Постанова № 71628790, 16.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року справа №243/9145/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року (повний текст складено 20 листопада 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 243/9145/17 (суддя в 1 інстанції – Кузнецов В.Р.) за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративною позовною заявою до Слов’янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку в Управління. До жовтня 2016 року вона отримувала пенсію, однак з жовтня 2016 року виплату пенсії їй було припинено.

Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує її конституційні права.

В обґрунтування позовних вимог позивачка керується нормами ст.ст. 4, 3, 8, 46, 47, 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), ст. 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382-IV), Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII), тощо.

Просила суд визнати протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати їй пенсії з жовтня 2016 року, зобов'язати Управління поновити їй виплату пенсії та сплатити заборгованість за період, починаючи з жовтня 2016 року, а також звернути постанову до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року у справі № 243/9145/17 позовні вимоги задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 жовтня 2016 року, зобов'язано Управління поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, та виплатити заборгованість за період, починаючи з 1 жовтня 2016 року.

Постанова мотивована тим, що кожен громадянин України має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з жовтня 2016 року, зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачу пенсії з жовтня 2016 року та виплатити заборгованість.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що підзаконними нормативно-правовими актами передбачені підстави для припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території виключно за фактичним місцем проживання (перебування).

Крім того, підпунктом 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 365 від 08.06.2016, визначено підстави припинення соціальних виплат, серед яких і отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, апелянт наголошує на тому, що на час звернення позивача із даним позовом до суду вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України чітко визначений порядок припинення пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Припиняючи виплату пенсії позивачу, Управління зазначає, що діяло на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Беручи до уваги вищевикладене вважає, що Управління виконувало свої функції в межах чинного законодавства.

Відповідач просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, що підтверджено Пенсійним посвідченням, серія ААЖ №498075 від 04.05.2012, виданого Пенсійним фондом України (а. с. 9).

Відповідно до Довідки від 29.03.2017 № НОМЕР_2 ОСОБА_1 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, фактичне місце проживання –Донецька область, с. Маяки, вул. Мелова, буд. 1 (а. с. 10).

Розпорядженням Управління від 01.06.2017 №70692 ОСОБА_1 взято на облік з особливістю переселенець не зареєстрований, та одночасно нараховано суму заборгованості з 01.11.2016.

29.03.2017 Управлінням направлено запит до Управління соціального захисту населення Слов’янської районної ради стосовно здійснення перевірки місця мешкання, зазначеного у довідці внутрішньо переміщеної особи.

13.06.2017 до Управління надійшло рішення комісії про припинення (відновлення) соціальних виплат ВПО №49 від 13.06.2017 про відмову у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1

Суд зазначає, що на момент припинення виплати пенсії позивачу довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не була скасована.

Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстроване фактичне місце проживання - Донецька область, с. Маяки, вул. Мелова, буд. 1, перебуває на обліку у Управлінні та отримує пенсію за віком. З 1 жовтня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з 1 жовтня 2016 року, на підставі не підтвердження її місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управління не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.10.2016.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця. Зміна місця проживання не свідчить про те, що призначення пенсії відбулось на підставі недостовірних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з жовтня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з 1 жовтня 2016 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року у справі № 243/9145/17 за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_2