Постанова № 71629974, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1206/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2017, суддя Соп'яненко О.В., м. Суми, повний текст складено 17.10.2017 по справі № 818/1206/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Засульська сільська рада Недригайлівського району Сумської області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1М.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Засульська сільська рада Недригайлівського району Сумської області, в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.07.2017 № Я-7702-3751/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Засульської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів; зобов'язати Головне управлінні Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.07.2017 № Я-7702-3751/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Засульської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів.

В частині вимог про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відмовлено в зв'язку з необгрунтованістю.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн., сплачений при зверненні до суду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить змінити оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та зобов'язати Головне управлінні Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації.

Скориставшись правом подання відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що зобов'язання органу владних повноважень прийняти конкретне рішення є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (його дискреційні повноваження).

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, поясненняпозивача та представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 2016 року позивач звертався до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га у власність на території Засульської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, але в задоволенні заяв відповідачем було відмовлено (а.с. 13-16).

Листом від 12.12.2016 відповідач відмовив в задоволенні клопотання з посиланням на те, що ділянка, яку має бажання отримати позивач, знаходиться в масиві земель, що плануються для виділення учасникам АТО (а.с. 13).

Позивачем перевірено достовірність наведених відомостей та встановлено, що в межах земель Засульської сільської ради дійсно є 5 зарезервованих для учасників АТО ділянок, але жодна з них не знаходиться в земельному масиві, де має бажання отримати ділянку позивач.

На запит позивача відповідачем 13.06.2017 надано викопіювання місця розташування ділянки, яку має бажання отримати позивач, та прилеглих земель з позначенням, які саме ділянки перебувають в користуванні та які перебували в користуванні, але на даний час є вільними (а.с. 17-19).

У довідці відділу Держгеокадастру у Недригайлівському районі Сумської області від 19.08.2016 земельна ділянка, яку просить виділити позивач, у власності чи в користуванні не перебуває.

У довідці відділу Держгеокадастру у Недригайлівському районі Сумської області від 24.01.2017 зазначено, що земельна ділянка , яку просить виділити позивач, перебуває в постійному користуванні згідно рішення Засульської сільської ради.

Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу розробки проекту відведення земельної ділянки.

14 липня 2017 року листом № Я-7702-3751/6-17 у задоволенні заяви відповідачем відмовлено у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку має бажання отримати позивач, перебуває у постійному користуванні громадян (а.с. 21,22).

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не розглянуто повно та всебічно заяву позивача, тому рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене у листі від 14 липня 2017 року № Я-7702-3751/6-17, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки відповідачем не встановлено з належною повнотою чи перебуває в користуванні саме та ділянка, яку має намір отримати позивач, суд першої інстанції вважав за неможливе задовольнити вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 22 ч. 3 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до ст. 122 ч. 6 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу розробки проекту відведення земельної ділянки, але 14 липня 2017 року листом № Я-7702-3751/6-17 у задоволенні заяви відповідачем відмовлено у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку має бажання отримати позивач, перебуває у постійному користуванні громадян.

Відмову, викладена в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.07.2017 № Я-7702-3751/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Засульської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів, визнано судом першої інстанції протиправною, у зв'язку з чим її було скасовано.

Постанова суду першої інстанції в цій частині учасниками справи не оскаржується, відповідно колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Щодо надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то колегія суддів вважає доречними доводи апеляційної скарги позивача з огляду на таке.

Приймаючи рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідачем не враховано, що рішенням XII сесії Засульської сільської ради від 18.02.2000 надано лише дозволи на розробку проекту землеустрою окремим громадянам територіальної громади, які в різний період часу відмовилися від розробки проектів, у зв'язку з чим земельна ділянка, на яку претендує позивач, є вільною.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Оскільки саме до виключної компетенції відповідача належать повноваження щодо видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з приписів Кодексу адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги підстави даного адміністративного позову, його правову природу, встановлені судом першої інстанції обставини протиправної відмови в наданні дозволу, необхідність ефективного захисту прав позивача та з огляду на дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності обрання іншого способу захисту порушених прав позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Засульської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів з урахуванням висновків суду.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача.

Суд першої інстанції при вирішенні справи вірно встановив фактичні обставини справи, проте неправильно обрав спосіб захисту прав позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття нового судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 322 КАС України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити висновок щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 по справі № 818/1206/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою .

Ухвалити нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Засульської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 198, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1408 (одна тисяча чотириста вісім) грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 15.01.2018.