Рішення № 71623285, 16.01.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

ОСОБА_1 документу 16.01.2018

Справа 320/6553/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 січня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого – судді Редько О.В., при секретарі – Колесніковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2009 року є власником житлового будинку № 61 по вул. Зарічна в с. Данило-Іванівка Мелітопольського району Запорізької області.

Вищевказаний будинок був придбаний позивачем у ОСОБА_5 (відповідачки по справі) та наданий у користування для проживання та ведення особистого господарства своєму батькові – представнику позивача ОСОБА_1.

У вищезазначеному будинку зареєстровані відповідачі по справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вищевказані особи були зареєстровані у будинку на правах членів сім’ї попереднього власника будинку та не знялися з реєстрації під час оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку, про що позивачу та його батькові не було відомо.

Відповідачі по справі з 2009 року в належному позивачеві будинку не проживають, що підтверджується довідкою старшої по дому.

Вказані особи взагалі не проживали в будинку з моменту його придбання позивачем та про їх реєстрацію у належному позивачеві будинку стало відомо лише під час оформлення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

У зв'язку з тим, що відповідачі більше 7 років не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач вважає, що вони втратили право користування даним жилим приміщенням.

Теперішнє місце проживання відповідачів позивачу не відоме. Майна відповідачів в будинку також не залишилося.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з вимог ст. 383 ЦК України, власник будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім’ї.

Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок /квартиру/, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2009 року є власником житлового будинку № 61 по вул. Зарічна в с. Данило-Іванівка Мелітопольського району Запорізької області, що підтверджується копією договору, витягом з Державного реєстру правочинів, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У вищезазначеному будинку зареєстровані відповідачі по справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Новенського сільського голови.

Вищевказані особи були зареєстровані у будинку на правах членів сім’ї попереднього власника будинку та не знялися з реєстрації під час оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку, про що позивачу та його батькові не було відомо.

Відповідачі по справі з 2009 року в належному позивачеві будинку не проживають, що підтверджується довідкою старшої по дому.

Те, що відповідачі не проживають в будинку, але залишається зареєстрованими, порушує право позивача передбачене Конституцією України, статтею 319 ЦК України, на повне, на власний розсуд володіння, розпорядження і користування належним їм майном.

На підставі викладеного, суд вважає можливим визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком № 61 по вул. Зарічна в с. Данило-Іванівка Мелітопольського району Запорізької області.

Суд вважає, що задоволена судом вимога в межах визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у цілому відновить порушене право позивача на житло.

Керуючись ст. 405 ЖК України, керуючись ст.ст. 247, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком – задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в житловому будинку № 61 по вул. Зарічна в с. Данило-Іванівка Мелітопольського району Запорізької області.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_6