Ухвала суду № 71627859, 16.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"16" січня 2018 р. справа № 809/48/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень №388 від 12.07.2017 року та № 475 від 11.08.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень №388 від 12.07.2017 року та № 475 від 11.08.2017 року.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Як слідує зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №388 від 12.07.2017 року «Про надання державному підприємству «Виробниче об'єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» та № 475 від 11.08.2017 року «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності», вважаючи при цьому що має право на отримання частини земельної ділянки з площі 8.5097 га оскільки являється єдиним законним власником виробничих приміщень корпусу АДРЕСА_1, посилаючись на ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Положенням ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Із вищенаведених правових норм видно, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Суд зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

При цьому, поняття "земельні відносини" включає і захист права (власності чи користування) на земельну ділянку.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. У випадках коли існує спір про право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, це виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Як слідує із матеріалів позову, розпорядженнями Івано-Франківської обласної державної адміністрації №388 від 12.07.2017 року та №475 від 11.08.2017 року державному підприємству "Виробниче об'єднання "Карпати" надано згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 8.5097 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на дві земельні ділянки площами 0.2173 га та 8.2924 га відповідно, та погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу.

У відповідності до листа Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 року №9432/1/1-17/01-075 зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) на час прийняття оскаржуваних позивачем розпоряджень належала до державної власності в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації і перебувала на праві постійного користування у державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати".

Спірні правовідносини виникли з тих підстав, що оскаржувані розпорядження, на думку ОСОБА_1, грубо порушують його права та інтереси як особи, яка має право користування земельною ділянкою в частині земельної ділянки з площі 8.5097 га в силу ст.120 Земельного кодексу України.

Таким чином, предметом спору у даній справі є захист, зокрема, права власності, користування порушеного, на думку позивача, відповідачем, який прийняв оскаржувані розпорядження. По своїй суті, доведення позивачем протиправності розпоряджень є спором про доведення права на частину земельної ділянки. Тому, щоб вирішити спір про протиправність дій та скасування прийнятих відповідачем розпоряджень, має бути розв'язано конкуренцію підстав виникнення права власності, користування на спірну земельну ділянку.

Крім цього, в даному випадку, приймаючи оскаржувані рішення Івано-Франківська обласна державна адміністрація діяла не на виконання владних управлінських функцій, а на реалізацію прав власника земельної ділянки.

З огляду на наведене, цей спір носить приватно - правовий характер, під час вирішення якого, підлягають з'ясуванню обставини щодо підстав набуття прав на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим, зазначені вимоги втрачають ознаки публічно-правового спору, оскільки по суті, позивач доводить своє право на землю та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації цього права.

Отже, в даному випадку має місце спір про право, що в свою чергу виключає можливість його розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд зазначає, що способи захисту права власності визначені Цивільним кодексом України, а вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведені правові норми, суд прийшов до переконання, що спір за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень №388 від 12.07.2017 року та № 475 від 11.08.2017 року підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується та пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а відтак розгляд заявлених позовних вимог не належить до юрисдикції адміністративних судів, що виключає можливість їх розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень №388 від 12.07.2017 року та № 475 від 11.08.2017 року.

Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя Біньковська Н.В.