Постанова № 71629305, 16.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року справа №415/3972/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г.., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області у справі № 415/3972/17 (головуючий І інстанції Фастовець В.М.), яка складена в повному обсязі 13 жовтня 2017року у м.Бахмут, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (далі- відповідач, апелянт) в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови у сплаті недоотриманої пенсії у зв’язку з втратою годувальника незаконними та стягнути з відповідача на її користь недоотриманої пенсії у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 за період часу з 30.11.2015 р. по 26.10.2016 р. у розмірі 8404 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, визнав дії Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо відмови у сплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 за період часу з 30.11.2015 р. по 26.10.2016 р. у розмірі 8404 грн. незаконними та стягнув з Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 за період часу з 30.11.2015 р. по 26.10.2016 р. у розмірі 8404 грн., та судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення прав позивачки встановлений постановою Лисичанського міського суду від 26 жовтня 2016 р., що набрала законної сили, тому не потребує доказування відповідно до ст.72 ч.1 КАС України.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач. Звернувся з апеляційною скаргою в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також зазначив, що підставою для відмови нарахування пенсії за період з 30.11.2015 року по 26.10.2016 року було ненадання позивачем первинних документів для підтвердження довідки виданої ПП «ЛИС» від 09.11.2011 року № 15, для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

В обґрунтування апеляційної скарги управління зазначає, що позивачу необхідно звернутись із заявою до УПФУ про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

26.10.2016 р. Лисичанським міським судом була винесена постанова по справі №2-а/415/2211/16-а за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Лисичанську про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними, якою суд задовольнив позовні вимоги позивача, а саме визнав незаконними дії УПФУ в м.Лисичанську, щодо відмови в перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці на неповнолітню дитину у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1, виходячи з розміру 50% його пенсії 3918,9 грн. Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р., постанова Лисичанського міського суду від 26.10.2016 р. була залишена без змін. Після набрання чинності рішення суду, позивачка з виконавчим листом звернулась до ВДВС Лисичанського МУЮ, яка в свою чергу винесла постанову про відкриття виконавчого провадження.

У лютому 2017 р. відповідач по справі УПФУ в м.Лисичанську зробив позивачці відповідний перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, та сплатив недоотриману пенсію за період часу з 26.10.2016 р. (день винесення рішення суду) та по 01.02.2017 р. (по день фактичного перерахунку пенсії). Наразі УПФУ в м.Лисичанську позивачці не сплачені кошти, які вона недоотримала внаслідок неправильного нарахування пенсії з початку її першого звернення до відповідача за перерахунком пенсії, а саме з 30.11.2015 р. та до моменту винесення судового рішення про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, тобто до 26.10.2016 р.

Звернувшись з цим питанням до виконавчої служби, позивачці повідомили, що стягнути з відповідача недоотриману пенсію вони не можуть, та їй для цього слід звернутись з заявою про винесення додаткового рішення до Лисичанського міського суду.

19 травня 2017 р. з заявою про винесення додаткового рішення суду позивачка звернулась до Лисичанського міського суду.

29 травня 2017 р. Лисичанським міським судом була винесена Ухвала, якою суд відмовив позивачці у винесені додаткового рішення у зв'язку з тим, що у первісному позові не були заявлені вимоги, щодо стягнення з відповідача недоотриманої пенсії за період з 30.11.2015 р. по 01.02.2017 р.

Відповідач по справі добровільно відмовляється здійснити виплату позивачці недотриманої пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період часу з 30.11.2015 р. по 26.10.2016 р.

Розмір недоотриманої пенсії за вказаний період часу становить 8404 грн. (1838 грн. розмір пенсії після її перерахунку 1074 грн. розмір первинної призначеної пенсії * 11 місяців - період недоотриманої пенсії = 8404 грн.).

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення ,а постанову суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV).

За правилами ч.1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Виходячи із змісту наведеної норми, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа. Визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії за віком, яку отримувала померла особа (годувальник) за життя, тобто з фактичного її розміру.

Таким чином, в даному випадку розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника сину позивачки має бути обрахований із розміру фактично отримуваної її чоловіком пенсії за віком.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.

Сім'ям тих пенсіонерів, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 69 цього Закону, пенсії обчислюються із заробітку, з якого було проведено або могло бути проведено перерахунок пенсії годувальника.

Згідно вимог ст. 98 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Аналогічне положення стосовно використання при призначенні пенсії по втраті годувальника матеріалів пенсійної справи для визначення його заробітку міститься і в останньому абзаці п. 2.3 затвердженого постановою ППФУ № 22-1 від 22.11.2005 р Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, колегія суддів має звертає увагу на те, що факт порушення прав позивачки встановлений постановою Лисичанського міського суду від 26 жовтня 2016 р., що набрала законної сили, тому не потребує доказування відповідно до ст.78 КАС України.

Колегія суддів вважає, що відповідачем УПФУ в м. Лисичанську Луганської області не доведено правомірності своєї відмови позивачу у перерахунку пенсії, натомість позовні вимоги позивача колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також необхідно зазначити, що відповідно статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Колегія суддів також звертає увагу на дотримання принципу верховенства права, який передбачає дотримання,в тому числі вимог, «законності», яким передбачається можливість втручання у основоположні свободи. Так, у рішенні від 26 червня 2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «ОСОБА_3 Греції та інші проти Греції» (FormerKingofGreeceandOthersv. Greece) заява № 25701/94,пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

В даному випадку втручання у право власності відбулося не на підставі Закону та при наявності колізії норм Закону а саме ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та норм постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 тому як було зазначено вище суд апеляційної інстанції не приймає до уваги положення норм постанови Кабінет Міністрів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2017 р. у справі № 415/3972/17 – залишити без задоволення.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2017 р. у справі № 415/3972/17– залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з 16 січня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

ОСОБА_4