Ухвала суду № 71627973, 15.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/126/18

УХВАЛА

15 січня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ДВС- Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та визнання відсутності заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ДВС - Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду, в якому позивач просить суд:

- визнати вимогу УПФУ про борг з ЄСВ за період ФОП такою, що не є виконавчим документом, не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», визнати недостовірною, не дійсною і скасувати;

- визнати незаконною та скасувати постанову ДВС №ВП№55193991 від 04.12.2017 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 такої, що не відповідає дійсності заборгованості, яка вручена ОСОБА_1 29.12.2017 року;

- зобов'язати відповідача - виконавчу службу утриматись від здійснення певних дій по примусовому стягненню з позивача заборгованості/заборгованостей, від заходів по примусовим зборам та витратам на здійснення виконавчих дії;

- визнати відсутність у ОСОБА_1 обов'язку боржника; визнати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли виникнути, були відсутніми і є відсутніми будь-які заборгованості, в тому числі, по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ФОП і після припинення ФОП, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази (надані до суду).

Даний адміністративний позов ОСОБА_1 надісланий до Одеського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку 30.12.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши адміністративний позов, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Однак, в порушення вимог вищевказаних статей, в прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_1 просить суд, зокрема, визнати вимогу УПФУ про борг з ЄСВ за період ФОП такою, що не є виконавчим документом, не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», визнати недостовірною, не дійсною; визнати відсутність у ОСОБА_1 обов'язку боржника; визнати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли виникнути, були відсутніми і є відсутніми будь-які заборгованості, в тому числі, по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ФОП і після припинення ФОП, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази (надані до суду).

Відповідно до ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тобто, фактично, позивачем заявлено вимоги про встановлення судом певних фактів, які можуть бути предметом розгляду в порядку ст.315 ЦПК України.

Отже позивачу необхідно визначитись із вказаними позовними вимогами у відповідності до ст. ст. 5, 245 КАС України.

Окрім того, позивач просить суд визнати вимогу УПФУ не дійсною і скасувати, однак не зазначає дати та номеру вказаної вимоги, органу УПФУ, який прийняв вказану вимогу, що позбавляє суд, зокрема, можливості з'ясувати чи подано позов у строк, установлений законом.

Також позивач просить суд зобов'язати відповідача - виконавчу службу утриматись від вчинення певних дій по примусовому стягненню з позивача заборгованості/заборгованостей, від заходів по примусовим зборам та витратам на здійснення виконавчих дій, однак ОСОБА_1 не вказано відповідний орган виконавчої служби та не зазначено, від яких конкретно «певних дій», на думку ОСОБА_1, суд повинен зобов'язати утриматись виконавчу службу.

Окрім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 визначає свій процесуальний статус на першому аркуші адміністративного позову як: «Заявник-відповідач», в свою чергу процесуальний статус УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду визначено як: «Відповідач (позивач).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно ж з п.8 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Отже, позивачу необхідно визначити та зазначити свій процесуальний статус та процесуальний статус УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду.

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України ОСОБА_1 не зазначено повне вірне найменування відповідачів (за кодом ЄДРПОУ), їх ідентифікаційні коди, власний номер облікової картки платника податків, номер засобу телефонного зв'язку, адресу електронної пошти та адреси електронної пошти відповідачів.

Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, в порушення вимог вищевказаної статті у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно п.5 та п.6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, в порушення вимог вищевказаних статей, позивачем не додано до адміністративного позову його копії для відповідачів та не надано жодних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі оскаржуваних вимоги та постанови.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1600 гривень.

Однак, в порушення вимог вищевказаних статей ОСОБА_1 не надано до суду доказів сплати судового збору. Також позивачем не надано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, зважаючи на встановлене судом вище стосовно позовних вимог, суд зазначає позивачу про необхідність надати до суду докази сплати судового збору за кожну вимогу немайнового характеру у розмір 640,00 грн. (1600 грн.*0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Окрім того, суддя зазначає, що відповідно до ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Державною мовою України згідно зі ст. 10 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" є українська мова.

В свою чергу, даний адміністративний позов викладений російською мовою.

Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що адміністративний позов подано без додержання вимог, передбачених статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного суду України.

Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом:

1) надання до суду уточненого адміністративного позову із зазначенням позивачем:

- процесуального статусу сторін у відповідності до положень ст. 4 КАС України;

- повного та вірного найменування відповідачів, їх ідентифікаційних кодів, власного номеру облікової картки платника податків позивача, номеру засобу телефонного зв'язку та адресу електронної пошти, а також адреси електронної пошти відповідачів;

- реквізитів (номер, дата) вимоги та органу, що її видав;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав;

2) надання до суду доказів, визначених у вказаній ухвалі суду.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДВС - Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та визнання відсутності заборгованості - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку) усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала окремо від остаточного судового рішення оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко