Рішення № 71632231, 11.01.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4988/17

2/215/414/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі: головуючого, судді – Квятковського Я.А.

за участю секретаря – Азаренко К.М.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

09.11.2017 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я, до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 640 000 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування позивач вказує, що він працював в шкідливих умовах праці в ПрАТ машиністом локомотива (тепловоза) на вивезенні руди, породи кар’єру з 09.07.1981 року по 21.12.1989 року, з 12.05.1992 року по 07.11.2000 року, машиністом локомотива (тягового агрегату) навивезенні руди, породи з кар’єру з 07.11.2000 року по 01.08.2003 року, машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні гірничої маси в кар’єрі та на відвалах з 01.08.2003 року по 01.02.2010 року. 07.04.2011 року рішенням ЛЕК Українського науково-досліницького інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання, а саме, вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з вираженим церебрально-периферичною ангіодистонічним синдромом, з пароксизмами акроангіоспазмів рук та значними порушенніми трофіки кистей, стійкою артеріальною гіпертензією, в сукупності з полірадикулоневропатією, переважно на шийному рівні, і дистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), артрозу і періартрозу ліктьових суглобів та двобічного гонартрозу (ПФ першого-другого ст.), стійким больовим синдромом. По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеної на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК», про що було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 16 від 28.04.2011 року.

Згідно до медичного висновку МСЕК від 01.06.2011 р. позивачу було встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% за захворюванням – вібраційна хвороба з 30.05.2011 року з послідуючим переоглядом 01.06.2012 року та третя група інвалідності.

Згідно до медичного висновку МСЕК від 05.06.2013 р. позивачу було встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% та третя група інвалідності безстроково.

Згідно рекомендацій МСЕК йому протипоказана важка праця в умовах вібрації та рекомендовано: «Д» нагляд та лікування у невропатолога.

Причиною професійного захворювання є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня загальної вібрації.

В зв’язку з професійним захворюванням змінився його образ і якість життя, він постійно відчуває стійкий біль в хребті, особливо на шийному рівні, з розповсюдженням на ділянку потилиці, плечового поясу і обидві ноги, напади запаморочення, порушення статики та нудотою, оніміння стегна і ступні зліва до великого пальцю, обмеження рухів і біль у великих суглобах, стискаючий біль в ділянці сердця. Будь-яке фізичне навантаження визивають сильний біль у хребті, навіть допомогти по господарству своїй дружині. Виходячи з тривалості роботи у відповідача, просить стягнути з ПрАТ – 640 000 грн. моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з’явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення, згідно яких вказує, що позивач добровільно обрав роботу, був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, користувався пільгами та гарантіями і у всякий час міг змінити роботу. У підприємства наявний дозвіл на проведення відповідних робіт, а наявність шкідливих умов праці є об’єктивною на деяких робочих місцях згідно законодавства, гігієнічної класифікації праці. Вказує на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між шкодою здоров’ю позивача і діями роботодавця, а також докази завдання моральної шкоди.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 13.11.2017 року та призначено до судового розгляду.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень, ст.ст.19, 274 ЦПК України, зі згоди представників сторін суд вважає, що справа повинна бути розглянута за правилами загального позовного провадження.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено поясненнями сторін, медичними висновками, а.с. – 19-21, актом розслідування хронічного професійного захворювання, а.с. – 15-18, що позивачу ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання – вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з вираженим церебрально-периферичною ангіодистонічним синдромом, з пароксизмами акроангіоспазмів рук та значними порушенніми трофіки кистей, стійкою артеріальною гіпертензією, в сукупності з полірадикулоневропатією, переважно на шийному рівні, і дистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), артрозу і періартрозу ліктьових суглобів та двобічного гонартрозу (ПФ першого-другого ст.), стійким больовим синдромом.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 070510 від 01.06.2011 р. позивачу було встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% за захворюванням – вібраційна хвороба з 30.05.2011 року з послідуючим переоглядом 01.06.2012 року та третя група інвалідності, а.с. – 21.

Згідно до медичного висновку МСЕК серії 10 АВ № 0037344 від 05.06.2013 р. позивачу було встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% за захворюванням – вібраційна хвороба з 01.06.2013 року безстроково та третя група інвалідності безстроково, а.с – 20.

Позивач працював на виробництві у ПрАТ «ПівнГЗК» - машиністом локомотива (тепловоза) на вивезенні руди, породи кар’єру з 09.07.1981 року по 21.12.1989 року, з 12.05.1992 року по 07.11.2000 року, машиністом локомотива (тягового агрегату) навивезенні руди, породи з кар’єру з 07.11.2000 року по 01.08.2003 року, машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні гірничої маси в кар’єрі та на відвалах з 01.08.2003 року по 01.02.2010 року, а.с. – 7-14.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Законами України про Державний бюджет України на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія на 2006 -2007 р.р., абзацу 4 ст.1, підпункту "є"ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і крім того з 01.01.2008 р. припинено відшкодування моральної шкоди Фондом, незалежно від часу настання страхового випадку.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст.153 КЗпП України - на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу як вказувалося раніше згідно актів розслідування хронічного професійного захворювання, медичного висновку, медичних виписок і епікризів (а.с.15-42), встановлено хронічне професійне захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі, напружені умови праці у ПрАТ: стаж в умовах впливу вібрації – 26 років 2 місяці, ОСОБА_3 виконував роботи по керуванню локомотивом, випробуванню гальм, спостереженню за сигналами, станом поїзду та колії, габаритами, положенням стрічних переводів та іншими показниками контрольно-вимірювальних приладів. При русі навантаженого і порожнього рухомого складу, із-за взаємодії екіпажної частини рухомого складу та верхньої будови колії, що має осідання та перекоси в плані та профілі, на робочому місці виникає вібрація, що перевищує ГДР. Джерелом вібрації також є працюючий двигун, компресори та інші механізми локомотива. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров’я, рекомендовано згідно п.18 акту контролювати вчасне обслуговування та ремонт локомотивів, контролювати утримання залізничних колій у відповідності до вимог нормативних актів.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Суд враховує тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв’язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності, тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності з відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 18 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Доводи представника відповідача про добровільний вибір позивачем умов праці, наявність пільг і компенсацій та наявності дозволу на проведення виробничої діяльності суд до уваги не бере, так як вони не мають правового значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст.ст. 133, 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 77-79, 133, 141, 223, 229, 259, 265 ЦП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місце знаходження м. Кривий Ріг, про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В інший частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-и денний строк з дня отримання повного рішення, через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу.

СУДДЯ: