Рішення № 71626183, 17.01.2018, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6006/17

Номер провадження 2/676/494/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року

Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді – Шевцової Л.М.

при секретарі – Білоус Л.В.

з участю відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття рахунку № R221.0087455 від 15.08.2016 року, що утворилася в результаті помилкового отримання (без достатньої на те підстави) та не повернення коштів, як відшкодування коштів за вкладами в сумі 15984.00 грн.

В обґрунтування вимог вказують, що 15 серпня 2016 року банк отримав від ОСОБА_1 пропозицію про укладення з ним змішаного договору № R221.0087455. Підписанням заяви-опитувальника відповідач підтвердив, що ознайомлений та зобов’язується неухильно дотримуватись умов, зазначених в документах, які розуміє та з якими повністю згодний. Тобто, підписавши вказану заяву опитувальник на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки від 15.08.2016 року чим укладено договір про відкриття рахунку та відкрито відповідачеві депозитний рахунок 26259043834004 в ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ». В грудні 2016 року ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» було віднесено до категорії неплатоспроможних та прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. На підставі даного рішення розпочато процедуру виведення ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць. В грудні 2013 року розпочато процедуру його ліквідації. В січні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплати коштів вкладникам ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ». Для отримання коштів вкладники банку з 04.01.2017 року по 15.02.2017 року мали змогу звернутися до установ банків-агентів Фонду. Перелік банків-агентів, що здійснюють виплату коштів, наведено у таблиці, що розміщена на сайті Фонду. Всі залишки коштів по рахункам фіксуються на кінець дня, а саме 06.12.2016 року. Станом на 06.12.2016 року у ОСОБА_1 діяло три договори в тому числі по рахунку № 2625.0.043834.003. Списання за 07.12.2017 року: 15984,00 (перерахування на інший картрахунок через Інтернет-банкінг, UFN-mobi,). Сума у розмірі 15984 грн. в подальшому була переведена на 43834/ПР-К/3 від 18.06.2016 року (рахунок № 2625.0.043834.003.) та переказана через ІРАY Р2Р як «Списание за покупку в РОS (domestsc), 06.12.2016 г. 00 ч.00 мин., RВA IPAY P2P 1,25005, UAH.083210».

Станом на 06.12.2016 року на рахунках ОСОБА_1 обліковувались кошти в сумі 20253.46 грн., саме тому банком включено ПІБ відповідача в список на ФГВФО на виплату 20253.46 грн. готівкових коштів. Разом з тим, 07.12.2017 року по рахунку відповідача № 2625.9.043834.004 відбулося вищезазначене списання коштів у сумі 15984.00 грн. («Списание за покупку в РОS (domestsc), 06.12.2016 г. 00 ч.00 мин., RВA IPAY P2P 1,25005, UAH.083210»).

ОСОБА_1 фактично отримав із ФГВФО 04.01.2017 р. 20253.46 грн., як відшкодування коштів за вкладами ПАТ БАНК «ТРАСТ». Таким чином відповідач отримав через ФГВФО 20253.46 грн. замість належних 4269.46 грн., що випливає з розрахунку, а саме: 20253.46 грн. (сума на яку включено відповідача на відшкодування за вкладом) – 15984.00 грн. (сума на яку відбулося списання по рахунку після формування списку «Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню») = 4269.46 грн. (сума яку мав отримати відповідач через ФГВФО в силу виконаних операцій по рахунку).

Отримання та неповернення відповідачем надмірно отриманих коштів стало причиною виникнення заборгованості за договором про відкриття рахунку в сумі 15984,00 грн.

Умовами відкриття договору передбачено, що відповідач зобов’язався повідомляти банк про зарахування на рахунок коштів, що йому не належать, не пізніше наступного банківського дня з моменту виявлення таких коштів на рахунок. У випадку отримання повідомлення банку про здійснення на користь клієнта помилкового переказу, повернути зазначену суму протягом 3-х банківських днів з дати надходження такого повідомлення. При цьому клієнт надає банку право в порядку договірного списання самостійно списати з рахунку відповідну суму помилкового переказу і направити її належному одержувачу.

Для виправлення такої помилки, ОСОБА_1 має обов’язок повернути вказані кошти. В порядку досудового врегулювання спору банк направляв відповідачу вимоги , які були ним проігноровані. Тому вони вимушені були звернутися з даним позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_4 надіслав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника ПАТ БАНК «ТРАСТ».

Суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позов є безпідставним, так як кошти, отримані ним не є і не можуть бути надмірно виплаченою сумою, тому що вони ніколи не належали банку, а є його власними коштами, що обліковувались на його рахунок станом на 07.12.2016 року і підлягають до виплат в межах гарантованої суми вкладу. Просить в позові банку відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» до ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що позивачем навмисно застосовується неправильна дата розрахунку гарантованих сум – 06.12.2017 року, оскільки згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та постановою правління Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» – датою початку процедури виведення банку з ринку є – 07.12.2017 року. В позові просить відмовити.

Заслухавши відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі заяви – опитувальника, тобто ОСОБА_1, 15.08.2016 року було укладено змішаний договір № R221.0087455 про відкриття рахунку. При цьому останній підписанням заяви-опитувальника відповідач підтвердив, що ознайомлений та зобов’язується неухильно дотримуватись умов, зазначених в документах, які розуміє та з якими повністю згодний.

Позивач подав позов до відповідача з предметом позовних вимог – стягнення заборгованості за договором в сумі 15984,00 грн., в той же час зазначає підставу для задоволення своїх вимог – кошти, виплачені без достатніх правових підстав з посиланням на ст. 1212 ЦК України, що чітко видно із тексту позовної заяви. Ним зазначається, що особа, яка набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Одночасно по тексту позовної заяви позивач вказує про те, що відповідач в порушення п. 3.2.28 умов про відкриття та обслуговування рахунку фізичної особи для здійснення операцій з використанням кредитних карток в ПАТ «Банк «ОСОБА_3» не повернув кошти і не надав банку право списати їх з рахунку, а тому вважає, що виникла прострочена заборгованість за договором.

Особа, подавши позов до суду повинна довести ті обставини і надати всі докази в підтвердження своїх вимог та заперечень, самостійно вибрати підставу і предмет позову, не перекладаючи цих обов’язків на суд, що відповідає принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, визначених ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України.

В порушення вищенаведених принципів судочинства позивач при зверненні до суду, та обгрунтовуючи свої позовні вимоги, вказав на порушення договірних зобов’язань та виникнення заборгованості за договором в сумі 15984,00 грн., в той же час вважає, що відповідач набув ці кошти в позадоговірних відносинах і відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов’язаний їх повернути позивачу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у спорі про стягнення безпідставно набутих коштів ( справа 6-122 цс14) зазначається, що ст. 1212 ЦК України, як підстава для задоволення позову, може застосовуватись лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунутим з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер стосунків між сторонами виключає можливість застосування судом до них положень частини першої ст. 1212 ЦК України, у тому числі щодо зобов’язання повернути майно потерпілому. Правові висновки з підстав застосування окремих норм права є обов’язковими при розгляді справ в судах.

Кошти, які позивач вважає своїм майном: відповідач отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – іншої юридичної особи, а не від позивача, в сумі 20253, 46 грн. в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» по трьох банківських рахунках, що були відкриті на його ім’я в установі банку позивача: рахунок в тарифі «Скарбничка» - 1803,51 грн.; №26250044834003 «ОСОБА_4 бажань» - 2457,32 грн.; №26259043834004 «Ізіпей» - 15992,60 грн.

Кошти в сумі 20253, 46 грн. були переказані Фондом.. на інші спеціальні рахунки, відкриті відповідачу - для вкладників ПАТ «Банк Траст» в порядку , визначеному законом, а не на раніше діючі рахунки в ПАТ «Банк Траст». Це підтверджується квитанціями ПАТ «Кредобанк» на суму відповідно:15992,60 грн., 1803,51 грн., 2457,35 грн, що додані до матеріалів справи.

Позивач не надав суду доказів,що кошти, отримані відповідачем є власністю банку та надмірно сплачені відповідачу.

Кошти є власністю відповідача, що обліковувались на його рахунках на 7.12.2016 року і підлягають до виплат в межах гарантованої суми вкладу.

В порушення принципу диспозитивності судового процесу позивач не надав суду банківську виписку по рахунку в тарифі «Скарбничка», а кошти, повернуті по даному рахунку взяв в розрахунок оспорюваних сум, хоча позивач самостійно обгрунтовує свої вимоги і прикладає до позову всі необхідні документи, які він вважає необхідними. А тому суд був позбавлений проаналізувати рух коштів по рахунку в тарифі «Скарбничка. Це в свою чергу свідчить про недоведеність позовних вимог.

Вищенаведені доводи відповідача обгрунтовуються нормами матеріального права, виходячи з наступного:

Згідно з ч.ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язаний приймати і зараховувати на рахунки, відкриті клієнту( володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати інші операції за рахунком

Відповідно до 1.3 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування – це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Отже кошти, переказані на рахунок отримувача стають його власністю з дати валютування, а банк в свою чергу виконує функції обслуговування банківського рахунку, і не є набувачем цих коштів.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 2 вересня 2014 року у спрааі №3-80гс 14.

Отже, кошти, переказані отримувачу переходять у його власність з дати валютування і не є власністю банку, що абсолютно виключає застосування ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку допускається лише в випадках встановлених законом ( ч.1ст. 1074 ЦК України), тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами можливі лише, якщо це передбачено спеціальним законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини», а також розробленим на підставі та у відповідності до нього Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 р. №14 з подальшими змінами та зареєстрованим в Мін’юсті України 7.09.12р. за №1548/21860.

Як вбачається з позовної заяви на підставі постанови правління Національного банку України від 6 грудня 2016 року №468-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3» до категорії неплатоспроможних» було розпочато процедуру виведення банку з ринку.

Постанова булла оприлюднена лише 7.12.2016 року шляхом виставлення цієї інформації на офіційному веб-сайті Національного банку України, до клієнтів банку в установлений спосіб не доводилась, в засобах масової інформації не повідомлялась. А тому, виходячи з принципу дії нормативно-правових актів в часі просторі, не може вважатись початком процедури виведення банку з ринку дата 6 грудня 2016 року.

Таким чином, 7 грудня 2016 року – є днем початку процедури виведення ПАТ» Банк Траст» з ринку і діяльність банку з цього часу здійснюється у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.», надалі по тексту – Закон.

Згідно з ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200000,00 грн. Адміністрація не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів їх вкладникам.

Відповідно до ч.6 ст.36 Закону мають бути виплаченими кошти в т.ч. за договорами банківського рахуну вкладників, строк дії яких не закінчився.

За правилами ч.2 ст. 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, в т. ч. нарахуванням процентів по вкладам.

Порядок нарахування гарантованої суми регламентовано Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, зареєстрованим в Мін’юстіУкраїни 7.09.12 р.за №1548/21860.

Відповідно до розділу 1 п.2 Положення.. гарантована сума за рахунком – це умовна сума, розраховується Фондом із загальної суми залишку коштів на рахунку та відсотків, зменшених на суму податку за вкладами одного вкладника в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

За нормами розділу 1 п. 3 Положення Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодуаання коштів за його вкладом. П. 7 розділу 1 Положення зазначається, що гарантовані суми виплачуються також вкладникам за договорами банківського рахунку.

Розділом 11 цього Положення регламентовано послідовність операцій технологічного циклу для визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме: банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії не платоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити: нарахування відсотків за вкладами та перерахування податку з оподаткованого доходу; відображення в базі даних сумм залишків коштів на рахунках без урахування прибуткових операцій, проведених після початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

З матеріалів справи встановлено,щ, спочатку нараховуються відсотки та утримується податок з сум залишків на рахунку, а тоді сума залишку коригується шляхом збільшення на суму нарахованих відсотків та зменшення на суму податку з доходів фізичних осіб по отриманих відсотках.

У спірній ситуації позивач вважає, що початок процедури виведення банку з ринку припадає на початок робочого дня. Проте такі доводи суперечать Закону і Положенню, оскільки до початку процедури виведення Фондом банку з ринку мають бути завершені всі технологічні операції – зокрема нараховані відсотки і утриманий з них податок, щоб на цю суму скоригувати залишки на рахунках та визначити гарантовану суму за вкладом.

Як видно з банківських виписок по рахунку №26259043834004, позивач відсотки за вкладом та утримання з них податку нарахував 7.12.2016 року, виходячи з залишку коштів на рахунку – 14999,00 грн. станом 13 год 01 хв., а кошти, які ним зараховано відповідачу до нарахування відсотків 7.12.2016 року о 9 год. 15 хв. в сумі 14999,01 грн, вважає помилково включеними в гарантовану суму, що суперечить розділу 11 п.1 Положення.

Одночасно прослідковується, що позивач ототожнює день початку процедури виведення Фондом банку з ринку з початком робочого дня, проте законодавець не прив’язує початок виведення Фондом банку з ринку до початку робочого дня, а вказує на необхідність завершення конкретних технологічних циклів і застосовує термін – « день початку процедури виведення Фондом банку з ринку».

Виходячи з аналізу спірної ситуації вбачається, що позивач насправді намагається у такий спосіб оспорити зроблений ним розрахунок, який ним же було надано Фонду, проте ставить вимогу про повернення йому коштів, яких він не виплачував і які йому не належать.

Тобто фактично предмет цивільно-правової вимоги по суті спірної ситуації не відповідає підставам і порядку застосування способу захисту та нормам матеріального права, вказаним в позові.

Крім того зважаючи на дату валютування, вказану в платіжних квитанціях ці кошти були власністю відповідача з 6.12.2016 року.

Одночасно позивач не надав суду необхідних доказів, які б підтвердили точний час дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку

Відповідачем було подано клопотання до суду щодо витребування оригіналів квитанцій платіжного агрегатораEasyPay (ТОВ ВФ Контрактовий дім) для з’ясування дат валютування спірних сум. Однак станом на сьогодні цих квитанцій судом не отримано.

Але ці ж самі докази мав би надати суду позивач в підтвердження своїх вимог стосовно дати валютування по спірних переказах.

Разом з тим невиконання ухвали суду зі сторони фінансових партнерів позивача не позбавляло відповідача права надати альтернативні докази щодо підтвердження дати валютування по спірних переказах, а саме ним додано до матеріалів справи наявні деякі сканкопії вказаних квитанцій, отримані на електронну пошту, через запит в колл-центр ТОВ ФК Контрактовий дім, а саме: квитанція №17325-1003-504241246 від 06.12.2016 року на суму 4999,00 грн.; квитанція №17325-1003-504241411 від 06.12.2016 року на суму 4999,00 грн.; квитанція №17325-1003-504241940 від 06.12.2016 року на суму 701,00 грн.; квитанція №7325-1003-504241691 від 06.12.2016 на суму 2437,00 грн.

Датою операції та валютування по вказаних операціях вказана дата 06.12.2016 року, яка передує на день даті початку процедури виведення банку з ринку, що вказує на безпідставність претензій позивача до включення суми по рахунку 26259043834004 до гарантованих системою гарантування вкладів по першій черзі виплат.

Ухвалою суду також було зроблено запит в процесінговий центр ПАТ «Українська фінансова мережа», щодо точного часу відключення карткових продуктів ПАТ «Банк Траст» від здійснення клірингових процедур. Проте станом на сьогодні відповіді судом не отримано жодної інформації від ПАТ «Українська фінансова мережа» стосовно точного часу відключення карткових продуктів ПАТ «Банк Траст».

А тому позивач вважається таким, що не довів суду точний час початку процедури виведення банку з ринку.

Крім того, час проведення спірних операцій по рахунку 26259043834004 згідно виписки прикладеної до матеріалів позовної заяви, значиться час 09:15 07.12.2016 року, тобто за більш ніж 4 години до початку фактичного нарахування процентів по карткових продуктах – завершення процедури розрахунку гарантованих сум для відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, так як проценти на залишок по карткових рахунках були повністю включені в розрахунок гарантованих сум щодо відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач в обгрунтуванні доказів щодо розрахунку гарантованих сум по рахунках відповідача є непослідовним, оскільки по рахунку 26250044834003 усі надходження, що були в повній мірі включені в розрахункову суму уповноваженою особою – проведені датою 07.12.2017 року разом з відсотками (згідно виписки в матеріалах справи). Проте такі ж самі суми надходжень по характеру (надходження з терміналу) по рахунку 26259043834004 Позивач вважає спірними.

Крім того, Позивач, навмисно, не зважаючи на ухвалу суду, не надав виписки по рахунку відповідача - «Скарбничка», в якому також присутні надходження від 07.12.2016 року, та які включені в розрахунок гарантованих сум, з грубими помилками при їх обрахунку, оскільки за даними Відповідача сума відшкодування по даному рахунку була занижена на 600,00 грн.

Таким чином позивач не навів доказів порушення його прав. А тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові публічному акціонерному товариству ОСОБА_3 «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття рахунку № R221.0087455 від 15.08.2016 року, що утворилася в результаті помилкового отримання (без достатньої на те підстави) та не повернення коштів, як відшкодування коштів за вкладами в сумі 15984.00 грн. - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Кам’янець-Подільського

міськрайсуду ОСОБА_5