Рішення № 71628626, 17.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2018 року № 826/17087/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участі:

позивача - не прибула,

представник відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 зазначено, зокрема, наступне: "Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.".

За результатом автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи було визначено суддю Огурцова О.П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем перевірка за результатами якої складено акт від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1 була проведена з порушенням порядку її проведення оскільки замість документальної виїзної перевірки фактично була здійснена документальна невиїзна перевірка, при цьому, будь яких запитів про витребування документів з метою підтвердження спірних господарських операцій від контролюючого органу не надходило. При цьому позивач посилався на те, що відповідача було повідомлення про факт перебування позивача на території тимчасово окупованої АР Крим.

Позивач у судове засідання не прибула, через канцелярію суду подала заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що наказ від 03.09.2014 № 1080 та повідомлення від 03.09.2014 № 283/26-59-1701 були направлена на адресу позивача та отримані нею 09.09.2014, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення та з метою вручення направлень на перевірку та початку здійснення перевірки було здійснено вихід за адресою реєстрації позивача та встановлено відсутність позивача за відповідною адресою про що складено акт від 16.09.2014 № 153/17-01. Також відповідач посилався на те, що у зв'язку з не надання позивачем до перевірки первинних документів, які могли б документально підтвердити суми задекларованих позивачем витрат в межах її підприємницької діяльності за 2012 та 2013 роки, за результатами проведеної перевірки було встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, заявленого у податковій декларації за 2012 рік на суму 1 977 397,09 грн. та за 2012 рік на 660 796,69 грн.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, у судовому засіданні, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

03.09.2014 начальником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві видано наказ № 1010 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)", яким на підставі плану - графіку проведення документальних перевірок фізичних осіб - підприємців та відповідно до статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 16.09.2014 тривалістю десять робочих днів та заступником начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повідомлення № 283/26-59-27-01. Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

16.09.2014 видано направлення на проведення перевірки № 2577/17-01 та № 2576/17-01 та складено акт про неможливість ознайомлення з направленнями на перевірку № 153/17-01 в якому зазначено про те, що головним державним ревізором - інспектором Стрельниченком Я.В. та головним державним ревізором - інспектором Калашником Ю.В. здійснено вихід за адресою : АДРЕСА_1 з метою вручення направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, водночас з направленнями на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1І не ознайомлено у зв'язку з відсутністю платника за її місцезнаходженням, у зв'язку з чим проведення документальної планової виїзної перевірки розпочинається у терміни, визначені в направленні без ознайомлення ФОП ОСОБА_1, оскільки вона отримала копію наказу та повідомлення про ведення такої перевірки з 16.09.2014.

В період з 16.09.2014 по 29.09.2014 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 за результатами якої складено акту від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1.

У вступній частині вказаного акту зазначено наступне: "Копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідом №283/26-59-17-01 від 03.09.2013р. надіслано підприємцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Направлення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів від 16.09.2014р. № 2576/17-2577/17-01 та № 2577/17-01 від 16.09.2014р. на проведення документальної планової виїзної перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в них, ФОП ОСОБА_1 не пред'являлись, про що складено акт від 16.09.2014р. № 153//17-01.

Станом на дату складання акту ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не з'явилася та документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю на перевірку не надала. У зв'язку з чим, перевірку проведено без участі платника податків ОСОБА_1 з урахуванням інформації наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

Перевірка проведена в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів за адресою: м Київ, пров. Політехнічний, буд. 5А.".

Актом від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1 встановлено порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, порушення статей 85, 138, пункту 176.1 статті 176, статті 177 Податкового кодексу, а саме, заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2012 та 2013 роки, у зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 448492,94 грн., порушення пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, а саме, не утримання податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% з доходу, отриманого від продажу автомобілів, у зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 26059,37 грн., підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме, не нарахування та несплата до бюджету єдиного соціального внеску за 2012 та 2013 роки в сумі 130642,65 грн., порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, не підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ податковими накладними за 2012 та 2013 роки, у зв'язку з чим донараховано ПДВ у сумі 21 1790,00 грн.

22.10.2014 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №1798/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3176685,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 211790,00 грн., №1799/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 593360,39 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 118808,08 грн. та прийнято рішення №1800/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 130642,65 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та накладено штрафні санкції у розмірі 9321,94 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 22.10.2014 №1798/26-59-17-01 та №1799/26-59-17-01, рішенням від 22.10.2017 №1800/26-59-17-01, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Перевірку позивача було проведено за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та за її результатами складено акт 06.10.2014, а отже до спірних правовідносин мають застосуватись норми права чинні на момент їх виникнення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, плановою документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок за місцезнаходженням платника податків, при цьому право на проведення документальної планової виїзної перевірки виникає у податкового органу тільки на підставі наказу про проведення документальної планової перевірки та за умови вручення його під розписку до початку перевірки платнику податків, а приступити до її проведення він має право за умови пред'явлення або надіслання також направлення на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні. При цьому положеннями Податкового кодексу України не передбачено виникнення у податкового орану права на проведення виїзної перевірки за відсутності факту вручення платнику податків направлення на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні, за умови складання акту про неможливість вручення відповідних документів, як і не передбачено можливості складання відповідного акту.

Відповідно до акту від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1 перевірку позивача було призначено на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та наказу від 03.09.2014 № 1080 на підставі якого видано направлення на проведення перевірки від 16.09.2014 № 2576/17-01 та № 2577/17-01.

В зазначеному акті вказано про те, що направлення від 16.09.2014 № 2576/17-2577/17-01 та № 2577/17-01 від 16.09.2014 на проведення документальної планової виїзної перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в них, позивачу не пред'являлись, про що складено акт від 16.09.2014 № 153//17-01.

Відповідно до акту від 16.09.2014 № 153//17-01 головним державним ревізором - інспектором Стрельниченком Я.В. та головним державним ревізором - інспектором Калашником Ю.В. здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 з метою вручення направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки позивачу, водночас з направленнями на проведення перевірки позивача не ознайомлено у зв'язку з відсутністю її за її місцезнаходженням, у зв'язку з чим проведення документальної планової виїзної перевірки розпочинається у терміни, визначені в направленні без ознайомлення позивача, оскільки вона отримала копію наказу та повідомлення про проведення такої перевірки з 16.09.2014.

Відповідачем також надано суду копію листа від 09.09.2014 № 045 адвоката позивача ОСОБА_2, який було зареєстровано відповідачем 16.09.2014, яким відповідача було повідомлення про те, що позивач перебуває на тимчасово окупованій території - в Автономній республіці Крим, про що податковий орган повідомлявся в березні 2014 року, та час можливого повернення неможливості, оскільки вона доглядає свого 80-річного батька.. Також в зазначеному листі було вказано про те, що повідомлення від 03.09.2014 № 283/26-59-27-01 направити на адресу позивача у АР Крим наразі немає можливості у зв'язку з відсутністю поштового сполучення з тимчасово окупованою територією.

Таким чином, відповідач приступив до проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1, за відсутності підстав, які надають йому право на проведення відповідної перевірки, а саме, за відсутності факту вручення позивачу направлення на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні, при цьому відповідача було повідомлено, що позивач перебуває на тимчасово окупованій території - в Автономній республіці Крим.

Водночас, суд звертає увагу на те, що як вбачається за акта від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1 перевірку було проведено в приміщенні податкового органу, у той час, як відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, а не в приміщенні податкового органу. При цьому в наданих суду запереченнях відповідачем не зазначено щодо правових підстав проведення виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1, була проведена відповідачем за відсутності на те правових підстав та у спосіб, що не передбачений для відповідного виду перевірок.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкові повідомлення - рішення від 22.10.2014 №1798/26-59-17-01, №1799/26-59-17-01 та рішенням від 22.10.2017 №1800/26-59-17-01 було винесено відповідачем на підставі акту від 06.10.2014 № 1411/17-01/НОМЕР_1, а отже правовою підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання став факт виявлення за результатами зазначеної перевірки даних, що свідчать про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Враховуючи те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача, за результатами якої було складено акт на підставі якого було винесено податкові повідомлення - рішення від 22.10.2014 №1798/26-59-17-01, №1799/26-59-17-01 та рішенням від 22.10.2017 №1800/26-59-17-01, то були відсутні і правові підстави для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання та винесення відповідних рішень.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22.10.2014 №1798/26-59-17-01 та №1799/26-59-17-01.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів у зборів або платником своєчасно не сплаченого єдиного внеску від 22.10.2017 №1800/26-59-17-01.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Огурцов