Рішення № 71627970, 12.01.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/990/17

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 міської медико-соціальної експертної комісії № 1, ОСОБА_4 Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи: Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 міською медико-соціальною експертною комісією №1 прийняте рішення, яким встановлена причина інвалідності ОСОБА_3. На підставі рішення видана довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА № 283815, де зазначено, що ОСОБА_3 є інвалідом III групи. При цьому, у графі 9 довідки зазначена причина інвалідності - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".

Позивач вважає, що дії ОСОБА_1 міської медико-соціальної експертної комісії №1 по встановленню причинного зв’язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, суперечать пунктам 1 та 5, підпункту 1 пункту 11, пункту 14 "Положення про медико-соціальну експертизу", пунктам 1.3, 1.6, 1.9 та 1.10 "Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561", пункту 12 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", оскільки висновок про причину інвалідності ОСОБА_3, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №283815 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії" ґрунтується виключно на припущеннях та усних свідченнях (словах) зацікавленої особи, взагалі без жодного документа що підтверджує факт отримання поранення.

Комісією взагалі не встановлено жодної конкретні обставини щодо часу, місця, обставин отримання поранення.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням ОСОБА_4 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_3 - протокол № 2407 від 25.06.2015 року, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

Натомість, причинний зв'язок поранення (контузії), з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, ОСОБА_4 військово-лікарською комісією Міністерства оборони України було встановлено взагалі без жодного документа, що підтверджує факт отримання поранення.

Комісією взагалі не встановлено жодної конкретні обставини щодо часу, місця, обставин отримання поранення.

Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення прийняте ОСОБА_1 міською медико-соціальною експертною комісією № 1, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_3, яка зазначена в графі 9 Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №283815 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії";

- визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 військово-лікарською комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 - протокол №2407 від 25.06.2015 року, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 02.08.2017 року.

Ухвалою суду від 02.08.2017 року клопотання задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 військово-лікарську комісію надати для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу засідання ЦВЛК № 2407 від 25.06.2015 року, яким встановлено причинний зв’язок поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, в якому може міститися інформація про факт отримання поранення громадянином ОСОБА_3. Зобов'язано Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи надати до суду документи, які стали підставою для складання висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №533/ж від 27.03.2015 року та в яких може міститися інформація про факт отримання поранення громадянином ОСОБА_3. У задоволенні решти клопотання про витребування інформації та виклик свідків відмовлено. Зупинено провадження у справі до 23.10.2017 року.

23.10.2017 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2017 року зупинено провадження у справі до 15.11.2017 року.

15.11.2017 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.11.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про заміну неналежної сторони.

Ухвалою від 15.11.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 15.11.2017 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та зупинено провадження у справі до 13.12.2017 року.

13.12.2017 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року зупинено провадження у справі до 12.01.2018 року.

12.01.2018 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської медико-соціальної експертної комісії №1 в суд не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Надіслав поштою заперечення на позов, по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в суд не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Надіслав поштою заперечення на позов, по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи у судове засідання не з'явився, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надавав, причини неявки невідомі.

Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 проходив строкову військову службу з 08.12.1972 р. по 08.12.1974 р. Відповідно до довідки № 564 від 27.05.2015 р. виданої ОСОБА_1 об’єднаним військовим комісаріатом м. Херсона, ОСОБА_3 проходив службу у складі військової частини п.п. 44708 "С" та брав участь в бойових діях у Сирії з 15.10.1973 р. по 31.10.1973 р.

Згідно витягу із протоколу засідання ОСОБА_4 військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 2407 від 25.06.2015 р.) ОСОБА_3 має поранення (контузію) та захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки від 14.06.2016 р. до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №283815 виданої ОСОБА_1 міською МСЕК №1 ОСОБА_3, встановлено інвалідність ІІІ групи. У графі 9 довідки зазначена причина інвалідності - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, такими нормативно-правовими актами: Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1504/21816.

Так, відповідно до ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров'я експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні". Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Аналогічно у ст.3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

На виконання цих правових норм постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Саме цими Положеннями визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

Згідно із п.п.4, 5, 11, 15-20, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у м. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Відповідно до п.п.3, 7, 12, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності, зокрема, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав.

Згідно із п.п.1.9, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Аналізуючи вказані правові норми, суд приходить до висновку, що встановлення органами медико-соціальної експертизи групи інвалідності з причин, які пов'язані з участю особи у бойових діях та перебуванням на території інших держав, відбувається з певними особливостями на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання), після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів та за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

При цьому затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, а також затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 Інструкція про встановлення груп інвалідності не містять переліку конкретно визначених "інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання)", як і не містять імперативного припису про те, що ці інші документи обов'язково повинні додаватись та враховуватись до виданих військово-лікувальними закладами документів.

На думку суду, при вирішенні спірного питання відповідач - ОСОБА_1 міська медико-соціальна експертна комісія №1 правомірно керувався витягом з протоколу № 2407 від 25.06.2015 р. засідання ОСОБА_4 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27.03.2015 р. № 533/Ж; посвідченням учасника бойових дій серії АБ № 533030 виданого 18.06.1996 р., оскільки вони у своїй сукупності є тими документами, які передбачені п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, з урахуванням приписів пп."г" п.21.5, п.п.21.7, 21.8, 21.21 глави 21 розділу ІІ затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Враховуючи визначені Законом України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 завдання медико-соціальної експертизи і повноваження органів, які її здійснюють, відповідач - ОСОБА_1 міська медико-соціальна експертна комісія №1 при вирішенні спірного питання був обтяжений обов'язком прийняти та врахувати викладені у вищезазначених документах висновки та обставини.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до п.п.1.10, 1.12 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем - ОСОБА_1 міською медико-соціальною експертною комісією №1 було здійснено огляд ОСОБА_3 та досліджено відповідні документи, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм; здійснено обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.

Крім того, складені ОСОБА_1 міською медико-соціальною експертною комісією №1 документи (акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.06.2016 р. № 473/11, виписка з акту огляду і довідка до акту серії 12ААА № 283815) відповідають за формою та змістом вимогам наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1508/21820.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України,

Встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, згідно із ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та п.п.1.1-1.3 затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 та зареєстрованого за № 1109/15800 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" є одним з основних завдань військово-лікарської експертизи, яка здійснюється визначеними у главі 2 розділу І вказаного Положення органами військово-лікарської експертизи, в тому числі й ОСОБА_4 військово-лікарською комісією.

Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Відповідно до вимог п. 1.1. Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із ч. 3 п. 1.2. Положення, військово-лікарська експертиза - це установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів. Одним із основним завданням військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, згідно ч. 6 п. 1.3. Положення.

Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України, визначається главою 21 Положення, де п. 21.3. зазначає, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Відповідно до пп."г" п.21.5, п.п.21.7, 21.8, 21.21 глави 21 розділу ІІ вказаного Положення, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, як "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) військово-лікарську комісію, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд військово-лікарською комісією копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарською комісією можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

При цьому, відповідно до п. 21.19. Положення, ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.

Тобто, висновки ЦВЛК, які оформлені у її постановах, встановлені у межах відповідності до вимог цих правових норм. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення з оспорюваним формулюванням гр. ОСОБА_3 ЦВЛК діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч.1,4 ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно п.5 ч.4 ст. 46 КАСУ громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Міністерством оборони України не зазначено, судом не встановлено правових підстав, за якими Міноборони має право звернення до суду у спірних публічно-правових відносинах, що вирішуються цим складом суду.

Також, суд вважає що позивач не довів обставини, що вказують на порушення відповідачами прав та інтересів Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 17 Конституції України Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (рішення Конституційного суду України по справі № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4 ст.9, ст. 69, ч.3 ст.77 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 79 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4, 5 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 10, 14, 72, 77, 90, 241-246, 255, 287 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 січня 2018 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 10