину недійним, повинен вказати яких саме вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, не було додержано в момент вчинення такого оспорюваного правочину, тобто чітко визначити підставу недійсності правочину.

В заявленій позовній заяві позивач посилається на положення частин 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України, однак не зазначає, вимог якої з них не було дотримано у момент вчинення правочину.

Приймаючи рішення у справі, суд приходить до висновку, що позивачем не було наведено та доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами, невідповідності пункту 6.2. Договору №361/385У/09-16 КУО від 12.09.2016р. в момент вчинення вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину та договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про визнання недійсним третейського застереження, яке викладено в вказаному пункту договору.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача щодо недійсності третейського застереження, викладеного в пункті 6.2. Договору №361/385У/09-16 КУО від 12.09.2016р., положеннями законодавства про систему судів в Україні та здійснення правосуддя виключно судами, до системи яких не входять третейські суди, в зв’язку з тим, що за змістом ЗУ «Про третейські суди» укладення третейської угоди, в тому числі у вигляді третейського застереження, є правом юридичної та/або фізичної особи визначити форму врегулювання спору, у разі виникнення такого, а не формою здійснення судочинства та забезпечення реалізації правосуддя, а тому не може розцінюватись судом як обмеження права особи на звернення за захистом до суду.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання третейського застереження, викладеного у пункту 6.2. Договору №361/385У/09-16 КУО від 12.09.2016р., в зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статтей 129, 236 – 240 ГПК України, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного судового рішення: 16.01.2018р.