Ухвала суду № 71631278, 09.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/17000/17

Провадження 2/201/845/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Трещова В.В., при секретарі Ткаченко К.О., розглянувши за участю заявника у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, в якій просив суд компенсувати йому майнову та немайнову шкоду, завдану незаконним затриманням міліцією 14.09.2009р.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що 30.10.2017р. постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ходаківського М.П. по справі № 201/14962/17 було визнано незаконним його затримання міліцією 14.09.2009р. Заявник вважає, що у зв'язку з незаконним затриманням та протиправною поведінкою співробітників правоохоронних органів, примусовою госпіталізацією заявника у психіатричний заклад було порушено його конституційні права, спричинено матеріальну шкоду та моральні страждання. Як зазначає ОСОБА_1, майнова шкода становить 10000 доларів і 3500 грн., які були вкрадені з помешкання заявника одразу після його затримання, збільшені згідно ст. 625 ЦК України на 3 відсотка річних та інфляційні витрати, тобто 12667,70 доларів і 10000 грн. На відшкодування моральної шкоди заявник просить суд стягнути з держави 15000 євро або 466650 грн. за курсом НБУ. Загальний розмір шкоди складає 12677,70 доларів і 466650 грн. + 10000 грн. = 467650 грн.

Заявник в судовому засіданні підтримав подану ним заяву та просив суд стягнути з Держави на його користь заявлені ним суми на відшкодування понесеної матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_1 був допитаний у судовому засіданні у якості свідка та надав покази аналогічні даним викладеним ним у заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, заперечень на заяву до суду не подав.

Суд, вислухавши пояснення заявника, його покази як свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Суд розглядає справу відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України (в редакції закону, що набрала чинність - 15.12.2017р.).

Судом встановлено, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі «ОСОБА_1 проти України № 2», що 23 липня 2009 року секретарем Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв’язку із надходженням листів, в яких містилися образливі зауваження на адресу суддів, було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначалось, що заявник висловлює свою неповагу до суду. Справу було передано на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Цього ж дня районний суд провів засідання, вивчивши матеріали справи і заслухавши ОСОБА_1, та призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу у відділенні судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні.

Із зали засідань міліція доправила ОСОБА_1 до Красногвардійського РВ УМВС України м. Дніпропетровська, де він знаходився близько трьох годин, потім його доправили до психіатричної лікарні.

04 серпня 2009 року голова Красногвардійського суду надав міліції вказівки зібрати відомості про особу заявника, які були необхідні психіатричній лікарні для встановлення стану його психічного здоров’я. Міліції надано вказівки, зокрема, зібрати усі документи, пов’язані із психіатричним лікуванням або медикаментозною терапією заявника, а також характеристики на нього від його родичів, сусідів та колег.

06 серпня 2009 року місцева поліклініка повідомила міліцію, що заявник не проходив психіатричного лікування та не перебуває під психіатричним спостереженням. 02 вересня 2009 року Красногвардійський суд надіслав міліції вказівки забезпечити явку заявника для проведення стаціонарного судово-психіатричного обстеження.

14 вересня 2009 року міліція знову доправила ОСОБА_1 до психіатричної лікарні. Дану обставину стосовно доправлення міліцією ОСОБА_1 до психіатричної лікарні 14 вересня 2009 року та його затримання саме у межах процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено пунктом 18 рішення Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі «ОСОБА_1 проти України (№ 2)».

Наведеним вище рішенням Європейського суду з прав людини було оголошено прийнятними скаргу стосовно примусових госпіталізації і тримання заявника у психіатричній лікарні, постановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, порушення 8 Конвенції, стягнуто із держави - відповідача на користь ОСОБА_1 суми, які мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися: (i) 5000 (п’ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди; та (ii) 120 (сто двадцять) євро компенсації судових та інших витрат.

30.10.2017р. постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ходаківського М.П. по справі № 201/14962/17 було визнано затримання ОСОБА_1 міліцією 14.09.2009р. незаконним.

Згідно ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні визначається принцип верховенства права ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні їй відповідати. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується. Згідно ст. 3 ОСОБА_3 Європи, відповідна кожна держава, яка є членом ОСОБА_3 Європи визнає принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті ідеями соціальної справедливості, рівності, тощо.

Тобто право на відшкодування шкоди передбачено ОСОБА_2 України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколом № 7 до Конвенції, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Згідно пункту 5 статті 5 Конвенції, відповідно кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має право на відшкодування, а також практики ЄСПЛ у вказаній категорії справ. «У справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» ЄСПЛ констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах».

У цивільному праві України застосовується система генерального делікту, відповідно до якої всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов'язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо тільки він не доведе свою правомочність на його заподіяння. В даній категорії справ моральна шкода яка не може бути компенсована тільки констатацією факту порушення майнових прав.

Згідно зі статтею 56 ОСОБА_2 України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема - незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і утримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним свої звичок і бажань. Погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ст. 13 цього Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до вимог ч.ч. 2 та 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У відповідності до ст. 13 вказаного Закону, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Враховуючи, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2017р. визнано затримання ОСОБА_1 міліцією 14.09.2009р. незаконним, то вказаний факт, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, є встановленим та доказуванню не підлягає.

Вирішуючи вимоги заявника про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що заявнику внаслідок незаконного затримання співробітниками правоохоронних органів було завдано моральної шкоди, факт спричинення якої знайшов своє об'єктивне підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заявника, з урахуванням його моральних та душевних страждань та стягнути на його користь 10000 грн.

Вказана сума, на переконання суду, є максимально можливою, з урахуванням того, що заявник на обґрунтування заявленої ним суми грошових коштів на відшкодування моральної шкоди лише зазначив, що остання полягала у душевних хвилюваннях, здійсненні зусиль щодо не вчинення опору на всіх стадіях затримання в період обговорення справи Гонгадзе, яке з липня 2009 року загострилося затриманням винного у вбивстві генерала ОСОБА_4. Одночасно з цим заявником не було доведено, в порядку визначеному ЦПК України, наявність обставин, які б свідчили, зокрема про погіршення стану його здоров’я, втрати ним нормальних життєвих зв'язків, завдання шкоди його репутації тощо.

В поданій до суду заяві ОСОБА_1 також ставить питання про відшкодування за рахунок Держави викрадених з його квартири у період з 14.09.2009р. грошових коштів у розмірі 3500 грн. на 10000 доларів США, збільшені згідно ст. 625 ЦК України на 3 відсотка річних та інфляційні витрати, тобто 12667,70 доларів і 10000 грн. На обґрунтування заявленої вимоги ОСОБА_1 було надано суду постанову про порушення кримінальної справи від 16.12.2009р., відповідно до якої зазначено, що в період часу з 14.09.2009р. до 07.10.2009р., невстановлена ??особа, шляхом підбору ключа проникла в квартиру №69 за адресою: вул. Карла Маркса буд. 45А в м. Дніпропетровську і таємно викрала майно, що належало ОСОБА_1, а саме грошові кошти в сумі 3500 гривень, завдавши при цьому матеріальні збитки на вищевказану суму, а також майно, що належало ОСОБА_5, а саме грошові кошти – 10000 дол. США. Також заявником було надано суду копію розписки, відповідно до якої він прийняв на зберігання від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 10000 дол. США, які в подальшому були викрадені з його квартири.

Вимоги заявника про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої викраденням грошових коштів з квартири заявника, не можуть бути задоволені у даній справі, з огляду на наступне.

Заявник звернувся до суду із заявою, подання якої передбачене спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а отже саме норми цього Закону регулюють заявлені правовідносини.

Відповідно до норми ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у безспірному порядку, окрім моральної шкоди, громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

Вказаний перелік підстав відшкодування матеріальної шкоди у безспірному порядку за рахунок Держави є вичерпним, у зв’язку з чим вимоги заявника про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої викраденням за його твердженням грошових коштів з його квартири у період з 14.09.2009р. по 07.10.2009р. не можуть бути задоволені судом в рамках даної справи, що не є перешкодою для заявника, для звернення до суду, з відповідним позовом до осіб, винних у такому викраденні з дотриманням вимог ЦПК Україи..

Стосовно судових витрат на підставі ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» заявник звільнений від сплати судових витрат, а отже судові витрати по справі відносяться за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 56 ОСОБА_2 України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколом № 7 до Конвенції, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 4 - 13, 77 - 84 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконним затриманням його співробітниками міліції 14 вересня 2009 року за рахунок коштів державного бюджету 10000 гривень.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 261 ЦПК України.

Ухвалу суду може бути оскаржено протягом 5 днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий: В.В. Трещов