Рішення № 71627554, 17.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року справа № 813/4845/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Брильовського Р.М.

судді Хоми О.П.

судді Костецького Н.В.

при секретарі судового засідання Новак Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України про визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу достовірної, точної та повної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної регуляторної служби України про визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу достовірної, точної та повної інформації по питаннях № 2 та № 5 запиту № 2 від 01.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу по питанню № 2 запиту відповідачем всупереч вимогам Закону України “Про доступ до публічної інформації” не було надано копію наказу відповідача від 13.07.2015 року № 199-к «Про призначення ОСОБА_2», при цьому у відповіді зазначено однак недолучене. Також по питанню № 5 запиту не було надано відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області, а рекомендовано звернутися на сайт НАЗК.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 21017 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_3 регуляторною службою України з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» було надано заявнику достовірну, точну та повному інформацію по суті порушеного заявником другого питання, про що зазначено у листі від 13.11.2017 № 10031/0/20-17. Стосовно питання № 5 Запиту, відповідно до якого заявник просив: «Надати відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області» відповідач вказав, що статтею 47 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством. Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства. Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п'яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково. Таким чином, створює запитувану у питанні № 5 Запиту позивача інформацію безпосередньо декларант, а розпорядником даної інформації є Національне агентство з питань запобігання корупції. Отже, ДРС як суб'єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, не здійснює документування і не закріплює на будь-яких носіях запитувану у питанні № 5 Запиту інформацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

01 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом №2 на доступ до інформації, в якому просив:

1) надати письмову інформацію про те, чи притягався завідувач сектору Державної регуляторної служби України Волинської області ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення за час перебування на державній службі, а також на вище зазначеній посаді;

2) надати копію наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області;

3) надати письмово інформацію про те, чи проходив ОСОБА_4 конкурсний відбір на заміщення вакантної посади завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області та чи надавав Він згоду на проходження перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади»;

4) надати письмово інформацію про те, чи проходив ОСОБА_4 спеціальну перевірку відповідно до Указу Президента України від 25.01.2012 № 33/2012 та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №171;

5) надати відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області.

10.11.2017 відповідач надав інформацію позивачу на його запит.

Вважаючи, що Відповідач надав неповну інформацію по питаннях №2 та №5 запиту №2 від 01.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Відповідно до частини другої ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя цієї статті).

Конституційний рівень захисту права на інформацію відповідає вагомості цього права для утвердження демократії в суспільстві.

Підтвердженням цього є і положення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими свобода одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, як складова права на свободу вираження поглядів, гарантоване від обмежень, які не встановлені законом і не є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, або охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі-Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга цієї статті).

Підпунктами 1 та 2 частини першої статті 4 Закону № 2939-VI встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга цієї статті).

Не відповідає цим нормам щодо гарантій прав позивача на доступ до публічної інформації і відсилання ОСОБА_3 регуляторною службою України так само, як і обґрунтування відмови у наданні запитуваної інформації обов'язковим декларуванням державних службовців, в даному випадку завідувачем сектором Державної регуляторної служби України Волинської області ОСОБА_4 доходів у порядку та в строк, встановлені статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Вільне отримання інформації як засада права на доступ до публічної інформації чинним законодавством не обмежено умовою наявності чи відсутності у особи можливості отримати інформацію з інших джерел, а не від суб'єкта владних повноважень, який є розпорядником публічної інформації.

Згідно з абзацами першим та другим частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Щодо ненадання позивачу ОСОБА_3 регуляторною службою України копії наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області суду не надано доказів про направлення ОСОБА_1 копії цього документа.

Суд зазначає, що у відповіді відповідача від 13.11.2017 № 10031/0/20-17 перед підписом голови служби не вказано про додаток до листа, зокрема, про запитуваний наказ.

Копія наказу Державної регуляторної служби України від 13.07.2015 №199-к “Про призначення ОСОБА_4А.” було надано суду на виконання вимог ухвали суду.

З огляду на те, що ОСОБА_3 регуляторна служба України неправомірно не надала на запит позивача публічну інформацію, яка є в її розпорядженні, і така інформація згідно з правовими нормами не віднесена до інформації з обмеженим доступом, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач не довів правомірність вчинених дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Державної регуляторної служби України у наданні ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації по питаннях № 2 та № 5 запиту № 2 від 01.11.2017.

Стягнути з Державної регуляторної служби України (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11) за рахунок її бюджетних асигнувань 640 (шістсот сорок) гривень сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р.М. Брильовський

Суддя О.П. Хома

Суддя Н.В. Костецький