Постанова № 71629259, 16.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року справа №243/9246/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року (повний текст складено 21 листопада 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 243/9246/17 (суддя в 1 інстанції – Кузнецов В.Р.) за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Дана позовна заява мотивована тим, що позивачка є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні. До березня 2016 року вона отримувала пенсію. Однак в березні 2016 року виплати позивачці припинилися.

Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її конституційні права.

В обґрунтування позовних вимог позивачка керується нормами ст.ст. 4, 3, 8, 46, 47, 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), ст. 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382-IV), Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII), тощо.

Припинення виплати пенсій можлива лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058-ІV.

За таких обставин, позивачка вважає, що має право на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з березня 2016 року.

Виплата пенсії позивачці зупинена без ухвалення певного рішення відповідачем, тобто вчинені дії, які порушують її право на соціальний захист.

Також з огляду на те, що з пенсії позивачки грошові кошти були утримані з вини відповідача, вважає, що вони в будь-якому разі підлягають поверненню позивачці у спосіб передбачений ст. 47 Закону № 1058-ІV, а саме, за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки несвоєчасність виплати позивачці частини доходів сталася саме з вини відповідача та враховуючи вище викладене вважає дії відповідача неправомірними, такими, що порушують її права, а відтак її право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити їй виплату пенсії з березня 2016 року, зобов’язання виплатити їй створену заборгованість по виплаті пенсії з березня 2016 року з урахуванням компенсації втрати частини доходу.

Просила суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати Управління поновити їй виплату пенсії, починаючи з березня 2016 року, а також стягнути на її користь з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати з 01 березня 2016 року по день стягнення компенсації.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року у справі № 243/9246/17 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, з 01 березня 2016 року.

Зобов’язано Управління поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року на рахунок ОСОБА_1, відкритий нею раніше в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Зобов’язано Управління виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати з 01 березня 2016 року по день стягнення компенсації, на рахунок ОСОБА_1, відкритий нею раніше в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Допущено до негайного виконання постанову суду в частині присудження виплати позивачці пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що кожен громадянин України має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав. Суд дійшов висновку, що відповідач вчинив саме протиправну бездіяльність, оскільки жодного рішення про припинення виплати пенсії позивача ним прийнято не було. Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надані.

З урахуванням цього, відповідача слід зобов’язати поновити виплату позивачці пенсії починаючи з березня 2016 року, та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що підзаконними нормативно-правовими актами передбачені підстави для припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території виключно за фактичним місцем проживання (перебування).

Крім того, підпунктом 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 365 від 08.06.2016, визначено підстави припинення соціальних виплат, серед яких і отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, апелянт наголошує на тому, що на час звернення позивача із даним позовом до суду вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України чітко визначений порядок припинення пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Припиняючи виплату пенсії позивачу, Управління зазначає, що діяло на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Отже, на підставі вищевикладеного вважає, що вимоги позивача безпідставні та суперечать чинному законодавству і як наслідок не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до інформації що міститься в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, яка отримана Управлінням під час обміну даними з УСЗН. довідка на ОСОБА_1 відкликана, або за наслідками перевірки прийнято рішення про невідповідність відомостей про місце проживання, тощо.

Відповідач просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, що підтверджено Пенсійним посвідченням, серія ААА №943489 від 28.08.2007, виданого Пенсійним фондом України (а. с. 7).

Відповідно до Довідки від 14.09.2015 № НОМЕР_2 ОСОБА_2 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8).

Розпорядженням Управління від 09.10.2015 №89383 ОСОБА_1 взято на облік.

У лютому 2016 року до Управлінням надійшов лист ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.02.2016 за вих. № 875/02-3/34 разом з інформацією, що надана Службою Безпеки України для опрацювання.

За результатами проведеної роботи пенсійні виплати громадянам, відповідно наданого списку, призупинені до з’ясування

Таким чином, Управлінням на підставі ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 лютого 2016 року за Вих. №875/02-3/34 та інформації, що надана Службою Безпеки України, виплату пенсії ОСОБА_4 призупинено з 01 березня 2016 року до з'ясування обставин, тобто особистого звернення до Управління та надання відповідних документів.

Суд зазначає, що на момент припинення виплати пенсії позивачу довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не була скасована.

Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстроване фактичне місце проживання - Донецька область, Слов’янський район, с. Пришиб, пров. Дачний, буд. 14, перебуває на обліку у Управлінні та отримує пенсію за віком. З 1 березня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з 1 березня 2016 року, на підставі не підтвердження її місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управлінням не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця. Зміна місця проживання не свідчить про те, що призначення пенсії відбулось на підставі недостовірних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_4, в тому числі шляхом зобов'язання поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з 1 березня 2016 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року у справі № 243/9246/17 за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_5