Постанова № 71629277, 16.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року справа №236/2876/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Гаврищук Т.Г.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 листопада 2017 2017 року (повний текст складено 10 листопада 2017 року в м. Лиман) у справі № 236/2876/17 (суддя в 1 інстанції – Бікезіна О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області (далі – Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання на території м. Донецьк (Донецька область) з метою уникнення негативних наслідків у зв’язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, що підтверджується відповідними довідками. Після отримання цих довідок позивачу була нарахована та виплачувалася щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Однак, з лютого місяця 2016 року відповідач припинив виплату вказаної допомоги, посилаючись на те, що позивач протягом призначення допомоги не працевлаштувався. В червні 2017 року він працевлаштувався, зареєструвався як фізична особа підприємець та звернувся з відповідною заявою про призначення допомоги до відповідача. Однак відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посилаючись на п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 (далі – Порядок № 505), як працездатній особі, що не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення допомоги.

Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягала в непризначені йому адресної допомоги протиправною та просив зобов’язати Управління призначити і виплатити йому щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 31 липня 2017 року.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши наступне.

20 жовтня 2015 року позивач звернувся до Управління із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", а також надав заяву про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_2 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: дім відпочинку, буд. 20, с. Діброва, Лиманський район, Донецька область, разом із неповнолітньою дитиною. На ім’я ОСОБА_2 видана довідка встановленого зразку за № НОМЕР_1 від 28.10.2014 та довідка за № 14422031027 від 07.07.2016 у зв’язку зі зміною адреси. Також позивачу була призначена щомісячна адресна допомога як для особи працездатного віку, та як уповноваженому представнику сім’ї, яка йому виплачувалася за період з 20 жовтня 2015 року по 19 грудня 2015 року в розмірі 1326,00 гривень (на нього та на неповнолітню дитину).

Оскільки позивач протягом двох місяців з моменту звернення не працевлаштувався, відповідно до вимог п. 7 Порядку № 505, за період з 20 грудня 2015 року по 19 лютого 2016 року щомісячна адресна допомога виплачувалась йому у зменшеному на 50% розмірі 1105,00 гривень (на дитину 884 грн., на позивача 221 грн.). Зважаючи на те, що позивач в наступному не працевлаштувався протягом двох наступних місяців йому, відповідно до п. 7 Порядку була припинена виплата щомісячної адресної допомоги з 20 лютого 2016 року, та виплачувалася тільки на неповнолітню дитину в розмірі 884 гривні.

В липні 2017 року позивач повторно звернувся до Управління щодо призначення щомісячної адресної допомоги. Однак, відповідно до п. 7 Порядку № 505 призначити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг не має підстав. Таким чином, позивач втратив право на призначення адресної допомоги, в зв’язку із чим відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 листопада 2017 2017 року у справі № 236/2876/17 позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 31 липня 2017 року.

Скасовано рішення Управління від 31.07.2017 про відмову у наданні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язано Управління призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 31 липня 2017 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що діючим Порядком надання щомісячної адресної допомоги не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми, якими регулюються спірні відносини, суд першої інстанції приходить до висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні допомоги. Суд вважає, що відповідач допустив не протиправну бездіяльність, а вчинив протиправні дії, а саме - відмовив в призначенні та виплаті допомоги переміщеним особам, прийнявши рішення від 31.07.2017, внаслідок чого, суд першої інстанції з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вважав за можливе вийти за межі позовних вимог шляхом визнання дій відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам неправомірними та скасування рішення Управління від 31.07.2017 про відмову у наданні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач відповідно до абз. 8 п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги втратив своє право на щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам працездатного віку, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Апелянт звертає увагу на те, що виходячи із змісту Порядку надання щомісячної адресної допомоги, не закріплено жодної норми про поновлення права або звернення з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Судом першої інстанції, також не взято до уваги роз’яснення Міністерства соціальної політики України №71/5/77-16 від 26.04.16 на запит Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації № П-0152-07-1.1 від 07.04.2016 із змісту якого впливає, що переміщеній особі, якій була припинена виплата щомісячної адресної допомоги (відповідно до п. 7 Порядку № 505 – така виплата не поновлюється в разі, якщо працевлаштування відбулося після шестимісячного строку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 разом зі своєю неповнолітньою донькою – ОСОБА_3 перебувають на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщені особи та на даний час проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою від 28.10.2014 № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та довідкою від 02 липня 2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданими Управлінням на ім’я ОСОБА_2 (а.с.6, 7).

На підставі звернення ОСОБА_2 щодо надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг йому як представнику сім’ї відповідно до п. 3 Порядку № 505 була призначена та виплачувалася вказана адресна допомога (позивачу як працездатній особі та ОСОБА_3 як дитині до 18 років) за період з 20 жовтня 2015 року по 19 грудня 2015 року допомога в розмірі 1326,00 гривень (на нього та на неповнолітню дитину).

Оскільки позивач протягом двох місяців з моменту звернення не працевлаштувався, відповідно до вимог п. 7 Порядку № 505, за період з 20 грудня 2015 року по 19 лютого 2016 року щомісячна адресна допомога виплачувалась йому у зменшеному на 50% розмірі 1105,00 гривень (на дитину 884 грн., на позивача 221 грн.). Зважаючи на те, що позивач в послідуючому не працевлаштувався протягом двох наступних місяців йому, відповідно до п.7 Порядку була припинена виплата щомісячної адресної допомоги з 20 лютого 2016 року, та виплачувалася тільки на неповнолітню дитину в розмірі 884 грн.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність відмови Управління у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_2, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 31.07.2017.

ОСОБА_2 24.07.2017 року набув статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується Випискою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2017 (а.с.12-13), рішення про припинення підприємницької діяльності на час розгляду справи судом не приймав (а.с.33-35).

Рішенням Управління від 31 липня 2017 року у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_2, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», було відмовлено на підставі п. 7 Порядку № 505 (а.с. 11, 32).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога), визначений Порядком № 505.

Згідно із пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) -884,00 грн. на одну особу (члена сім’ї); для працездатних осіб - 442,00 грн. на одну особу (члена сім’ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до пункту 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, до заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Згідно із пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, якщо будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, для продовження отримання особою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

- особа повинна постійно проживати на території України;

- особа повинна бути внутрішньо переміщеною;

- особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, письмові згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому в заяві має бути повідомлено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги;

- особа не повинна бути власником або мати членів сім'ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім'ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виходячи з норм пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Виплата щомісячної адресної допомоги дійсно була припинена позивачу з 20 лютого 2016 року на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, проте суд не може погодитися із тим, що позивач після працевлаштування не має права на призначення щомісячної адресної допомоги.

Відповідно до абз.8 п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Із змісту вказаного абзацу 8 пункту 3, а також із змісту вищенаведених пунктів 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім'ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що діючим Порядком не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні допомоги.

Також, колегія суддів вважає правильним твердження висновку суду першої інстанції, що відповідач допустив не протиправну бездіяльність, а вчинив протиправні дії, а саме - відмовив позивачу в призначенні та виплаті допомоги переміщеним особам, прийнявши рішення від 31.07.2017.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради – залишити без задоволення.

Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 листопада 2017 2017 року у справі № 236/2876/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Повне судове рішення - 17 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_4