Постанова № 71629970, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/857/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, суддя Павлічек В.О., м. Суми, по справі № 818/857/17

за позовом Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у м. Сумах ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області , ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мале підприємство "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України в Сумській області, Державної податкової інспекції у м. Сумах ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Суми ГУ ДФС у Сумській області та ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області щодо не підтвердження Малому підприємству "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю статусу платника єдиного податку четвертої групи; зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Суми ГУ ДФС у Сумській області та Головне управління Державної фіскальної служби України у Сумській області внести до Реєстру платників єдиного податку Мале підприємство "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2017 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Суми ГУ ДФС у Сумській області та Головне управління Державної фіскальної служби України у Сумській області надати Малому підприємству "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю документальне підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 позовні вимоги Малого підприємства "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково.

Визнано незаконними дії ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області щодо не підтвердження Малому підприємству "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21101656) статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Сумській області підтвердити Малому підприємству "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21101656) статус платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік.

Стягнуто на користь Малого підприємства "Гранум" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Кринична, 2/48, м. Суми, 40016, код ЄДРПОУ 21101656) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (вул. Іллінська,13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) суму судового збору в розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що для платників четвертої групи передбачено щорічне підтвердження перебування на спрощеній системі. Оскільки позивачем у строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України, не перераховано з поточного рахунку на спеціальний рахунок суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ця сума є податковим боргом, що є підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування або підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Скориставшись правом подання заперечень на апеляційну скаргу, позивач вказав, що вважає безпідставною апеляційну скаргу відповідача, а постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити в задоволенні скарги.

Представник відповідачів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Мале підприємство "Гранум" ЛТД у формі ТОВ є суб’єктом спеціального режиму оподаткування та в 2016 році мало статус платника єдиного податку четвертої групи.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи МП "Гранум" ЛТД було подано до ДПІ в м. Суми ГУ ДФС у Сумській області декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2017 (вх. №9023145638 від 17.02.2017), розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника та відомості про наявність земельних ділянок (а.с. 10 – 16).

ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України в Сумській області №5796/18-19-12-03 від 20.03.2017 року МП "Гранум" ЛТД було відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік в зв’язку з тим, що за підприємством по платежу "Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст.209 ПКУ" обліковувався податковий борг в сумі 42 249,00 грн. (а.с. 8 – 9)

Не погодившись із діями відповідача щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з підстав наявності податкового боргу у заявника - сільськогосподарського підприємства з часткою сільгоспвиробництва 75 % і вище може бути відмовлено лише при реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. Оскільки позивач вже набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, зареєстрований як такий і ця реєстрація є безстроковою, а не відбувається щорічно, то позбавити його цього статусу можна лише анулювавши реєстрацію платником єдиного податку, а тому, відмовивши позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку і звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, встановлених Податковим кодексом України, з одночасним спрощенням ведення обліку та звітності.

Суб'єкт підприємницької діяльності вправі самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо він відповідає встановленим Податковим кодексом критеріям.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Зокрема, до четвертої групи платників єдиного податку відповідно до п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України належать сільськогосподарські підприємства, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до вимог підпунктів 298.8.1 - 298.8.4 статті 298 Податкового кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що МП "Гранум" ЛТД у 2016 році мало статус платника єдиного податку четвертої групи.

Згідно положень п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку па поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки. контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Отже, платники єдиного податку четвертої групи щорічно зобов'язані підтверджувати статус платника єдиного податку, для чого до 20 лютого поточного року подають пакет документів, визначений п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУкраїни.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано вказані вище умови Податкового кодексу України та 17.02.2017 надано до відповідача в електронній звітності необхідну інформацію та документи, що підтверджується квитанціями про доставлення документів (а.с.10 -16).

Учасниками справи не оспорюється, що відмова ГУ ДФС у Сумській області у підтвердженні позивачеві статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році обґрунтована наявністю несплаченого податкового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п.п. 14.1.175 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак наявна пільга не звільняє їх від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими ПК України пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлених ст. 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування штрафних санкцій передбачених ПК України до осіб, що обрали спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських підприємств, висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 2а/2370/2588/2012 (ЄДРСР № 56786270).

Згідно вказаної правової позиції, сума ПДВ, яку сплачує платник податку, використовуючи спеціальний режим оподаткування, є податком, та наявність недоїмки у позивача по платежу "Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст. 209 ПК України" у розмірі 42 249 грн. призводить до виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.п. 1 п. 299.6 ст. 299 ПК України невідповідність суб’єкта господарювання вимогам статті 291 ПК України є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Отже, якщо підприємством у строки, встановлені статтею 203 ПК України, не перераховано з поточного рахунку на спеціальний рахунок суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України ця сума є податковим боргом, та є підставою для відмови в підтвердженні статусу платника єдиного податку.

Колегія суддів враховує те, що згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з підстав, встановлених виключно ст. 299 ПК України.

Разом із тим, вказана норма вступає у дисонанс з п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, згідно якої сільськогосподарські товаровиробники зобов'язані щорічно підтверджувати статус платника єдиного податку, надаючи при цьому документи за переліком, аналогічному переліку документів, що надають сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування.

Враховуючи обов'язок позивача щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи та наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість станом на 01 січня 2017 року, колегія суддів вважає, що контролюючим органом правомірно було прийнято рішення про непідтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстації помилково ототожнив поняття "відмову у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи", яка може бути застосована лише для тих сільськогосподарських товаровиробників, хто вперше набуває такий статус, та "відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи", яка застосовується у випадку невідповідності суб’єкта господарювання вимогам статті 291 ПК України під час щорічного підтвердження такого статусу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги про визнання дій ГУ ДФС у Сумській області, які виражені у відмові в підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, протиправними та зобов'язання підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме дійшов висновку про неправильне тлумачення п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.195, 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 по справі № 818/857/17 скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Сумській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 15.01.2018.