Постанова № 71629634, 15.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12119/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.11.2017 року (головуючий суддя Вітер І.Р.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Володимир-Волинський без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у справі №154/2753/17 №2а/154/119/17 за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання розпорядження про відмову у призначенні пенсії за віком як державному службовцю неправомірним та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.10.2017 року звернулася до суду з позовом до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в якому просить визнати неправомірним та скасувати розпорядження № 150634 від 06.09.2017 року відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про державну службу», та з врахуванням уточнених позовних вимог зобов'язати відповідача зарахувати період роботи з 03.07.1990 року по 31.09.2014 року у Володимир-Волинській ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області до стажу державної служби та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ з 04.09.2017 року, з дня подачі заяви.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.11.2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, а саме посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, Кабінетом Міністрів України до 03 жовтня 2013 року не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. 03 жовтня 2013 року набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», згідно з додатком 20.1 якої, посади працівників структурних підрозділів податкової міліції ДФС та структурних підрозділів її територіальних органів віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. У зв'язку з цим стаж роботи позивача ОСОБА_1 у державній податковій службі на посаді, за якою присвоюється спеціальне звання, до 03 жовтня 2013 року не повинен зараховуватися до стажу державної служби, а тому вона не має права на пенсію. А також посилається на порушення статті 256 КАС України, що оскільки позивачка вже отримує пенсію за віком, зобов'язання відповідача зарахувати період та призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» не є пенсією чи іншим періодичним платежем та не є грошовим утриманням, а тому не слід застосовувати негайне виконання оскаржуваного рішення.

Позивач, в судове засідання не прибув, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив слухати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно із частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наявних записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, встановлено: - з 08 липня 1980 року по 02 липня 1990 року позивач працювала на посаді заступника головного бухгалтера, головним бухгалтером фінансового відділу виконавчого комітету Володимир-Волинської міської Ради народних депутатів; - з 02 липня 1990 року по 26 серпня 2014 року позивач безперервно працювала на посадах економіста, головного спеціаліста, головного бухгалтера, начальника відділу обліку і звітності, тощо, незалежно від змін та реорганізації державної податкової служби України та її структурних підрозділів. 26 серпня 2014 року була звільнена з посади начальника координаційно-моніторингового відділу Володимир-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області у зв'язку із скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. 27 жовтня 1992 року ОСОБА_1 присвоєно звання «Радник податкової служби ІІІ-го рангу». 07 червня 1994 року прийнята присяга державного службовця, 28 жовтня 2004 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу», 25 червня 2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця, 26 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.

Згідно довідки Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 405/03-19-04-26 від 21 вересня 2017 року, підтверджується її стаж роботи в органах державної податкової служби з 03 липня 1990 року по 31 серпня 2014 року.

Крім того, позивачем надано довідку Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 423/0/05 від 05 жовтня 2017 року, про відрахування із її заробітної плати з 01 лютого 2000 року по 26 серпня 2014 року внесків на обов'язкове державне соціальне страхування, копію підписаної нею присяги державного службовця від 07 червня 1994 року, а також Положення про координаційно-моніторинговий відділ Володимир-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, з посади начальника якого її було звільнено 26 серпня 2014 року.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність на підставі Закону №5083-VI від 05.07.2012).

Як визначено частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин 2, 3 статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 26.05.2007 року (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби (в редакції законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин), займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року, втратив чинність у зв'язку з затвердженням постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 року нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Положеннями статей 1, 2 Закону № 3723-XII визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

У відповідності до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 року (далі - Порядок), документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).

Пунктом 4 Порядку визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». До стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Згідно пункту 5 Порядку, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Положення пункту 6 Порядку визначає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 8898-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 8898-VIII.

У відповідності до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 8898-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно абзаців 1-3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 503-р від 12.09.1997 року, яке втратило чинність 22 липня 2016 року, визначено, що згідно до статті 25 Закону України «Про державну службу», посади працівників державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань віднесено, до таких категорій посад державних службовців згідно із Переліком.

Вищевикладена правова позиція узгоджується із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року у справі № К/9991/78414/12 та постановою Верховного Суду України від 22.10.2013 року у справі № 21-340а13, де суд вказав на те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Статтею 344 Податкового кодексу України чітко встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 04 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок і призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Володимир-Волинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України видано розпорядження № 150634 від 06 вересня 2017 року, яким визнано, що позивач з 08 липня 1980 року по 02 липня 1990 року (9 років 11 місяців 25 днів) працювала на посадах заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера Володимир-Волинського міськфінвідділу, а з 03 липня 1990 року по 31 серпня 2014 року (24 роки 01 місяць 29 днів) у Володимир-Волинському ОДПІ. 27 жовтня 1992 року ОСОБА_1 присвоєно звання «Радник податкової служби ІІІ рангу, 07 червня 1994 року прийнята присяга державного службовця, 28 жовтня 2004 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу», 25 червня 2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця, 26 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається, а розпорядження № 150634 від 06 вересня 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а згідно записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1, вона працювала на різних посадах в органах колишньої державної податкової служби України, а потім Міндоходів, з 02 липня 1990 року по 26 серпня 2014 року, а тому вказаний стаж державної служби надає право призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з дня її звернення до відповідача 04 вересня 2017 року.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Доводи апелянта щодо порушення статті 256 КАС України (чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції) на думку апеляційного суду є не обґрунтованими. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно пункту 10 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцію Кодексу.

Керуючись ст.ст. 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

Постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.11.2017 року у справі №154/2753/17 №2а/154/119/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови складено 16.01.2018 року