Рішення № 71628007, 16.01.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3316/17

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участі:секретаря судового засідання Горбатюк І.С. представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа ОСОБА_5 сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1) визнати протиправними дії ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вчинити дії по наданню ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.07.2017 звертався із заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Позивач вказує, що листом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №П-27473/0-14382/6-17 від 02.11.2017 його повідомлено по те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2017 по справі №822/2454/17 звернення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області повторно розглянуто, для задоволення клопотання відсутні законні підстави.

Вказаним листом позивача повідомлено, що згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Тобто співвласниками земельних ділянок господарських дворів і інших не розпайованих земель являлись і є на даний час члени КСП та їх правонаступники (спадкоємці). Також зазначено, що будь-які рішення щодо передачі даної земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача, в державну власність не приймались. Позивача повідомлено, що згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Позивач вважає вказану відповідь незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином. 16.01.2018 подав до суду відзив на позов, у якому зазначає, що позивач звертався із заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №П-27473/0-14382/6-17 від 02.11.2017 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що ділянка, яку мав намір отримати безоплатно у власність позивач, відноситься до земель колективної власності, а саме до не витребуваних земельних часток (паїв) та повідомлено про неможливість задоволення даного клопотання.

Представник відповідача в поданому відзиві також зазначає, що при розгляді заяви ОСОБА_3 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло в межах та у спосіб передбачений чанним законодавством України, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_3 заперечив, про що надав відзив. Представник третьої особи зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 118 та ст. 121 Земельного кодексу України, які регулюють порядок надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га. Вказує, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач для ведення особистого селянського господарства розташована не на землях державної власності, а на землях колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №031. Вважає рішення ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області законним, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2017 по адміністративній справі №822/2454/17 (набрала законної сили 18.10.2017) адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову №П-19133/0-11666/6-17 від 11 серпня 2017 року ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею земельної ділянки у власність. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та прийняти рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, або надати мотивовану відмову у його наданні. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Суд встановив, що на виконання вищевказаної постанови суду ОСОБА_3 27.07.2017 звертався із заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №П-27473/0-14382/6-17 від 02.11.2017 позивача повідомлено по те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2017 по справі №822/2454/17 звернення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів ОСОБА_5 сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області повторно розглянуто, для задоволення клопотання відсутні законні підстави.

Вказаним листом позивача повідомлено, що згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Тобто співвласниками земельних ділянок господарських дворів і інших не розпайованих земель являлись і є на даний час члени КСП та їх правонаступники (спадкоємці). Також зазначено, що будь-які рішення щодо передачі даної земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача, в державну власність не приймались. Позивача повідомлено, що згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Статтею 122 ЗК України визначено розподіл повноважень щодо надання у власність або у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, ст. 122 ЗК України врегульовано відносини щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Суд встановив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває у колективній власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. 1 - Травня, с. Капустин, Старокостянтинівського району, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю Серії ХМ №31 від 28.12.1995 (копія якого міститься в матеріалах справи).

Вказаний державний акт не скасований та є чинним.

Крім того, рішенням Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області №5 від 17 жовтня 2000 року, затверджено схему поділу земель колективної власності колишнього КСП ім. 1 - Травня.

Також встановлено, що земельні ділянки, які зазначені на картографічному матеріалі, копія якого знаходиться в матеріалах справи, та на які претендує позивач, належать до земель колективної власності, які не були розпайованими та не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджено вищезазначеним державним актом на право колективної власності на землю.

Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами правовий статус не розпайованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності колишніх КСП на даний час не визначено.

Крім того, ч. 2 ст. 92 ЗК України визначено перелік осіб, які набувають право постійного користування землею, але не вирішує питання щодо осіб, які набули це право раніше.

У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що використання терміну "набувають", що означає "ставати власником чого - небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками. Натомість у пункті 6 "Перехідних положень" Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами.

Земельний кодекс України передбачає певний порядок, згідно якого земельна ділянка, що знаходиться у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб може бути тільки вилучена або викуплена, в порядку встановленому цим Кодексом.

При цьому, вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V Земельного кодексу України та статті 350 Цивільного кодексу України, якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.

Статтею 140 ЗК України визначено підстави для припинення права власності на земельну ділянку. До них віднесено, зокрема, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Пунктом "г" частини 1 статті 143 ЗК України визначено, що однією з підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку є її викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Таким чином, право колективної власності, яке не припинено у встановленому законом порядку, вважається дійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача законних підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Кринична, 23, код НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Інституцька, 4/1, код 39767479), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 сільська рада (31120, Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, с. Капустин, код 25993350), відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 січня 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_7 "Згідно з оригіналом" Суддя