Ухвала суду № 7162849, 17.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-15081/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Кіровської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Донецької області 01 березня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року

у справі № 26/11а

за позовом Державного підприємства Кіровської виправної колонії № 33 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області

до Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (правонаступник - Кіровська обєднана державна податкова інспекція)

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП Кіровської виправної колонії № 33 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області було заявлено позов до Єнакієвської ОДПІ у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 10 серпня 2006 року № 00017311510/0, № 0001741510/0, № 0001751510/0, № 0001761510/0, № 0001781510/0, № 0001791510/0, № 0001801510/0, № 0001811510/0.

Постановою господарського суду Донецької області від 01 березня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року постанову господарського суду Донецької області від 01 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кіровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області 01 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДП Кіровської виправної колонії № 33 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, посилаючись на те, що касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, просить постанову господарського суду Донецької області 01 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Єнакієвська ОДПІ у Донецькій області провела перевірку позивача щодо своєчасності сплати земельного податку та комунального податку, за результатами якої було складено акт № 959/528/15-114-8/08679860 від 26 липня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасній сплаті суми узгодженого податкового зобовязання з земельного податку за грудень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2004 року.

10 серпня 2006 року Єнакієвська ОДПІ у Донецькій області на підставі акта перевірки прийняла податкові повідомлення рішення № 00017311510/0/0, № 0001741510/0/0, № 0001751510/0/0, № 0001761510/0/0, № 0001781510/0/0, № 0001791510/0/0, № 0001801510/0/0, № 0001811510/0/0.

Вказаними податковими повідомленнями рішеннями до позивача застосовані штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 228, 199, 164, 136, 107, 75, 46, 15 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 2645, 16 грн., 2678, 00 грн., 2678, 00 грн., 2678, 00 грн., 2678, 00 грн., 2678, 00 грн., 2678, 00 грн., 2678, 00 грн. до позивача застосовану штраф в розмірі 50 %, 50 %, 50 %, 50 %, 50 %, 20 %, 20 %, 10 % в сумі 1322, 58 грн., 1339, 00 грн., 1339, 00 грн., 1339, 00 грн., 1339, 00 грн., 535, 60 грн., 535, 60 грн., 267, 80 грн. відповідно.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, головним чином виходив з того, що положення ст. 17 Закону України «Про плату за землю», в якій визначається порядок та строки сплати плати за землю, на 2003 та 2004 роки були зупинені, а тому застосування штрафних санкцій до позивача на підставі 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним з урахуванням того, що в останньому Законі визначені інші строки сплати податку, які не поширюються на земельний податок.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

З преамбули Закону України «Про плату за землю» вбачається, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 25 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про плату за землю» за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене висновки судів у цій справі щодо превалювання Закону України «Про плату за землю» над положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковими.

Штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовуються до платника податку у випадку несплати ним узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, встановлених цим Законом.

Податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 вищезазначеного Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік», як виняток у 2003 році, від сплати земельного податку звільняються військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань, державні професійно-технічні навчальні заклади, на земельних ділянках яких знаходяться приміщення, що надаються в оренду орендарям, які сплачують єдиний податок. Перелік зазначених підприємств з визначенням розмірів земельних ділянок затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування, а на території Автономної Республіки Крим - за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», як виняток у 2004 році, від сплати земельного податку звільняються військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань. Перелік зазначених підприємств із визначенням розмірів земельних ділянок затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням цієї пільги з відповідними органами місцевого самоврядування, а на території Автономної Республіки Крим - за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Позивач відноситься до установ виконання покарань, що не заперечується відповідачем, і був звільнений у 2003 та 2004 роках від сплати земельного податку.

Таким чином, позивач не мав обовязку сплачувати до бюджету плату за землю за грудень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2004 року, а тому застосування до нього штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

При цьому той факт, що позивачем подавались розрахунки з земельного податку, тобто узгоджувались суми податкового зобовязання, визначені в розрахунках, не звільняє його від пільги та не покладає на нього обовязку по сплаті земельного податку, а тим більше відповідальність, передбачену підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог безвідносно мотивів такого висновку.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кіровської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області 01 березня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кіровської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області 01 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ М.О. Федоров

______ Т.М. Шипуліна