Рішення № 71623232, 09.01.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1045/16-ц

Провадження № 2/710/56/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Побережної Н.П.

за участі секретаря судового засідання – Бараненко А.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2016 (дата згідно з штемпелем на конверті) до Шполянського районного суду Черкаської області поштою надійшов даний позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, що сталося внаслідок вчинення злочину, в розмірі 9352,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн

Свій позов позивач мотивує тим, що 17.03.2016 близько 14.00 години в с. Водяне, Шполянського району Черкаської області, виконуючи роботи, пов‘язані з реконструкцією жомової ями, позивач зазнав виробничої травми, яка сталася внаслідок винних дій відповідача.Вина відповідача підтверджується вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.08.2016. Внаслідок заподіяних злочином тілесних ушкоджень позивач перебував на тривалому стаціонарному лікуванні, переніс декілька операцій, та на даний час проходить курс реабілітації і готуюся до наступної операції. На даний час внаслідок перенесеної травми позивач втратив 15 % працездатності принаймні до 01.08.2019, та потребує надання медичної та соціальної допомоги. Вартість лікування позивача з урахуванням витрат на проїзд до медичних закладів становить 9352,00 грн.. Також позивач зазнав моральної шкоди, яка полягала в перебуванні в край пригніченому стані, відчутті безпорадності, постійному занепокоєнні, тривозі і страху за своє майбутнє, таким чином він вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. Тому позивач і пред'явив даний позов.

У суд позивач з’явився, позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні позовній заяві.

Відповідач до суду з’явився, проти позову заперечував, мотивуючи тим, що вина відповідача у виникненні травми позивача полягала виключно в тому, що провівши інструктаж по правилам техніки безпеки, відповідач не наполіг на тому, щоб позивач в розписався в відповідному журналі. Враховуючи, що позивач дійсно постраждав від виробничої травми при виконанні роботи, адміністрація підприємства, де працювали позивач і відповідач (СТОВ «Урожай»), виплатило через касу підприємства матеріальну допомогу позивачу для лікування в сумі 15 000,00 грн., внаслідок чого цивільний позов по кримінальному провадженню позивачем не заявлено.Відповідач не погоджується з визначеною позивачем матеріальною шкодою в розмірі 9352,00 грн., та зазначає, що в якості обґрунтування вказаної суми коштів, яка була витрачена позивачем на лікування останній надав до суду виписки з медичної карти з підписом та печаткою лікаря, який здійснював лікування позивача, в яких зазначено перелік лікарських засобів без зазначення їх необхідної кількості, які могли б бути використані під час лікування та відновлення здоров'я позивача, однак в матеріалах справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б безпосередньо свідчили про витрачення коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів, зазначених в довідках лікаря, що можуть бути єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення Позивачем витрат саме на лікування та придбання ліків. Витрати на лікарські засоби повинні бути безпосередньо пов'язані з характером заподіяної травми, а наведені позивачем докази цього не доводять і відповідач не може бути впевненим, що позивач не включив до сум на відшкодування ті лікарські засоби, які не були потрібні для лікування його травми або не в тій кількості, яка була для цього необхідна. Щодо витрат на придбання продуктів харчування та придбання палива на АЗС позивач не надав суду належних та допустимих доказів необхідності придбання такого палива і продуктів харчування, та не довів, що він потребував саме в такій кількості, для лікування. Крім того, позивачем були пред'явлені до відповідача вимоги про відшкодування моральної шкоди, в сумі 50000,00 грн., однак, позивач, пред'явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за заподіяну ним моральну шкоду, не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.08.2016 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України (порушення вимог законодавства про охорону праці) та призначено йому покарання у виді штрафу, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн. Так 17.03.2016, близько 14.00 години в с. Водяне, Шполянського району, Черкаської області, при проведенні робіт з підвищеною небезпекою працівником СТОВ «Урожай» ОСОБА_1, інженер з охорони праці ОСОБА_3 не провів навчання і інструктаж та допустив останнього до виконання робіт, у ході проведення яких ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді двокісткового перелому лівого гомілково - ступеневого суглобу із підвивихом ступні, які згідно висновку судово - медичного експерта від 15.06.2016 року №05-6-01/196, відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень із ознакою тривалого розладу здоров’я. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене, ч.1 ст. 271 КК України - порушення вимог законодавства про охорону праці. (а.с.5).

Згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого №131 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Шполянської центральної районної лікарні з 17.03.2016 по 04.04.2016 з діагнозом двогомілковий перелом лівого гомілковостопного суглобу з підвивихом стопи та гіпертонічною хворобою другого ступеня. Для лікування були призначені такі лікарські засоби: етамзілат натрію, розчин Рингера, вітамін «С», АКК, анальгін, димедрол, L-лізин, есцинат, реосорбілакт, NaCl, перев’язки з бетадином, альцизон, лактіале, первязки з димексидом, дексамін, гіпсова лангета (а.с.6).

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №252 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Шполянської центральної районної лікарні з 27.05.2016 по 10.06.2016 з діагнозом консолідуючий перелом гомілок лівого гомілковостопного суглобу з наявністю металевих фіксаторів та комбінованої контрактури. Призначене лікування: ультразвук з гідрокортизоном, магніт, масаж, диклоберл. Лікування продовжувалось з 11.06.2016 по 16.06.2016 (а.с.7)

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10ААА №252316 від 22.07.2016, виданою Міністерством охорони здоров’я, ОСОБА_4 має 15% втрату працездатності до 01.08.2017 (а.с.8).

На підтвердження витрат, здійснених на лікування, харчування та транспорт позивач надав до суду копії чеків. (а.с.9-23).

Згідно з видатковими касовими ордерами від 18.03.2016 СТОВ «Урожай» виплатило ОСОБА_1 15000,00 грн. матеріальної допомоги (а.с.36).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №012588 від 01.08.2017, виданою Міністерством охорони здоров’я, ОСОБА_1 має 15% втрату працездатності до 01.09.2019 (а.с.42).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу стосовно ОСОБА_1, номер облікової картки НОМЕР_1 позивач отримав в 2008 році заробітну плату в розмірі 8508,07 грн., у 2009 році – 10254,14 грн., у 2010 році – 12072,70 грн., у 2011 році – 5003,79 грн., у 2013 році – 8908,85 грн., у 2014 році – 30468,86 грн., у 2015 році – 35923,74 грн., у 2016 році 5299,24 грн. (а.с.43).

Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у вироці Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.08.2016 відповідач ОСОБА_3, який на той час був працівником СТОВ «Урожай», а саме інженером з охорони праці, не виконав свої посадові обов’язки, а саме не провів навчання та інструктаж з охорони праці, внаслідок чого позивач отримав травму.

Позивач має право на відшкодування додаткових витрат, однак, вони повинні бути належним чином доведені. Так, згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість. До додаткових витрат належать також вартість автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, його ремонту й технічного обслуговування, пального, а також навчання керуванню автомобілем у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Позивач надав до суду чеки, які підтверджують його витрати на лікування, транспорт та харчування в розмірі 9352,00 грн., однак суд вважає, що належними і допустимими є чеки на суму 5407,47 грн.

Суд не вважає належними та допустимими платіжні документи (чеки), які надав позивач в якості доказів, але з яких неможливо було встановити дату придбання ліків, або виходячи з дати на яких ліки були придбані не в період лікування, або які підтверджували купівлю ліків, не передбачених в виписках з медичної картки стаціонарного хворого №131 та №252, а відтак не приймає їх до уваги, зокрема чек №18431 від 19.03.2016 на суму 377,84 грн. (а.с.14), чек №48393 на суму 8,25 грн. (а.с.15), чек №18456 від 19.03.2016 на суму 241,53 грн., чек №000036 від 28.04.2016 на суму 39,00 грн., чек на суму 39,60 грн., чек №18431 від 19.03.2016 на суму 377,48 грн., чек від 06.07.2016 на суму 46,00 грн., чек №48393 від 25.03.2016 на суму 8,25 грн., чек №22845 на суму 97,21 грн., чек №18457 на суму 26,67 грн., чек від 18.04.2016 на суму 25,25 грн. (а.с.21), чек від 28.04.2016 на суму 42,00 грн., чек від 13.04.2016 на суму 19,50 грн. (а.с.22), чек №18457 від 19.03.2016 на суму 26,67 грн., чек №18456 від 19.03.2017 на суму 241,53 грн. (а.с.23)

Згідно з чеками (а.с.10-15, 21-23) сума, яку позивач витратив на своє лікування в період з 17.03.2016 по 04.04.2016, з 27.05.2016 по 10.06.2016 та з 11.06.2016 по 13.06.2016, та яка належить до відшкодування становить 3535,00 грн.

Також суд не враховує ідентичні копії чеків від 19.03.2016, які підтверджують купівлю медичних препаратів на суму 85,55 грн. на а.с.12 та на а.с.22 та враховує їх як один чек.

З квитків на проїзд в автобусі (а.с.9,12), які позивач надав до суду, неможливо встановити, в який саме час ці квитки були придбані, а тому суд не бере вказані квитки до уваги при розрахунку витрат позивача на транспорт.

Відповідно до чеків (а.с.9, 11-14, 16-19) витрати на пальне та на автобус від Шполи до Водяного під час лікування, склали 1872,47 грн.

Суд рахує за один чек однакові копії чеків на придбання палива №12400 від 22.03.2016 на суму 90,00 грн. на а.с. 9 та на а.с.11, №30995 від 21.03.2016 на суму 176,50 грн. на а.с.9 та а.с.11, №11774 від 18.03.2016 на суму 88,25 грн. на а.с. 9 та а.с. 11, №30398 від 19.03.2016 на суму 199,97 грн. на а.с. 11 та на а.с. 19, №12557 від 23.03.2016 на суму 180,00 грн. на а.с.14 та на а.с. 19, №32368 від 25.03.2016 на суму 199,99 грн. на а.с. 14 та на а.с.18.

Чеки, які позивач надав до суду на підтвердження витрат на пальне, але які були здійснені в період, коли позивач не перебував на лікуванні, а саме №14997 від 07.04.2016 на суму 219,83 грн., №15228 від 08.04.2016 на суму 69,92 грн., №15790 від 11.04.2016 на суму 95,00 грн. (а.с.17), №14620 від 05.04.2016 на суму 111,00 грн. (а.с.18), №15920 від 12.04.2016 на суму 150,86 грн., №16211 від 13.04.2016 на суму 95,00 грн., №17031 від 18.04.2016 на суму 330,00 грн. (а.с.19) суд до уваги також не бере.

При розрахунку майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд не бере до уваги «пропуски в чоловічий відділ», надані позивачем (а.с.11, 16), адже незрозуміло, підтвердженням якої саме майнової шкоди, завданої позивачу, вони є.

Позивач не надав до суду належних доказів витрат на додаткове харчування. Чеки на а.с.11-13,15,16, 20 не є належними доказами додаткових витрат на харчування, адже їх придбання не підтверджене раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги, пов’язані з відшкодуванням майнової шкоди, підлягають до часткового задоволення в розмірі 5407,47 грн., в іншій частині вимоги по відшкодуванню майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Позивач вказує, що зазнав також моральної шкоди, яка полягала в пригніченому стані, позивач відчував свою безпорадність та постійне занепокоєння, тривогу і страх за своє майбутнє. Моральну шкоду позивач оцінює в 50000,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн.

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

Позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст.ст. 23, 1166-1168 ЦК Українист.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя, паспорт серії НС №440857, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 25.03.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, інші відомості про особу суду не відомі, майнову шкоду в розмірі 5407,47 грн. (п’ять тисяч чотириста сім гривень 47 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя, паспорт серії НС №440857, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 25.03.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, інші відомості про особу суду не відомі, майнову шкоду в розмірі 25000,00 грн. (двадцять п’ять тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, інші відомості про особу суду не відомі, на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривень 60 коп.) (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16.01.2018.

Суддя Н.П. Побережна