Постанова № 71629543, 16.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/9564/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бистриця-ВПК» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (суддя - Матуляк Я.П., м.Івано-Франківськ, повний текст виготовлено 25 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бистриця-ВПК» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бистриця-ВПК» 31 липня 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0005171405. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки висновки відповідача, викладені в акті перевірки контролюючого органу, якими виявлені порушення ТОВ «Бистриця-ВПК» строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі № 809/1065/17 у задоволенні заявленого позову - відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені у позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки. Окрім цього, вказує, що штрафна фінансова санкція (штраф) та пеня є різними за змістом поняттями, з огляду на що, пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією та на неї повинна поширюватись дія ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, якою встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Вважає, що пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності контролюючим органом до ТОВ «Бистриця-ВПК» застосовано з порушення цих строків, відтак оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій є правомірним, розмір застосованої яких визначений податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на що, підстави для скасування оскаржуваного ППР відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції є цілком правильними зважаючи на наступне.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у період з 23.06.2017 по 30.06.2017 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Бистриця-ВПК» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.06.2014 по 31.05.2017, про що складено акт від 04.07.2017 №635/09-19-14-05/35772223 .

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР), в результаті чого виникла дебіторська заборгованість в сумі 8435, 81 доларів США, яка станом на 31.05.2017 не погашена. Відповідачем 19.07.2017 на підставі Акта прийнято ППР №0005171405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 88212 грн 46 коп. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом №185/94-ВР. Відповідно до ст.1 Закону №185/94-ВР ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 вказаної статті передбачено право Національного банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 цієї статті.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бистриця ВПК» (Продавець) та Timberim Inc. Limited (Покупець) укладено контракт від 28.10.2015№90/101015, предметом якого є лісоматеріали, ялина, ялиця, сосна, дуб. Загальна вартість контракту 500000 доларів США, код товару: 44071091. Умови поставки: FCA UA Івано - Франківськ, Інкотермс-2010.

В періоді, що підлягав перевірці, за даними бухгалтерського обліку експортовано товару на суму 61464,67 доларів США. Розрахунки проведені по експорту в сумі 53028,86 доларів США.

Зокрема, на виконання вказаного контракту ТОВ «Бистриця - ВПК» експортовано нерезиденту Timberim Inc. Limited, Гонконг, товар (лісоматеріали, ялина, ялиця, сосна, дуб):

-згідно митної декларації №206050002/2016/002339 від 22.03.2016 на суму 3085,52 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки на територію України 20.06.2016 року (а.с. 47). Відповідно до балансового рахунка 362 Розрахунки з іноземними покупцями згідно виписки банку за 29.02.2016 року по даній митній декларації поступили кошти від Timberim Inc.Limited в сумі 2886,45 доларів США, залишок несплаченої суми по даній поставці становить 199,07 доларів США. - згідно митної декларації №206050002/2016/002340 від 22.03.2016 на суму 2592,73 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки на територію України 20.06.2016 року (а.с.52). Кошти від Timberim Inc. Limited не поступали. - згідно митної декларації №206050002/2016/003274 від 22.04.2016 року на суму 3051,28 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки на територію України 21.07.2016 року (а.с. 42). Кошти від Timberim Inc. Limited не поступали. - згідно митної декларації №206050002/2016/003276 від 22.04.2016 на суму 2592,73 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки на територію України 21.07.2016 року (а.с.37). Кошти від Timberim Inc. Limited не поступали.

У період оформлення позивачем вищезазначених митних декларацій діяла постанова Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2016 N140 (набирає чинності з 05.03.2016 і діє до 08.06.2016 включно), відповідно до п.1 якої розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Надалі, 07.06.2016 прийнято постанову Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (набирає чинності з 09.06.2016 і діє до 14.09.2016 включно), пунктом 1 якої передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно митних декларацій від 22.03.2016 №206050002/2016/002340 та №206050002/2016/002340 кінцевим терміном здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів було 20.06.2016.

Згідно митних декларацій від 22.04.2016№206050002/2016/003274 та №206050002/2016/003276кінцевим терміном здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів було 21.07.2016.

У зазначені терміни, позивачем відповідні розрахунки у сфері здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не проведено, відтак відповідачем правомірно нараховано пенюза кожний день прострочення від кінцевої дати здійснення розрахунків за операціями до 28.11.2016, тобто до моменту порушення Господарським судом Івано-Франківської області провадженняу справі за позовом ТОВ «Бистриця - ВПК» до Timberim Inc. Limited про стягнення боргу.

Щодо покликань апелянта на той факт, що п.1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 N342 передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 №361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», яка набрала чинності 29.07.2016, внесені зміни до постанови від 07.06.2016 №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та встановлено, що строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"збільшено з 90 до 120 календарних днів.

Тому, за операціями, за якими станом на 29.07.2016 (дату набрання чинності постановою НБУ від 28.07.2016 № 361) граничний 90-денний строк ще не минув, граничні строки розрахунків мають бути подовжені до 120 днів. В той же час, згідно даних про виконання експортних контрактів, граничний термін надходження коштів 20.06.2016 та 21.07.2016, тобто до набрання чинності Постановою за №361.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції, який зазначив, що 120 денний термін встановлений постановою НБУ від 28.07.2016 за №361 не поширюється на спірні правовідносини.

Окрім цього, апеляційний суд вважає за необхідне звернути уваги на таке.

Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, до яких належить відповідач, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Приписами статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Однак, Законом України від 02.12.2010 №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 01.01.2011, статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, якою передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Це зумовлено тим, що Податковий кодекс України містить спеціальні норми, які встановлюють строки для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків.

Таким чином, положення статті 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають в силу обмеження, що містить частина друга цієї статті.

При цьому, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, застосування контролюючим органом до платника податків штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків валютних розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності по спливу 1095 днів з моменту виявлення такого порушення є протиправним. Однак, у розглядуваній справі, відповідачем дотримано зазначених строків, з огляду на що, штрафні санкції у вигляді пені застосовано відповідачем правомірно.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бистриця-ВПК» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Д. М. Старунський