Ухвала суду № 71632216, 16.01.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/321/14-к

Номер провадження 1-кп/194/2/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Сафоновій А.Г.,

за участю прокурора – Олійникова Б.Ю.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівка Дніпропетровської області справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню (12014040400000013 від 04.01.2014 року) відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_2 від участі в судових засіданнях ухилився та за ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18.08.2014 року його було оголошено у розшук, який фактично тривав до 07.01.2017 року. Крім того, ОСОБА_2, розуміючи невідворотність наслідків у вигляді призначення йому покарання з реальним позбавленням волі, після скерування обвинувального акту до суду, почав умисно ухилятися від явки в судові засідання, що підтверджується записами судових засідань та журналами до них, зважаючи на особу обвинуваченого, характер пред’явленого йому обвинувачення та його попередню поведінку, вважав за неможливе застосування до нього більше м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зазначив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими та реальними, обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, а застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належне виконання обвинуваченим ОСОБА_2, покладених на нього обов’язків. Просив застосувати ч. 3 ст. 183 КПК України та призначити ОСОБА_2 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які санкцією статті передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, та обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку.

Захисник - адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що прокурором 15.01.2018 року ОСОБА_2 було вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак всупереч ст. 184 КПК України не додано до клопотання копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, ст. 42 КПК України встановлено право обвинуваченого, яким і наділений захисник, щодо одержання копій процесуальних документів. Також, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_1 зазначив, що ст. 178 КПК України при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тому вважав, що вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень відсутня, оскільки до клопотання не додані матеріали, якими обгрунтовується клопотання. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини закупки визнаються провокацією злочину. Повідомив, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться непрацездатна шестидесятирічна мати, та просив обрати цілодобовий домашній арешт та заборонити спілкування зі свідками.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

При вирішенні клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, Загальної Декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування . До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан його здоров'я; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання; вчинення ним умисного злочину із застосуванням насильства до потерпілого, репутацію; його майновий стан.

Матеріали кримінального провадження, на які послався прокурор у клопотанні, не дають підстави вважати клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованим, та зазначене клопотання було вручено обвинуваченому всупереч ст. 184 КПК України, без доданих до клопотання копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Однак, суд враховує тяжкість покарання злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, а також дані про особу обвинуваченого з урахуванням обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень та його наслідки.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд погоджується із прокурором, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, такі ризики, можуть бути мінімізовані за рахунок інших запобіжних заходів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недоцільним з тих підстав, що заявлені ризики не виправдовують тримання особи під вартою, а тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для обрання такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Крім того, у суду є підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, офіційно не працює, раніше судимий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, але фактично мешкає разом із матір’ю непрацездатного віку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Лозова, буд. 94, тобто має родину, що свідчить про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його проживання.

Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_2 та буде запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень ст.ст. 176, 178, 184, 331 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк, що не перевищує двох місяців з забороною залишати житло цілодобово, з покладенням на нього, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України обов’язків.

Керуючись ст.ст. 12, 110, 177-178, 182-184, 193-194, 196, 331, 396-372, 532, 534 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Тернівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури в Дніпропетровській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040400000013 від 04.01.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Обрати в кримінальному провадженні № 2014040400000013 від 04.01.2014 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Строк дії ухвали встановити до 15 березня 2018 року.

Заборонити ОСОБА_2 цілодобово залишати житло за адресою свого фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, тобто до 15 березня 2018 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 такі обов’язки:

- прибувати до прокурора/суду за першою вимогою;

- не відлучатись із міста Тернівка Дніпропетровської області без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого мешкання;

- утримуватися від спілкування із свідками визначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Ухвала суду діє до 23 години 59 хвилин 15 березня 2018 року включно.

Виконання ухвали покласти на начальника Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя І.С. Солодовник