Рішення № 71632252, 17.01.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1301/17

Провадження № 2/192/68/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" січня 2018 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю секретаря судового засідання – Папян Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 22 березня 2013 року ОСОБА_1, отримав кредит у розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладено на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом у заяві і є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

У відповідності до умов договору банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідачка згідно з п. 2.1.1.5.5, п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг зобов’язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 17650 грн. 11 коп., з яких 320 грн. 27 коп. – заборгованість за кредитом, 12613 грн. 47 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3399 грн. 70 коп. – заборгованість по пені та комісії, а також нарахований відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф в сумі 500 грн. (фіксована частина) і в сумі 816 грн. 67 коп. (процентна складова), від сплати яких відповідач ухиляється, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 63), у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, у випадку неявки відповідача в судове засідання не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с. 49).

Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 64), в судове засідання не з’явився причини неявки суду не повідомив. В судовому засіданні 14 листопада 2017 року позов визнав.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однією із різновидностей зобов’язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст.ст. 1046-1050, 1054-10561 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує серед іншого питання и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Визнання позову відповідачем не є безумовною підставою задоволення позову судом.

Судом встановлено, що до матеріалів позову позивачем, в якості обґрунтування отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту, було надано анкету-заяву (російською мовою), яка укладена між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як позикодавцем, та «Щасливец Сергеем Сергеевичем» (мовою оригіналу) (а.с. 7).

Разом з тим, згідно копії паспорта, який доданий позивачем до позовної заяви, прізвище відповідача на українській мові «Щасливець», а на російській мові «Счастливец» (а.с. 33).

Тобто позивачем додано на підтвердження виникнення кредитних правовідносин між ним та відповідачем, анкету – заяву з іншої особою, а не з відповідачем.

Доказів отримання ОСОБА_2 22 березня 2013 року кредиту від позивача суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в доданій до позову копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутні будь-які відмітки про те, що особа виявляє бажання про отримання будь-якого кредиту від позивача (а.с. 7).

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що позивачем, в порушення положень ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, укладення між ним та відповідачем ОСОБА_2 22 березня 2013 року, кредитного договору, що в свою чергу виключає стягнення заборгованості за непідтвердженими кредитними правовідносинами, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв’язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 533, 536, 549-551, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.