Рішення № 71632043, 16.01.2018, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1597/16-ц

Провадження номер № 2/0186/15/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання договору дарування 1/3 частки квартири недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання договору дарування 1/3 частки квартири недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 11 листопада 2015 року між ОСОБА_2 «дарувальник» та ОСОБА_4 «Обдаровуваний» укладено договір дарування 1/3 частки квартири.

Предметом договору була третина квартири №5, що знаходиться в житловому будинку №11 по вул. Леніна (вул. ОСОБА_5) м.Першотравенська, Дніпропетровської області.

Згідно пункту 5 договору «Дарувальник стверджує, що житло, частка, якого є предметом договору на момент укладання не заставлено, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває».

Позивач вважає, що договір дарування 1/3 частки квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 «обдаровуваний» від 11.11.2015 року підлягає визнанню недійсним виходячи з наступного.

05 травня 2005 року ОСОБА_2 отримала позику від ОСОБА_1 в розмірі 1000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 7993,00 грн.

Внаслідок неповернення ОСОБА_2 позики у встановлений домовленостями строк ОСОБА_1 змушена була звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

В результаті розгляду цивільної справи №0430/1989/2012 Першотравенським міським судом Дніпропетровської області 04 листопада 2013 року винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 36582,22 грн. Рішення відповідачем було оскаржено до апеляційної та касаційної інстанції. Апеляційна та касаційна скарги відповідача були відхилені, а рішення від 04 листопада 2013 року було залишено без змін.

Також, в результаті розгляду справи №186/1317/15-ц Першотравенським міським судом Дніпропетровської області 11 серпня 2016 року винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20819,47 грн. Судове рішення не оскаржувалось та набуло законної сили.

В подальшому, 11 грудня 2013 року було відкрито виконавче провадження №41198806 по виконанню судового рішення №0430/1989/2012.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців №100894359 від 19.06.2015 року в спеціальному розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяження» №1102865 міститься запис «арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2В.» «Обтяжувач: Відділ ДВС Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області», «Дата обтяження 29 травня 2013».

Будь-якого запису, щодо звільнення нерухомого майна з-під арешту не міститься.

Таким чином, нерухоме майно, а саме предмет договору дарування – квартира АДРЕСА_1 (вул. ОСОБА_5 ) м.Першотравенськ, Дніпропетровської області на момент укладання договору дарування 11 листопада 2015 року перебував під арештом.

Позивач прохає суд визнати договір дарування 1/3 частки квартири ОСОБА_2 «Дарувальник» та ОСОБА_3 «Обдарований» від 11 листопада 2015 року – недійсним. Застосувати наслідки недійсності шляхом внесення інформації до Реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців.

У судове засідання позивач та її представник не з’явилися надали заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності з урахуванням наданих нею письмових заперечень, відповідно до яких прохала суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що позивач не є стороною договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_4В, а тому не може його оспорювати, до того ж позивач не надала суду доказів порушення її прав під час вчинення зазначеного вище договору дарування. Крім того ОСОБА_2 зазначила, що договір дарування нею був укладений реально.

Відповідач ОСОБА_4В в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі. При винесенні рішення по справі прохав суд врахувати, що угода відбулася, по ній наступили реальні наслідки, так як він особисто, його дружина та їх дитина проживають в квартирі, частку якої йому подарувала мати – ОСОБА_2

Представник третьої особи – Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що покладається на рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, з’ясувавши обставини справи, суд вважає встановленими наступні факти та обставини.

01 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (а.с.28).

26 квітня 2013 року в рамках зазначеної вище цивільної справи ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову в якій прохала суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідачки ОСОБА_2, яке належить їй на праві приватної власності (а.с.166).

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2013 року було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на загальну суму 37095 гривень 80 копійок (а.с.163).

Зазначена вище ухвала була направлена на виконання 07 травня 2013 року до ВДВС Першотравенського міського управління юстиції (а.с.172).

14 травня 2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №379224336 в рамках якого державним виконавцем були винесені постанови:

-від 15 травня 2013 року про накладення арешту на все рухоме майно яке належить боржнику ОСОБА_2;

- від 22 травня 2013 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2;

- від 22 травня 2013 року про накладення арешту на магазин по вул. Горького,3 м.Першотравенська.

Постанови державного виконавця були направлені на виконання до органів, які здійснюють реєстрацію прав на майно та сторонам.

Доказів скасування постанов державного виконавця від 15 та 22 травня 2013 року матеріали справи не містять .

Виконавче провадження № 37924336 було закінчено 25 червня 2013 року у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення( п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження») (а.с.161-162).

29 травня 2013 року державним реєстратором Першотравенського міського управління юстиції ОСОБА_6 в Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі постанови про накладення арешту ВП 37924336, виданої 27.05.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Першотравенського МУЮ ОСОБА_7, внесено запис №1102865 про обтяження 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.153).

Згідно рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто 5505 грн.11 коп. основного боргу та відсотки за користування позикою в сумі 31077 грн.11 коп., а всього стягнуто 36582 грн. 22 копійки (а.с.28-32).

11 листопада 2015 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний), який доводиться дарувальнику сином, укладено договір дарування 1/3 частки , посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1-3478 (а.с. 25-26).

Згідно умов якого дарувальник, яка обізнана про безоплатність цього правочину, без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз подарувала своєму сину, а обдаровуваний прийняв в дар від своєї матері 1/3 частку квартири №5, яка знаходиться в житловому будинку №11, розташованому на вул. Леніна в м.Першотравенську Дніпропетровської області.

Дарувальник стверджує, що на момент укладення цього договору житло, частка якого є предметом цього договору нікому іншому не продано, не подаровано, як внесок до статутного капіталу юридичної особи не передано, не відчужено іншим способом, не заставлено, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває; за договором управління квартира чи її частка не передавалась, права щодо відчужуваного житла у третіх осіб ( в тому числі за договором найму (оренди) позички, а також прав неповнолітніх та /або малолітніх осіб на користування житлом немає, що підтверджується виданими 11 листопада 2015 року першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області: Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів (№120158244), Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів (№47381410), Витягами за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об’єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ідентифікатори пошуку №1201833916 і №120183571.

Відповідно до розпорядження міського голови м.Першотравенська №67-р від 18 лютого 2016 року вулиця Леніна переіменова у вул.ОСОБА_5 (а.с.183).

Крім того рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики в розмірі 20819 грн. 47 коп., з яких 19828 грн. 07 коп. – проценти за користування грошима згідно умов договору, 991 грн.40 коп. – три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення (а.с.34-35).

Згідно матеріалів виконавчого провадження №761/4, номер за ЄДРВП 51488779 ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського МВ ДВС з заявою про примусове виконання виконавчих документів №0430/1989/2012 та №186/1317/15-ц, про стягнення на її користь з ОСОБА_2 36582,22 грн. та 20819,47 грн. відповідно (а.с.167,173).

У ході виконання виконавчого листа №0430/1989, 01 липня 2016 року головним державним виконавцем Першотравенського МВ ДВС ОСОБА_9 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення 56601,69 грн. та заборонено ОСОБА_2 здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Відомості про накладення арешту 01 липня 2016 року були внесені до: Державного реєстру обтяжень рухомого майна – на все рухоме майно ОСОБА_2; до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна , запис №15192272 про арешт всього нерухомого майна належного ОСОБА_2 (а.с.151,171).

05 вересня 2016 року державним реєстратором ОСОБА_10 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна було на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 01 липня 2016 року головним державним виконавцем Першотравенського МВ ДВС ОСОБА_9 було внесено обтяження – арешт нерухомого майна ОСОБА_2, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 (номер запису обтяження 16225098); 1/3 частини приміщення міні-маркету «Корзинка», Дніпропетровська область, м.Першотравенськ, вул. Шахтарської Слави,17 (номер запису обтяження 16223949); 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 (номер запису обтяження 16222470) (а.с.152-153).

У відповідності до ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За приписами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У зв'язку з цим слід також зазначити, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 3-5, 18, 265 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачено правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, свідомий намір невиконання зобов'язань договору, приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

При розгляді даної справи встановлено, що ОСОБА_2, відчужила належне їй на праві спільної часткової власності нерухоме майно своєму синові, а саме 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 (Леніна) м.Першотравенська, Дніпропетровської області, шляхом укладення 11 листопада 2015 року договору дарування.

Після укладення оспорюваного договору дарування для сторін договору настали реальні наслідки, а саме ОСОБА_2 втратила право власності на подароване нерухоме майно та з 31 липня 2015 року по теперішній час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_11 мають реєстрацію за спірною адресою та на даний час фактично користуються придбаним житлом. Відповідно до виписки із фінансово-особового рахунку №2815, виданої ПП «Комунальщик-1» 29 грудня 2017 року за адресою: м.Першотравенськ, вул. Шахтарської Слави, 11/5 проживають: з 02 квітня 2007 року ОСОБА_3 та з 24 травня 2016 року його дружина ОСОБА_11. Крім того подружжя ОСОБА_11 має малолітню дитину – ОСОБА_12, 26 серпня 2016 року, який проживає разом з батьками без реєстрації.

При розгляді справи судом не встановлено направленості дії сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-2690цс16 від 09 серпня 2017 року .

Так ОСОБА_2В з моменту виникнення у 2012 році між нею та ОСОБА_1 спірних правовідносин по поверненню сум за договором позики мала на праві часткової сумісної власності чотири об’єкти нерухомого майна, а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_4; 1/3 частину квартири АДРЕСА_7; 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 (Леніна) м.Першотравенська, Дніпропетровської області; 1/3 частину приміщення міні-маркету «Корзинка» вул. Шахтарської Слави, 17, м.Першотравенська, Дніпропетровської області.

Із вище перелічених об’єктів лише на 1/3 частину квартири АДРЕСА_7 постановою державного виконавця відділу ДВС Першотравенського МУЮ 22 травня 2013 року ( на виконання ухвали Першотравенського міського суду від 26 квітня 2013 року про забезпечення позову) було накладено арешт, дані про який 29 травня 2013 року були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Про що було відомо сторонам по справі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1М.) так як зазначена вище постанова була їм надіслана державним виконавцем у відповідність до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка на той час діяла.

На інше нерухоме майно належне ОСОБА_2, а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_4; 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 (Леніна) м.Першотравенська, Дніпропетровської області; 1/3 частину приміщення міні-маркету «Корзинка» вул. Шахтарської Слави, 17, м.Першотравенська, Дніпропетровської області було накладено арешт постановою державного виконавця лише 01 липня 2016 року ( під час примусового виконання рішень суду), тобто вже після укладення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору дарування. Право власності ОСОБА_3 було внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно державним нотаріусом Першотї Павлоградської державної нотаріальної контори 11 листопада 2015 року, номер запису 12002638.

Відповідно до матеріалів справи факт того, що арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , було накладено лише 01 липня 2016 року не призвів до відчуження останньою всього нерухомого майна, а саме не було відчужено: 1/3 частину приміщення міні-маркету «Корзинка» по вул. Шахтарської Слави, 17, м.Першотравенська, Дніпропетровської та 1/3 частину квартири АДРЕСА_4, що свідчить про відсутність у ОСОБА_2 наміру приховати майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення з неї грошових коштів, та підтверджує наявність у неї намірів на настання реальних наслідків при укладанні договору дарування від 11 листопада 2015 року для його сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин не суперечить вимогам Цивільного законодавства, ст. ст. 203,215 ЦК України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що ОСОБА_13 є інвалідом першої групи та у відповідність до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що витрати по його сплаті необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 263-265 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання договору дарування 1/3 частки квартири недійсним відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

СУДДЯ: С.С. Кривошея.