Вирок № 71622595, 17.01.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/1980/17

Провадження № 1-кп/311/27/2018

17.01.2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю прокурора Петренка В.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка кримінальне провадження відносно :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 10 червня 2004 року Василівським районним судом Запорізької області по ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185, ст.ст.70,75,104 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком один рік;

2) 08 квітня 2005 року Василівським районним судом Запорізької області по ч.2 ст.289, ст.69, ст.71 КК України до трьох років двох місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 13.06.2005 року вирок змінений, застосовано ст.ст.75,76,104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним строком два роки. Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 19.01.2007 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням за ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 13.06.2005 року, направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання у вигляді трьох років двох місяців позбавлення волі. 19.04.2010 року звільнений з Бердянської ВК Запорізької області (№77) по відбуттю строку покарання;

3) 03 жовтня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області по ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі. 03.12.2014 року звільнений з Оріхівської ВК Запорізької області (№88), згідно ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.11.2014 року, умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 10 місяців 8 днів;

4) 14 вересня 2016 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ст.ст.75,76 КК України до чотирьох років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком три роки. На теперішній час з 24.10.2016 року перебуває на обліку у Василівському районному відділі уповноваженого органу з питань пробації,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2017 року, приблизно о 14 години 15 хвилин, знаходячись, з дозволу власника будинку ОСОБА_1, у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння № 231 по вул.Покровській в селі Приморське Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи повторно, з корисливих мотивів, з прямим умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_1, відкрито з поверхні столу руками взяв мобільний телефон ОСОБА_1, марки «Nokia 1110», вартістю 152 гривні, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 гривень та на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 50 гривень. Одразу після цього, реагуючи на усні вимоги потерпілого ОСОБА_1 повернути його майно, ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_1, обома руками штовхнув його в область грудної клітки спереду та наніс два удари кулаками рук в область обличчя ОСОБА_1, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді саден на чолі, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_3 зник з місця події з викраденим майном, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 227,00 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав, оспорює кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті заперечує та суду пояснив, що потерпілого ОСОБА_1 знає як вітчима його співмешканки ОСОБА_4, з якою він (ОСОБА_3В.) проживав у цивільному шлюбі нетривалий час, близько трьох місяців, та з якою вели спільне господарство. У березні 2016 року, під час їх спільного проживання, він зайняв своїй співмешканці ОСОБА_4 гроші в сумі 50 гривень, а через півтора тижні ще дав їй в борг 100 гривень на лікування її доньки, та яка обіцяла їх повернути, при цьому певний строк повернення цих грошових коштів він з ОСОБА_4 не оговорював. Крім того, у червні-липні 2016 року він окремо позичив ОСОБА_1 гроші в сумі 150 гривень. Боргові зобов”язання у письмовому вигляді не оформлювалися, домовленість між ними була усною. На неодноразові його звернення до ОСОБА_1 з приводу повернення отриманих ним та його падчеркою у борг грошових коштів в загальній сумі 300 гривень, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не віддавав, хоча у березні 2016 року обіцяв повернути борг зі своєї пенсії. Тому, після роботи 29.06.2017 року, близько о 14-00 годині він прийшов до ОСОБА_1 додому за адресою: с.Приморське вул.Покровська буд.231. Та, зайшовши до літньої кухні, яка розташована на території даного домоволодіння, він побачив ОСОБА_1 разом з дружиною. ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп’яніння. Він почав у ОСОБА_1 знову запитувати про необхідність повернення йому грошових коштів, раніше наданих йому та його падчериці у борг. Проте, ОСОБА_1 борг йому не повернув. Під час їх розмови потерпілого ОСОБА_1 він не бив, крові на відкритих ділянках тіла потерпілого він не бачив, лише бачив на чолі потерпілого подряпину, будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не наносив, лише кричав на потерпілого, щоб той віддав йому борг. Після чого потерпілий ОСОБА_1 добровільно надав йому мобільний телефон “Нокіа” в корпусі сірого кольору з жовтою клавіатурою, який лежав в кімнаті на столі. Він взяв цей мобільний телефон. При цьому зазначає, що належний потерпілому ОСОБА_1 мобільний телефон “Нокіа” він взяв не в рахунок погашення боргу, а виключно в якості завдатку, до часу отримання ОСОБА_1 пенсії, та взяв телефон саме з метою повернення ним власного боргу в сумі 150 грн. та боргу падчериці ОСОБА_4 в сумі 150 грн. Отримавши від потерпілого мобільний телефон “Нокіа”, разом з телефоном він вийшов з подвір’я ОСОБА_1 та направився до магазину “Діана”, який розташований на 133 км, де разом з друзями він вживав горілку, а також випив пляшку пива. В цей же день, близько о 16-30 год. біля даного магазину його затримали працівники поліції та вилучили у нього мобільний телефон “Нокіа”, який раніше добровільно надав йому потерпілий ОСОБА_1 Своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнає, просить його виправдати, посилаючись на те, що даного кримінального правопорушення він не вчиняв. Вважає, що потерпілий ОСОБА_1 його оговорює, та який дає показання виключно за вказівкою та під тиском працівників поліції.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, його вина знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні дослідженими в ході судового слідства наступними доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що 29.06.2017 року близько о 14-00 годині до нього додому, на територію домоволодіння № 231 по вул.Покровській в с.Приморське, прийшов раніше знайомий ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп’яніння та почав розпитувати про його падчерицю ОСОБА_4, з якою той раніше співмешкав разом у їх будинку. Цивільна дружина ОСОБА_5, яка знаходилася з ним в одній кімнаті літньої кухні, повідомила ОСОБА_3, що її донька ОСОБА_4 проживає від них окремо, у смт.Пришиб Михайлівського району, точна адреса їй невідома та її номеру телефону вона не знає. Потім дружина вийшла з кімнати, а ОСОБА_3, нічого не пояснюючи, взяв його мобільний телефон “Нокіа” старого зразку на кнопках, який лежав на столі у кімнаті. Він почав робити ОСОБА_3 зауваження та наголошував, щоб той повернув йому телефон. На що ОСОБА_3 штовхнув його, внаслідок чого він впав на диван. Потім ОСОБА_3 наніс йому 2-3 удари кулаками в обличчя, в область скроні, та у нього з носу пішла кров, яку він намагався зупинити серветкою. Взявши без його дозволу мобільний телефон “Нокіа” в корпусі сірого кольору, на рахунку якого знаходилися грошові кошти в сумі 50 грн., ОСОБА_6 вийшов з приміщення літньої кухні. Через хвилин 10 до літньої кухні повернулася цивільна дружина ОСОБА_5, він сидів на ліжку. Вона побачила на його обличчі кров та запитала, що сталося, на що він повідомив дружині, що ОСОБА_3 його побив та забрав мобільний телефон. Дружина викликала працівників поліції, які приїхали через 15-20 хвилин, він написав заяву про злочин, та було складено протокол огляду місця події. На наступний день він звернувся до Василівської районної лікарні за наданням медичної допомоги, де був оглянутий лікарем, призначено лікування, яке він проходив амбулаторно. Також в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив про те, що будь-яких грошових коштів у ОСОБА_3 він не позичав. Крім того, жодних підстав оговорювати ОСОБА_3 у нього немає, конфліктів між ними раніше не виникало, показання суду надає правдиві, будь-якого тиску з боку працівників поліції на нього не здійснювалося. На теперішній час викрадений ОСОБА_3 мобільний телефон “Нокіа” в корпусі сірого кольору, йому було повернуто у робочому стані працівникам поліції. Цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 не пред’являє у зв’язку з поверненням йому мобільного телефону. Обвинувачений вибачення у нього не просив та вважає, що ОСОБА_7 у вчиненому не розкаявся. Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 просить визначити на розсуд суду.

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила в судовому засіданні, що з ОСОБА_1 вона знаходиться у цивільних відносинах, їх шлюб не зареєстрований. Вона має доньку ОСОБА_4, яка з червня 2016 року з ними разом по вул.Покровській, буд.231 в с.Приморське не проживає, мешкає окремо в смт.Пришиб. Крім того, суду пояснила, що 29.06.2017 року, близько обіднього часу, вона разом з ОСОБА_1 знаходилися у приміщенні літньої кухні, та дивилися телевізор. В цей час у кімнату непомітно зайшов ОСОБА_3 та почав з ними сваритися, вказував на те, що ОСОБА_4 повинна йому гроші в сумі 470 гривень. ОСОБА_3 знаходився у стані алкогольного сп’яніння: хитався, було чути від нього запах алкоголю. ОСОБА_3 став вимагати від них адресу місця проживання її доньки ОСОБА_4 та її номер телефону. На що вона відповіла, що ОСОБА_4 з ними вже не проживає, та її номеру телефону вона не знає. Від хвилювань їй стало погано, почало трусити, так як раніше вона перенесла інфаркт та інсульт, вона вийшла на деякий час на подвір’я з приміщення літньої кухні, де залишалися її чоловік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Вона була відсутня близько 10 хвилин. Коли почула гавкіт собаки, побачила, що з літньої кухні вийшов ОСОБА_3 та пішов з їх подвір’я. Вона відразу повернулася до літньої кухні, де побачила чоловіка ОСОБА_1, який був один, сидів на ліжку та серветкою витирав з обличчя кров. Бачила у нього кров на обличчі - з обох боків скроні та біля носа. З лівої сторони його обличчя побачила подряпину, з якої текла кров. На її запитання: “Що сталося?”, чоловік повідомив, що ОСОБА_3 побив його та забрав мобільний телефон “Нокіа”. Вона зателефонувала до відділу поліції та викликала працівників поліції. На її пропозицію викликати швидку допомогу для надання медичної допомоги, чоловік відмовився. Через 10-15 хвилин приїхали працівники поліції, які на місці події зателефонували на номер телефону чоловіка, на що відповів ОСОБА_3, який повідомив, що він знаходиться на вул.Молодіжній, 29. Потім вона зателефонувала своїй доньці ОСОБА_4, щоб та приїхала для їх моральної підтримки. Близько о 19-00 год. з смт. Пришиб приїхала донька ОСОБА_4, якій вона розповіла, про події що сталися. Донька переночувала у них та на наступний день поїхала додому. Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що очевидцем подій, які відбувалися у приміщенні літньої кухні між чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вона не була, оскільки виходила на подвір’я. Крім ОСОБА_3, у приміщення літньої кухні та до їх подвір’я ніхто не заходив. Тілесних ушкоджень на тілі чоловіка перед її виходом до подвір’я не було. Підстав оговорювати ОСОБА_3 у неї немає, конфліктів між ними ніколи не виникало. ОСОБА_3 раніше співмешкав з її донькою ОСОБА_4, проживали у них нетривалий період часу, близько двох тижнів, в подальшому вони мешкали за місцем проживання матері ОСОБА_3 Будь-яких грошових боргів у них та у її доньки ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 не було.

В судовому засіданні доказів на підтвердження факту надання цим свідком неправдивих показань, встановлено не було.

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що вона має на утриманні малолітню доньку дев’яти років, яка є інвалідом з дитинства та понад рік мешкає з іншим чоловіком у смт.Пришиб Михайлівського району. З обвинуваченим ОСОБА_3 вона у цивільному шлюбі не проживала, спільного господарства вони не вели. Грошових коштів у ОСОБА_3 в борг ніколи не брала. Коштів на лікування її доньки, ОСОБА_3 не давав. Підстав оговорювати ОСОБА_3 у неї немає, конфліктів між ними не виникало. За обставинами подій у даному кримінальному провадженні, свідок пояснила, що 29.06.2017 року, близько о 17-30 год. їй зателефонувала її матір ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_3 побив вітчима ОСОБА_1 та просила її приїхати. Приблизно о 18-00 годині вона приїхала в с.Приморське за місцем проживання матері та вітчима, які мешкали вдвох, де побачила в приміщенні літньої кухні вітчима ОСОБА_1, який лежав на дивані з відкритими очима, нічого не говорив, з нею не спілкувався. Бров у нього була розбита, крові на обличчі не бачила. Очевидцем подій 29.06.2017 року між вітчимом та ОСОБА_3, вона не була.

В судовому засіданні доказів на підтвердження факту надання цим свідком неправдивих показань, встановлено не було.

Аналізуючи та оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд вважає, що вони правдиві, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими доказами у провадженні і у суду немає підстав сумніватися в їх достовірності. Мотивів для обмови обвинуваченого не встановлено, всі свідчення надавалися під присягою.

Крім показань потерпілого та вказаних свідків, вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину за встановлених судом обставин підтверджується та узгоджуються із письмовими доказами, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст.85-87 КПК України, зокрема:

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 29.06.2017 року, складеним старшим слідчим Василівського ВП Кушнір О.М., в якій потерпілим ОСОБА_1 зазначено, що 29.06.2017 року, близько 14-15 години в с.Приморське Василівського району Запорізької області ОСОБА_3 увійшов на територію двору № 231 по вул.Покровській, де застосував фізичне насилля до нього, ОСОБА_1, відкрито заволодів належним йому мобільним телефоном Nokia, чим заподіяв йому матеріальну шкоду на суму 200,00 гривень (а.с.65);

- протоколом огляду місця події від 29.06.2017 року зі схематичним зображенням та фототаблицями до нього, та з якого вбачається, що об’єктом огляду є: житловий будинок №231, розташований по вул. Покровська в селі Приморське Василівського району Запорізької області, який належить ОСОБА_1. Під час огляду приміщення кухні з права на ліво вздовж стіни знаходиться вішак з одягом, кухонний стіл з посудом, диван у розкладеному стані, стіл з телевізором, диван у розкладеному стані, холодильник. На підлозі між диванами килимкова доріжка, на якій виявлено декілька плям просякань округлої форми речовини бурого кольору. На дивані, розташованому з правого боку лежить простирадло з плямами, просяканнями речовини бурого кольору. Під час огляду було вилучено фрагмент тканини простирадла з плямою, просяканою речовиною бурого кольору, змив рідини бурого кольору з підлоги, 7 слідів папілярних візерунків рук (а.с.67-72);

- висновком судово-медичної експертизи № 63 від 30.06.2017 року, проведеною лікарем судово-медичним експертом завідувачкою Дніпрорудненського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_8, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_1, згідно амбулаторної картки, було виявлено садно на чолі, біль в області щелепно-скроневого суглоба зліва Діагноз: Забій м’яких тканин обличчя, перелам нижньої щелепи зліва? Садна лоба. Та згідно висновку даного експерта, у ОСОБА_1 виявлено, згідно амбулаторної картки, садно на чолі. Дане пошкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вищевказане описане пошкодження могло утворитися в результаті однократної травматичної дії тупого предмета в обличчя. В наданій медичній документації не були описані характерні садна (форма, колір тощо), в зв’язку з чим немає можливості висказатися про характерні особливості травмуючого предмета та давність її утворення. Діагноз «перелом нижньої щелепи» при оцінці ступеня тяжкості не враховувався, так як немає об’єктивної симптоматики, яка підтверджувала б цей діагноз. Ударних впливів було нанесено не менш ніж один (а.с.73-74);

- протоколом огляду речей і документів від 04.07.2017 року та фототаблицями до нього, об’єктом огляду якого є поліетиленовий файл, формату А4, горловина якого обмотана ниткою чорного кольору, кінцівки якої скріплені паперовою біркою, вилученого 29.06.2017 року у ОСОБА_1 під час огляду місця події та в ході огляду встановлено, що в ньому знаходиться мобільний телефон, в корпусі типу моноблок світло-сірого кольору з чорною задньою передньою кришками, на останній міститься надпис, в верхній частині над екраном, який читається як «Nokia». Виявлено потертості на вищезазначеному надписі та вверху від нього, а також невеликий отвір на кнопці «#». Знявши задню кришку було встановлено, що в мобільному телефоні знаходиться акумуляторна батарея, при вийманні якої виявлено фірмовий напис на корпусі на якій маються надписи, якій читаються як: «NOKIA…Nokia corporation…CDDE: 0537073…IMEI: 359572/01/634182/3…MADE INHUNGARY…Model:1110…Type:RH-93» (а.с.75-79);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.07.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_1, та в присутності двох понятих, було встановлено, на початку проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_1 відтворив обставини події, пояснивши обставини скоєного відносно нього кримінального правопорушення. Після чого ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні літньої кухні, на місці скоєння кримінального правопорушення, пояснив та безпосередньо вказав спосіб його вчинення, зокрема зазначив, що ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи у приміщенні літньої кухні, розташованої на території домоволодіння по вул.Покровській, 231 в селі Приморське Василівського району Запорізької області, взяв зі столу правою рукою його мобільний телефон та почав іти до виходу з приміщення. Він, потерпілий ОСОБА_1, намагався забрати телефон, вихвачував його з рук ОСОБА_3, поваливши його на ліжко, робив спроби забрати мобільний, але не вдалося, так як останній тримав його за спиною. Потім ОСОБА_3В, шляхом поштовху руками в плечі, повалив його, потерпілого ОСОБА_1, на ліжко, внаслідок чого він впав на спину. Відразу після чого ОСОБА_3, стоячи в районі ніг потерпілого, почав наносити останньому удари кулаками по обом сторонам обличчя потерпілого, а він намагався захиститися, виставляючи свої руки вперед перед ним. Внаслідок нанесених ударів, було розсічено праву бров, був удар в область лівої скроні та по носу, від чого потекла кров, плями від якої були на підлозі. Після чого ОСОБА_3 пішов з кухні, забравши його мобільний телефон зі столу, що він, потерпілий, бачив на власні очі та на його усні зауваження покласти телефон на місце, ОСОБА_3 не реагував (а.с.81-85);

Диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту від від 07.07.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_1, було відтворено в судовому засіданні 08 грудня 2017 року та оглянуто судом та всіма учасниками процесу під час судового розгляду даного кримінального провадження (а.с.157);

Вказаний протокол слідчого експерименту та відеозапис його проведення є доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки дані, що містяться в них, були предметом безпосереднього судового дослідження, отримані вони були у відповідності до вимог чинного КПК України та підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

- довідкою-вартістю б/в мобільного телефону “Нокіа-1110”, відповідно до якої станом на червень 2017 року вартість вказаного телефону становить 200 гривень та стартовий пакет “Київстар” складає 25 гривень (а.с. 86);

- висновком судової дактилоскопічної експертизи № 1-912 від 27.07.2017 року з інформаційними таблицями, доданими до неї, та яка проведена старшим судовим експертом сектору дактилоскопічних видів досліджень та обліків відділу криміналістичних видів досліджень Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_9, з висновків якої вбачається, що слід папілярного узору руки розміром по вісях 56х39 мм, вилучений 29 червня 2017 року під час проведення огляду події за адресою: Запорізька область Василівський район с. Приморське вул. Покровська буд. 231, залишений гіпотенатором долонної поверхні правої руки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.88-97);

- висновком судово-медичної експертизи № 1419 від 07.07.2017 року, яка проведена старшим судовим експертом імунологом Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судової медичної експертизи ОСОБА_10, з висновків якої вбачається, що рідка кров гр.ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 103);

- висновком судово-медичної експертизи № 1420 від 07.07.2017 року із зведеними таблицями до неї, та яка проведена старшим судовим експертом імунологом Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судової медичної експертизи ОСОБА_10, з висновків якої вбачається, що згідно «Висновку експерта» № 1419 від 12.07.2017 року експерта – імунолога судового ОСОБА_10: «Рідка кров гр..ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ». В змиві з підлоги (об’єкти № 1) та слідах на фрагменті тканини (за постановою – фраментні простирадла) (об’єкт № 2) встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н, а в об’єкті № 1 – з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, що вказує на походження крові особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_1 (а.с. 104-106);

- висновком судової товарознавчої експертизи № 035 від 29.07.2017 року, яка проведена судовим експертом Запорізького ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» ОСОБА_11, з висновків якої вбачається, що середня ринкова вартість мобільного телефону «Nokia 1110», в корпусі світло сірого кольору, з чорною передньою накладною та задньою кришкою, придбаного потерпілим у 2014 році без видимих особливостей та пошкоджень на 29.06.2017 року складає - 152,00 (сто п’ятдесят дві) гривні (а.с. 108-111);

- згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 124 від 29.06.2017 року, проведеного КУ «Василівська центральна районна лікарня» вбачається, що 29.06.2017 року о 23-00 год. ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння, вміст алкоголю 1,8 % проміле (а.с.119);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 29.06.2017 року, відповідно до якого о 20 годині 30 хвилин 29 червня 2017 року затримано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в ході якого в присутності понятих, захисника, було здійснено обшук затриманого ОСОБА_3, під час якого у останнього було знайдено: мобільний телефон «Nokia 1110» в корпусі сірого кольору imei: 350572101163418213, мобільний телефон Nokia 2700, сірого кольору imei1: 3551470500704909, imei2: 355147096070507 мобільний телефон «Sony Ericsson», в корпусі рожевого кольору imei:356936023835587, мобільний телефон «Nokia 5228» imei:5906164138860218, два пакетика чаю, візитка, свідоцтво про базову середню освіту, запальничку, зарядний пристрій для телефону, гроші. Було вилучено мобільний телефон «Nokia 1110» в корпусі сірого кольору imei: 350572101163418213, при натисканні на кнопку живлення телефон не ввімкнувся, тому огляд було завершено. Інші речі були повернуті ОСОБА_3 Зі слів ОСОБА_3 оглянутий мобільний телефон «Nokia 1110» йому надав ОСОБА_1 в рахунок боргу, так як він належить саме йому (а.с.120-121)

- Згідно постанови слідчого Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 від 17.07.2017 року, речовими доказами у даному кримінальному провадженні визнано - 7 папілярних слідів рук, що поміщені до спец.пакету № 4282903, які долучено до матеріалів кримінального провадження (а.с. 113). Згідно постанови слідчого Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 від 29.06.2017 року, речовими доказами у даному кримінальному провадженні визнано – мобільний телефон «Nokia 1110» imei: 359-572-016-341-823 в корпусі сірого кольору, який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1 (а.с.114,115). Згідно постанови слідчого Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 від 28.07.2017 року, речовими доказами у даному кримінальному провадженні визнано – змив з підлоги та фрагмент тканини, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області (а.с.116,117).

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Твердження сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 на ч.1 ст.355 КК України, суд вважає безпідставними, необгрунтованими та до уваги не приймає, оскільки під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною захисту не надано жодних належних та допустимих доказів наявності боргових зобов’язань (угоди, договору, інших правочинів чи інших цивільно-правове зобов'язань) у потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4 перед ОСОБА_3, що виключає можливість кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.355 КК України, безпосереднім об'єктом якого є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений строк.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст.ст.84-88 КПК України, суд вважає, що зібрані у провадженні та досліджені в судовому засіданні вищевикладені докази являються допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та підстав їм не довіряти, не має, як не має й підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжкий склад злочину.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені докази у їх сукупності, виходячи з принципів законності, об’єктивності, справедливості та розумності, суд приходить до висновку про обґрунтованість обвинувачення, яке є предметом даного кримінального провадження, а також про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 року у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Показання, в тому числі з чужих слів, є одним із процесуальних джерел доказів відповідно до ч.2 ст.84 КПК України. Під показаннями розуміють відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Відповідно до положень ст.97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати: значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

З системного аналізу кримінального процесуального закону вбачається, що для визнання допустимим доказом показання з чужих слів особи, важливою умовою є встановлення правдивості та достовірності почутої від такої особи інформації, реальності її сприйняття та відтворення.

При цьому суд вважає, що заява захисника про те, що покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 мають бути визнані недопустимими за приписами ст. 97 КПК України, судом відхиляється, оскільки положення ст. 97 КПК України регулюють правове поняття “Показів з чужих слів”, підстави для визнання їх допустимими, неможливість допиту певних осіб, проте вищевказані свідки надавали показання стосовно саме тих обставин, які їм відомі. Та імперативної заборони надавати показання таким особам, чинний КПК України не містить, заборона стосується лише пояснень, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу, під час здійснення ним кримінального провадження, згідно приписів ч. 7 ст. 97 КПК України.

Підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були попереджені про кримінальну відповідальність та приведені до присяги, у суду немає, у заяві сторони захисту не наведено посилань на причини обмови обвинуваченого з боку вказаних свідків, а також з боку потерпілого ОСОБА_1

При цьому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, які полягають в тому, що злочин ОСОБА_3 вчинено в умовах неочевидності для сторонніх осіб, що обумовлено, у тому числі, місцем та часом вчинення злочину, його невеликою тривалістю у часі, а також враховуючи, те що потерпілий відразу після вчинення відносно нього злочину, розповів про це своїй цивільній дружині ОСОБА_5, а також обставин заволодіння мобільним телефоном підтверджуються і показаннями самого потерпілого ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку, що показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, з урахуванням положень ч. 2 ст. 97 КПК України є допустимими доказами, тому судом беруться до уваги.

Крім показань потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, судом досліджено висновок судово-медичної експертизи потерпілого, яким підтверджується спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1

Сукупність наведених і вивчених в судовому засіданні доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочинного діяння, і, аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Позицію обвинуваченого ОСОБА_3В щодо невизнання своєї вини суд розцінює як спосіб захисту, метою якого є уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, кваліфікується, як тяжкий злочин.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 321 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Його право приватної власності є непорушним та захищається державою. Таким чином, право власності потерпілого ОСОБА_1 було порушено незаконними діями обвинуваченого.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 тяжкого злочину, яким обвинувачений посяг також на здоров’я потерпілого, а також те, що грабіж є одним з небезпечних серед злочинів проти власності. Це обумовлено тим, що обов’язковим додатковим об’єктом його виступають життя чи здоров’я потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав, що є його правом, але, разом з тим, він у скоєному не розкаявся. Така поведінка обвинуваченого свідчить про те, що він, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, знаходячись тривалий час під вартою, жодного належного висновку відносно неправомірності та злочинності своїх дій, не зробив, а тому, він не втратив свою суспільну небезпечність.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинуваченого ОСОБА_3 та обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Суд також враховуються вимоги ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду, детально проаналізувавши роль обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, поведінку після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 буде призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з реальним його відбуттям.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання, мотиви, мету, умисну форму вини, а також приймає до уваги конкретні обставини вчиненого, сукупність усіх характеризуючих обставин, обстановку та спосіб вчинення злочинного діяння та наслідки, які настали, та при призначенні покарання суд враховує наступні обставини:

ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте певних висновків для себе не зробив та в період випробувального строку, встановленого вироком Василівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року, знову вчинив злочин проти власності, який відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про схильність ОСОБА_3 до вчинення протиправних злочинних діянь та небажання ставати на шлях виправлення. ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, у вчиненому не розкаявся, вибачення у потерпілого не попросив. Разом з тим, заподіяна потерпілому ОСОБА_1 матеріальна шкода в сумі 152,00 гривень відшкодована шляхом повернення викраденого мобільного телефону “Нокіа-1110” потерпілому ОСОБА_1 працівниками поліції. Залишок матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому в сумі 75 грн. у добровільному порядку обвинуваченим до теперішнього часу не відшкодована, будь-яких спроб для її відшкодування протягом тривалого періоду час обвинувачений ОСОБА_3 не вжив. Обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, під час судового розгляду не встановлено. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Також суд враховує, що кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_3 відносно особи похилого віку - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Крім того, на теперішній час ОСОБА_3 ніде не працює, не навчається, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, статусу безробітного немає, про що свідчать відповідні довідки, які містяться в матеріалах провадження, хронічних хвороб ОСОБА_3 немає, інвалідом не являється, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має визначене місце реєстрації та постійне місце проживання, за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, за місцем реєстрації зарекомендував себе з негативної сторони: веде непорядний спосіб життя, був помічений в хуліганський діях щодо мешканців села (а.с.127), міцні соціальні зв’язки у обвинуваченого відсутні: ОСОБА_3 не одружений, на його утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб немає.

Тому, з урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення, а також враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_1, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого на теперішній час немає, цивільний позов до обвинуваченого не заявляє, покарання обвинуваченому ОСОБА_3 просить призначити на розсуд суду, та враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, а також приймаючи до уваги рецидив злочинів та наявність у ОСОБА_3 чисельних судимостей проти власності, які на теперішній час не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, а також характер та обставини вчинення ним злочину, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, із визначенням покарання, наближеного до мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, за якою ОСОБА_3 притягується до відповідальності, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Крім того, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд застосовує положення ст.71 КК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 не заявлений.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов’язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення наступних експертиз: судової дактилоскопічної експертизи №1-837 від 14 липня 2017 року на суму 494 гривень 80 копійок (а.с.64); судової дактилоскопічної експертизи №1-912 від 27 липня 2017 року на суму 371 гривень 10 копійок (а.с.100).

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Положення ч.2 ст.124 КПК України передбачає стягнення з обвинуваченого, в разі ухвалення обвинувального вироку, на користь держави лише документально підтверджених витрат на залучення експертів.

В обвинувальному акті зазначено про розмір витрат на залучення під час досудового розслідування експертів для проведення судової дактилоскопічної експертизи №1-837 від 14 липня 2017 року на суму 494 гривень 80 копійок; судової дактилоскопічної експертизи №1-912 від 27 липня 2017 року на суму 371 гривень 10 копійок, на загальну суму 865 гривень 90 копійок. Вищевказані процесуальні витрати, пов’язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів, також документально підтверджені наявними в матеріалах справи оригіналами довідок про понесення витрат на залучення експертів по даному кримінальному провадженню № 12017080190000912, які видані НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.64, 100).

Заходи щодо забезпечення кримінального провадження відсутні.

Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року у вигляді тримання під вартою (а.с.29-31), суд вважає необхідним залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374,375, 376, 395, 532 КПК України, суд, –

П Р И С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту фактичного затримання — з 29 червня 2017 року, згідно протоколу затримання від 29.06.2017 року та ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 30.06.2017 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/ Шевч./24060300, розрахунковий рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) процесуальні витрати, пов’язані із залученням експертів на проведення у даному кримінальному провадженні судової дактилоскопічної експертизи №1-837 від 14 липня 2017 року на суму 494 гривень 80 копійок; судової дактилоскопічної експертизи №1-912 від 27 липня 2017 року на суму 371 гривень 10 копійок, а всього стягнути – 865 (вісімсот шістдесят п’ять) гривень 90 копійок.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні: 7 папілярних слідів рук, що поміщені до спец.пакету № 4282903, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження (а.с.113) - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні: мобільний телефон «Nokia 1110» imei: 359-572-016-341-823 в корпусі сірого кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_1, згідно розписки від 04.07.2017 року (а.с.114,115) - залишити потерпілому ОСОБА_1 за належністю.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні – змив з підлоги та фрагмент тканини, які переданий на відповідальне зберігання до камери схову Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області. згідно квитанції № 1496 (т.3 а.с. 116, 117) – знищити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_13