Ухвала суду № 71624645, 05.01.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/131/18

Провадження № 2/461/464/18

УХВАЛА

05.01.2018 року суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову до ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KF032333-AN від 20.01.2017 року у сумі 9265,59 грн.

До позовної заяви додана заява про забезпечення позову, в якій позивач, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1; обмежити виїзд останньої за межі України.

Частиною 1-2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши документи, додані до заяви про забезпечення позову, суд вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у заяві про забезпечення позову не вказує на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а лише посилається на необхідність обмеження відповідача у реалізації його права власності та права на вільне пересування.

Крім цього, слід зазначити, що інститут тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цивільному процесі є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах, та може бути застосований виключно до фізичної особи - боржника в розумінні ст. 441 ЦПК України.

Враховуючи обсяг та характер позовних вимог, відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати ПАТ «ВіЕс Банк» позовним вимогам у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-151, 153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову до ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором кредиту.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом 15 днів з дня оголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.Р. Юрків