Ухвала суду № 71632891, 10.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/138/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.01.2018 Справа № 905/3773/14-908/5138/14

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.,

При секретарі судового засідання Чубар М.В.,

розглянувши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 905/3773/14-908/5138/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” (адреса місцезнаходження: 042015, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301; адреса для листування: 01030, м. Київ, вул. Володимирська, 38, 3 пов.)

до державного підприємства “Торезантрацит” (адреса місцезнаходження: 86600, Донецька область, м. Чистякове, вул. Енгельса, буд. 88; адреса засновника ДП “Торезантрацит” - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30)

про стягнення суми

орган примусового виконання: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Городецького, 13)

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача (стягувача, скаржника): не з’явився;

від відповідача (боржника): не з’явився;

від органу примусового виконання: ОСОБА_1, довіреність №3701/20.3-03 від 29.12.2017;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 07.11.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” зі скаргою на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 905/3773/14-908/5138/14 в порядку ст. 121-2 ГПК України, відповідно до якої скаржник просить суд: 1) визнати незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ТОВ “Український лізинговий фонд” коштів відповідно наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015; 2) зобов’язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування ТОВ “Український лізинговий фонд” коштів відповідно наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України, на підставі пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв’язку зі звільненням судді-доповідача у справі ОСОБА_2, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2017 скаргу ТОВ “Український лізинговий фонд” на бездіяльність органу примусового виконання передано судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 08.11.2017 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 30.11.2017. На підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду скарги продовжено на п’ятнадцять днів, судове засідання відкладено на 10.01.2018.

В судовому засіданні 10.01.2018 скаргу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 №2147-VIII Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до ч. 1 п. 9 Перехідних положень ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зважаючи на наведене, суд проводить розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 905/3773/14-908/5138/14, за правилами ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017.

Представник заявника (позивача) у судове засідання не з’явився, на електрону адресу суду надійшла заява позивача про розгляд скарги без участі його представника. Клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача судом задоволено.

Також від позивача на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення до скарги. У скарзі позивач зазначає, що 04.03.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наказом від 03.02.2015 у справі № 905/3773/14-908/5138/14 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46732499. Однак, попри тривалий час здійснення виконавчого провадження заборгованість так і не погашена ДП “Торезантрацит”. Стягувач вказує, що 18.07.2017 направлено звернення до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням про подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ст. 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, зокрема у зв’язку з тим, що ДП “Торезантрацит” є державним підприємством, що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Листом за підписом начальника Відділу примусового виконання рішень від 17.10.2017, який отримано 27.10.2017, у задоволені клопотання відмовлено з посиланням на відсутність підстав для повернення виконавчого документу. За доводами позивача, вказаний лист свідчить про бездіяльність державного виконавця, що має бути визнаною незаконною. Наголошує, що факт невиконання судового рішення понад шість місяців з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною підставою для звернення до Казначейства з відповідними документами, незалежно від встановлення державним виконавцем підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувач вважає, що є всі підстави, щоб зобов'язати відділ вчинити дії, що прямо передбачені чинним законодавством України, зокрема, Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Представник боржника в судове засідання 10.01.2018 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з відсутністю приймання поштових відправлень на територію Донецької області до міст обласного значення, серед яких зазначено м. Чистякове (Торез), про що свідчить лист Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” від 25.10.2017, з метою повідомлення боржника про час та місце розгляду справи ухвали суду у даній справі від 08.11.2017 та 30.11.2017 у повному обсязі викладені на офіційному веб-сайті господарського суду Запорізької області: http://zp.arbitr.gov.ua, що підтверджується виписками з сайту суду. Також копії ухвал суду про призначення скарги до розгляду направлялись судом на адресу засновника боржника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Таким чином, учасників виконавчого провадження, в т.ч. боржника, належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні 10.01.2018 проти скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на належне повідомлення учасників процесу про розгляд скарги, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи № 905/3773/14-908/5138/14 вислухавши пояснення представника органу державної виконавчої служби, оцінивши доводи заявника, викладені у скарзі, суд визнав скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 у справі № 905/3773/14-908/5138/14 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” до Державного підприємства “Торезантрацит” задоволено, вирішено стягнути з Державного підприємства “Торезантрацит” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу у розмірі 47164368,84 грн., пеню в розмірі 3843539,38 грн., штраф в розмірі 4720405,63 грн., три відсотка річних у розмірі 545335,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 3520190,75 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом виданий наказ від 03.02.2015.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакцій чинній на момент прийняття рішення у справі № 905/3773/14-908/5138/14 від 201.01.2015, видачі наказу на виконання зазначеного рішення) зазначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” № 1404-XVIII від 02.06.2016 (надалі – Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, в тому числі державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Матеріали справи свідчать, що стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” 02.03.2015 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14, виданого господарським судом Запорізької області 03.02.2015.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.03.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 46732499 з примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015, про що винесено постанову.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем зроблено запити до відповідних органів та банківських установ, на які отримані відповіді.

Також, із матеріалів справи вбачається, що після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювались виконавчі дії шляхом винесення наступних постанов: про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.06.2015, про арешт коштів боржника від 03.06.2015, про арешт коштів боржника від 16.12.2015, про арешт коштів боржника від 07.07.2016, про арешт коштів боржника від 08.07.2016, а також направлялись вимоги до банків з метою виявлення рахунків боржника.

Постановою про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 46732499 від 08.02.2017 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015.

Вказана постанова винесена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з тим, що ухвалою господарського суду Донецької області від 07.11.2016 порушено провадження у справі № 905/3003/16 про банкрутство Державного підприємства “Торезантрацит”, код ЄДРПОУ 32366906.

Господарським судом Донецької області 12.06.2017 провадження у справі №905/3003/16 про банкрутство ДП «Торезантрацит» припинено, у зв’язку з чим, постановою від 17.10.2017 виконавче провадження № 46732499 поновлено.

Підставою для звернення до господарського суду зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання стягувач зазначає неправомірну, на його думку, відмову у задоволенні направленого ним 18.07.2017 на ім’я начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання про подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ст. 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Отже, предметом даного судового розгляду є вимоги стягувача про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця, яка полягає у невиконанні відділом примусового виконання рішень вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо передачі виконавчого документа до органу Держказначейства для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; і зобов'язання державного виконавця подати до вказаного органу документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, стягуваних за рішенням суду.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Так, за визначенням ч. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на приписи якої посилається стягувач, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Разом з тим, за ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (зі змінами, внесеними Законами № 583-VII від 19.09.2013, № 1404-VIII від 02.06.2016) протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що після припинення провадження у справі № 905/3003/16 про банкрутство Державного підприємства “Торезантрацит” державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову від 17.10.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 виданого 03.02.2015 господарським судом Запорізької області.

Отже, виконавчі дії з примусового виконання наказу суду на даний час поновлено.

За визначенням п. 2-4, 9 ч. 1 СТ. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Матеріали справи не містять доказів наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п. 2-4, 9 ч. 1 СТ. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що виключає обов'язок керівника відповідного органу державної виконавчої служби вчинити дії згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Посилання позивача, що невиконання судового рішення понад шість місяців з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною підставою для звернення до Казначейства з відповідними документами, незалежно від встановлення державним виконавцем підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, тому наказ № 908/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 підлягає виконанню за рахунок коштів Державної казначейської служби України за бюджетною програмою, суд відхиляє як неправомірні. Погашення заборгованості боржника за рахунок бюджетної програми за наявності майна та відкритих рахунків боржника не відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Жодних посилань на бездіяльність державного виконавця щодо розшуку майна, на яке може бути звернуто стягнення, або рахунків боржника позивачем не наведено, як не надано і відповідних доказів.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що скарга на протиправні дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 905/3773/14-908/5138/14, що полягають у бездіяльності щодо неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ТОВ “Український лізинговий фонд” коштів відповідно наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015, є необґрунтованою і у суду відсутні підстави для задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд”.

Керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 905/3773/14-908/5138/14.

2. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалу оголошено в судовому засіданні 10.01.2018.

Повний текст ухвали складено 15.01.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя В.В. Носівець