Рішення № 71628702, 17.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2018 року № 2а-8906/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Коноваловій Н.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 № 0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506,

за участі:

представник позивача - Слюсар С.В. (довіреність від 29.12.2015 № 2-282д),

представник відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2016 № К/800/40788/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі №2а-8906/12/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд у судовому засіданні ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2016 справу прийнято до провадження, призначено до судового розгляду, зобов'язано відповідача та запропонувати позивачу надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Представником позивача через канцелярію суду 29.04.2016 подано додаткову пояснення та у судовому засіданні 27.05.2016 клопотання про витребування доказів.

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача судом направлено судовий запит відповідачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем повністю було сплачено рентну плату за природний газ та газовий конденсат в строки передбачені чинним законодавством. Також позивач посилався на те, що укладені договори про розстрочення податкових зобов'язань не передбачають сплату штрафних санкцій при порушенні строків сплати розстрочених грошових зобов'язань та відсутність окремого рішення щодо розірвання вказаних договорів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволення позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено, що позивачем грошові зобов'язання з рентної плати за природний газ та газовий конденсат були сплачені з порушення законодавчо визначеного строку.

У судове засідання представник відповідача не прибув, додаткових письмових пояснень та документів (доказів) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України. на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2016 суду не надав, на виконання судового запиту від 11.07.2016 № 2а-8909/12/2670 супровідним листом від 22.07.2016 № 2655/10/20-20-00-14 надав суду завірені копії облікової картки платника податків ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та копію додатку № 1 до акту перевірки від 22.02.2012 № 254/15-0-21/30019775.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

22.02.2011 Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області проведена камеральна перевірка податкових декларацій по/з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні і по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за 2010 та 2011 роки Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

За результатами перевірки складно акт від 22.02.2011 № 254/15-0-21/30019775, яким встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по рентній платі за природний газ, що видобувається в Україні та рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні протягом строків визначених пунктом 306.2 статті 306 Податкового кодексу України.

07.03.2012 на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення №0000231506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 12283,43 грн., № 0000211506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 19882,20 грн., № 0000221506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 10% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 88813,22 грн., №0000241506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 72017,00грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 19.06.2012 № 10313/6/10/2215 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення - рішення від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 вказаного Закону розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти.

Тобто, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» була передбачена можливість сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду.

При цьому Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містить положень щодо заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і в не дає права контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу без згоди платника податків, розпоряджатись його коштами, та не надає право платнику податку розстрочити податкове зобов'язання за рішенням контролюючого органу.

Посилання відповідача на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документів період, за який сплачує борг.

Отже, якщо за рішенням органу стягнення суми податкового зобов'язання не стягувались положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосуванню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2009 N 21-1326во09, від 17.10.2011 №21-184а11, а саме зазначено, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

В постанові від 20.06.2011 №21-80а11 Верховний суд України зазначив, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів і обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодексу України пунктом 87.9 статті 87 якого на відміну від Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який відповідних положень не містив, передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Також пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, лише з 01.01.2011 на органи державної податкової служби покладено обов'язок зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 10.04.2013 та 10.12.2013) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 2а-178/12/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013, позов задоволено повністю.

Вказаною постановою встановлено факт протиправності дій податкового органу щодо перенаправлення платежів, оскільки органи державної податкової служби вправі застосовувати пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011 року, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011, відповідно до статті 58 Конституції України норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України не розповсюджуються, у той час, як з матеріалів справи вбачається, що податковий борг позивача в розмірі 1 888 009,42 грн. утворився на підставі рішень судів, які набрали законної сили до 01.01.2011.

Отже, є рішення суду яке набрало законної сили та яким встановлено протиправність дій податкового органу щодо перенаправлення платежів сплачених позивачем в 2011 році на суму 1 88 009,42 грн. на погашення податкового боргу який утворився до 01.01.2011.

Пунктами 5 та 7 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256 встановлено, що платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати (далі - податковий розрахунок), у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою ДПА. У разі самостійного виявлення платником помилок у показниках поданого органу державної податкової служби податкового розрахунку сума податкового зобов'язання, визначена у такому податковому розрахунку, може бути уточненою платником самостійно у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку у звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період. Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до пункту 260.2 статті 260 Податкового кодексу України - розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього Кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього Кодексу.

Згідно пунктом 260.3 статті 260 Податкового кодексу України - платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати.

Відповідно до пункту 260.5 статті 260 Податкового кодексу України - платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводної сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з пунктом 260.7 статті 260 Податкового кодексу України - сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

З аналізу наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період до 01.01.2011, тобто дати набрання чинності Податковим кодексом України, картки платника податків позивача та податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, копії яких наявні в матеріалах справи судом встановлено, що позивачем відповідно до вказаного в платіжних дорученнях призначення платежу сплата рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні здійснювалась у строки встановлені Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256.

Відповідно до картки платника податків позивача, сплачені позивачем в 2011 році суми рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 16 163,59 грн. були спрямовані на погашення заборгованості, яка виникла до 01.01.2011.

Протиправність вказаних дій відповідача щодо спрямування відповідних коштів на погашення заборгованості яка виникла до 01.01.2011, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, а отже, при перевірці своєчасності сплати позивачем грошових зобов'язань з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні судом вказане зарахування коштів не має враховуватись.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень датованих з 01.01.2011, тобто дати набрання чинності Податковим кодексом України, картки платника податків позивача та податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, копії яких наявні в матеріалах справи та договорів про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (податкового боргу) судом встановлено, що позивачем погашення податкових зобов'язань визначених в зазначених розрахунків з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні здійснювалось з урахуванням укладених договорів про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (податкового боргу) у строки визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, тим паче термінів сплати грошових зобов'язань, які не були самостійно визначені платником податків у податковій декларації.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06.10.2014 № К/800/52765/13, від 27.10.2014 №К/800/63121/13, від 26.05.2016 № К/800/7055/14, від 21.06.2017 №К/800/14775/16, від 03.10.2016 №К/800/22489/15, від 15.06.2016 №К/800/49074/15, від 20.04.2016 № К/800/31134/15.

Відповідно до акту від 22.02.2011 № 254/15-0-21/30019775 відповідачем під час проведення камеральної перевірки податкових декларацій по/з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні і по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за 2010 та 2011 роки позивача було надано оцінку не повноті, своєчасності подання платником податкової звітності та візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), а надано оцінку своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні визначених позивачем самостійно в податкових розрахунках та відповідно до укладених договорів про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (податкового боргу), а отже взято до уваги іншу податкову інформацію ніж дані податкової звітності, поданої позивачем.

Отже відповідачем під час проведення камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 22.02.2011 № 254/15-0-21/30019775 з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Податкові повідомлення - рішення від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506 було прийнято на підставі акту від 22.02.2011 № 254/15-0-21/30019775.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506 - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000231506 від 07.03.2012, №0000211506 від 07.03.2012, №0000221506 від 07.03.2012, №0000241506 від 07.03.2012 прийняті Нововодолазькою міжрайонною Державною податковою інспекцією Харківської області.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов