Ухвала суду № 71631932, 17.01.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/286/18

Провадження № 2/0182/1399/2018

У Х В А Л А

Іменем України

17.01.2018 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Багрова А.Г. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського РУ Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровського РУ Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.

Відповідно до статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до тп.6 ч.1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі , якщо припинено юридичну особу, до якої пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо юридичної особи відповідача Дніпропетровського РУ Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” не знайдено. Згідно результатів пошуку та відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України щодо платника податків - Дніпропетровське РУ Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” (ЄДРПОУ 25842763) припинено.

При цьому суд зазначає, що згідно зазначених в заяві позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним договори з юридичною особою ВАТ КБ „Надра”, правонаступником його є ПАТ КБ „Надра”, а не договори , що укладені з Дніпропетровським РУ Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”

Також позивачем не зазначено відповідно до статті 175 п.2 ч.3 ЦПК України ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача за його наявності або номер і серію паспорта , не зазначено позивачем також відомі йому номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача.

Окрім того відповідно до п.10 ч.3 статті 175 ЦПК України позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також , як вбачається з поданого позову ОСОБА_1 зазначає , що вона є особою звільненою від сплати судового збору на підставі ч.3 статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 14.09.2016 року по справі №6-223цс16 наявний правовий висновок про наступне.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частини перша та четверта статті 1054 ЦК України) та Законом України «Про захист прав споживачів».

Законом України «Про захист прав споживачів» регулюються кредитні відносини між банком та споживачем щодо надання кредитних коштів на споживчі потреби.

Задоволення споживчих потреб людини здійснюється шляхом отримання нею споживчих благ, які мають на меті задоволення її потреб на забезпечення життя, здоров’я та життєдіяльності, зокрема придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів, на нагальні потреби: лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо.

Засобом задоволення тих чи інших споживчих потреб людини виступають споживчі блага. Це товари та послуги індивідуального або виробничого призначення, що використовуються для задоволення особистих економічних та побутових потреб окремих людей. Споживчі блага можуть бути як матеріальними потребами (товари) так и нематеріальними (послуги).

Споживчій кредит надається кредитором фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг.

За своїм змістом частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту, що відрізняється від задоволення вимог кредитора за договором банківського кредиту, на який положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються.

Як вбачається з поданого позову ОСОБА_1 лише посилається на Закон України „Про захист прав споживачів” , однак із змісту викладених в позові правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору та договору поруки вбачається , що кредитування не здійснювалось з метою задоволення боржником споживчих потреб.

Згідно викладеного, суд дійшов до висновку, що врегулювання спору за договором банківського кредиту в даному випадку регулюється вимогами ЦК України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору та договору поруки, і за таких обставин положення законодавства про захист прав споживачів щодо договору банківського кредиту, який не є споживчим, в тому числі і щодо встановленої пільги по сплаті судового збору, не поширюється.

Вимогами ч.4 статті 177 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про судовий збір” ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить з 01.01.2018 року 704 грн. 80 коп. Відповідно до ч.3 статті 6 Закону України „Про судовий збір визначено, що у разі коли в позовні заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, оскільки позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, то 704,80 х 3 = 2114,4 грн. – це сума судового збору, який позивачу слід сплатити за подання позовної заяви.

Частиною 5 статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2, 4, 5 статті 95 ПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається з доданих до позову копій письмових доказів позивач надав лише їх світлокопії, які не засвідчені в порядку , встановленому чинним законодавством, а також не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем також заявляються позовні вимоги щодо визнання недійсним договору поруки, який укладений 26.08.2008 року між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_2 , стороною якого вона не є.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України ,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху, надавши строк десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали для усунення наступних недоліків: оплатити судовий збір в розмірі 2114,4 грн. та надати документ, що підтверджує сплату судового збору, викласти позовну заяву відповідно до вимог статті 175 ЦПК України : зазначити ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача за його наявності або номер і серію паспорта , зазначити позивачем також відомі йому номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача, надати підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також відповідно до вимог статті 177 ЦПК України додати до позову копій письмових доказів , що засвідчені в порядку , встановленому чинним законодавством, а також зазначити про наявність оригіналу письмового доказу.

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_3