Рішення № 71622069, 15.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9095/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря – Бомбушкар В.П.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з квітня 2015 року по 04.08.2016 року вона працювала на посаді головного спеціаліста підрозділу обробки заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради. Розпорядженням в.о. міського голови від 04.08.2016 року № 131-р її було звільнено з вищевказаної посади з 04.08.2016 року, з підстав, визначених п. 4 ст. 40 КЗпП – за прогул без поважних причин. Вважає, що її звільнення відбулось безпідставно та з грубим порушенням законодавства про працю. Зі змісту наданого їй для ознайомлення розпорядження міського голови про її звільнення випливає, що її відсутність на роботі 25.07.2016 року розцінена як відсутність без поважних причин, з чим вона не погоджується, оскільки вказане не відповідає дійсним обставинам, а відтак у розпорядженні містяться недостовірні відомості, що стали підставою її звільнення. Дійсними обставинами та причинами за яких вона не мала можливості вийти на роботу та працювати було її вкрай погане самопочуття через раніше діагностовано у неї захворювання серцево-судинної системи, яке загострилося пізно ввечері напередодні. Зранку о 9 год. 10 хв. вона зателефонувала зі свого мобільного номера телефону НОМЕР_1 своїй колезі ОСОБА_7 на мобільний номер НОМЕР_2 та повідомила про те, що не зможе прийти на роботу через погане самопочуття, попросивши передати це керівництву, на що отримала позитивну відповідь, що її слова будуть передані. Після цього о 9 год. 18 хв. вона зателефонувала своїй знайомій медсестрі ОСОБА_8 на мобільний номер НОМЕР_3, щоб отримати допомогу. Через деякий час ОСОБА_8 відвідала її вдома, виміряла артеріальний тиск, та оскільки тиск був високим, порекомендувала їй прийняти ліки та дотриматись постільного режиму до покращення стану. Наступного дня, тобто 26.07.2016 року вона почувала себе краще та вийшла на роботу. Того ж дня їй надали для ознайомлення акт, складений про її відсутність на роботі без поважних причин, в якому було вказано, що вона не повідомила про причини своєї відсутності на роботі. Письмове пояснення з цього приводу вона надала 28.06.2016 року в якому виклала дійсні та правдиві обставини і причини відсутності на роботі. Далі жодних розмов з працівниками чи керівництвом управління з приводу її відсутності 25.07.2016 року на роботі не було, жодних попереджень про те, що вона вчинила прогул без поважних причин та буде за це притягнута до відповідальності чи звільнена, їй не висловлювали, а тому вона продовжувала працювати, аж поки 04.08.2016 року її не було звільнено за прогул, тобто з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Вважає, що такі неправомірні дії адміністрації умисними та упередженими, які посягають на її гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Зазначає, що з аналізу норм трудового законодавства та практики розгляду судами трудових спорів випливає, що відсутність працівника на роботі з поважних причин не може вважатися прогулом, а отже і підставою для розірвання трудового договору. Законодавство про працю не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. Водночас, судова практика визнає поважними причинами хворобу працівника, навіть якщо в нього немає листка непрацездатності, запізнення на роботу через аварії чи затори на дорогах, надання допомоги особам, які постраждали від нещасних випадків тощо. Такі поважні причини в неї були, їх вона виклала у своєму письмовому поясненні, відповідно зазначене належало врахувати при перевірці обставин її відсутності на роботі. Перевірити усі ці обставини повно і всебічно мала передусім адміністрація. Проте, позивач вважає, що з»ясування причин її відсутності на роботі було необ»єктивним, факти піддано перекрученню, а звільнення за прогул здійснено безпідставно. 04.08.2016 року їй було видано трудову книжку із записом про звільнення. Проте, всупереч вимогам ст. 47 КЗпП їй не було видано належним чином завірену копію розпорядження про звільнення та у день звільнення з нею не було проведено розрахунок. Зазначає, що за період роботи в управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради вона відповідально ставилася до виконання своїх посадових обов»язків. Претензій до її роботи ні з боку керівництва, ні від громадян не було, заходи дисциплінарного характеру до неї не застосовувались. Тому вважає дії керівництва управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради неправомірними, умисними, недоброзичливими, такими, що свідчать про упереджене ставлення до неї та вчиненими з грубим порушенням її права на працю, гарантованого Конституцією та іншими Законами України, а тому з огляду на вищенаведене просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. міського голови № 131-р від 04.08.2016 року про звільнення її з роботи, поновити її, ОСОБА_1, на роботі в управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради на посаді головного спеціаліста підрозділу обробки заяв та документів відділу соціальних допомог, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2016 року до дня набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додала, що вона близько 20 років проживає в дачному кооперативі"Малинник" який відноситься до Оноківської сільської ради, і районна швидка допомога у більшості випадків не виїзджає на виклики у зв»язку з чим при поганому самопочутті вона змушена телефонувати досвічченій медсестрі ОСОБА_8 з якою вона та її родина багато років підтримують стосунки та звертаються по медичну допомогу, що вона 25.07.2016 року близько 9 год 18 хв. і зробила. Про те, що у неї хворе серце та підвищений тиск на роботі знали, оскільки і раніше вона неодноразово зверталася з даного приводу до лікарів.

Представник позивача – ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав. Вважає, що дії керівництва управління були необ"єктивними, упередженими та протиправними. Відомості зазначені у акті про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 25.07.2016 року не відповідають дійсності, об"єктивна перевірка по даному випадку взагалі не проводилася. Предстаник позивача звертає увагу , що пояснююча записка ОСОБА_9 від 28.07.2016 року є неправдива і повністю спростовується наданими суду доказами, зокрема, роздруківкою мобільного телефону позивачки, та власними поясненнями ОСОБА_9 в суді. Також зазначив, що твердження начальника управління ОСОБА_10 у доповідній записці від 29.07.2016 року, адресованій міському голові, про те, що ОСОБА_1 раніше порушувала трудову дисципліну, до своїх функціональних обов"язків ставиться несумлінно, що до неї застосовувалися заходи громадського впливу - не відповідають дійсності, оскільки будь-яких доказів цьому відповідачі надати не можуть, навпаки, ОСОБА_1 до звільнення ніяких дисциплінарних стягнень немала, систематично заохочувалася преміями за сумлінну роботу. Просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. міського голови № 131-р від 04.08.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновити її на роботі в управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради на посаді головного спеціаліста підрозділу обробки заяв та документів відділу соціальних допомог, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2016 року до дня набрання рішенням суду законної сили.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул без поважних причин, а саме 25.07.2016 року головний спеціаліст відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин протягом робочого дня, з приводу чого в подальшому надала пояснення, що була відсутня на роботі у зв»язку з поганим самопочуттям, однак, будь-яких документів, які б підтверджували причину відсутності не надала. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що про її відсутність був повідомлений заступник начальника відділу соціальних допомог ОСОБА_9, однак, згідно пояснень ОСОБА_9, про причини своєї відсутності 25.07.2016 року на роботі , ОСОБА_1 його не повідомляла. На підставі відсутності ОСОБА_1 25.07.2016 року на робочому місці протягом робочого дня з 9 год. 00 хв. до 17 год. 05 хв. без поважних причин, було видано розпорядження в.о. голови від 04.08.2016 року № 131-р «Про звільнення ОСОБА_1Л.». Також зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не була членом первинної профспілкової організації управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради то згода профспілки на звільнення не потрібна. Додав , що дійсно за порушення трудової дисципліни доган у ОСОБА_1 не було , однак з боку керівництва до неї застосовувався такий засіб стягнення як усна догана, щоб не позбавляти ОСОБА_1 премії.

Представник відповідача ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_11, в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що ОСОБА_1, яка працювала на посаді головного спеціаліста відділу соціальних допомог була відсутня на робочому місці в робочий час без поважних причин та дозволу керівництва з 09 год. 00 хв. до 17 год. 05 хв. 25.07.2016 року, про що працівниками управління праці та соціального захисту населення складено відповідний акт. У своїй пояснювальній записці від 28.07.2016 року ОСОБА_1 зазначила, що була відсутня на роботі у зв»язку з поганим самопочуттям (болями у серці), про, що був повідомлений заступник начальника відділу соціальних допомог ОСОБА_9 Чи зверталася ОСОБА_1 до лікаря у зв»язку з поганим самопочуттям вона не зазначала. Заступник начальника відділу соціальних допомог ОСОБА_9 у пояснювальній записці на ім»я начальника управління праці та соціального захисту населення від 28.07.2016 року, зазначив, що він не був повідомлений про відсутність ОСОБА_1 на роботі 25.07.2016 року до 17 год. 05 хв. того ж дня. Керівництво ОСОБА_5 повідомило про прогул ОСОБА_1 керівництво ОСОБА_3 міської ради, та згідно розпорядження до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Також зазначила, що невихід на роботу 25.07.2016 року ОСОБА_1 був не єдиним проступком за який до неї доцільно було застосувати заходи дисциплінарного характеру. 18.02.2016 року начальник управління праці та соціального захисту населення доповідав керівництву про відсутність головного спеціаліста відділу соціальних допомог ОСОБА_1 на роботі з 08.02.2016 року по 12.02.2016 року, однак по даному випадку, ОСОБА_1 догана не оголошувалася. Таким чином твердження позивача про те, що претензій до її роботи з боку керівництва управління праці та соціального захисту населення не було - не є вірним, їй неодноразово робили зауваження за невихід на робоуу без поважних причин. Також зауважила, що згідно інструкції про порядок видачі документів , що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян засвідчується листком непрацездатності, однак позивачка жодного разу такий надати не змогла.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка - ОСОБА_12 показала, що працює тривалий час медсестрою у сімейній поліклініці а до цього була на лікарських прийомах. 25.07.2016 року близько 9 00-9.30 год. до неї зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що їй погано із здоров"ям та попросила приїхати, на що вона на таксі приїхала до ОСОБА_1, взявши з собою все необхідне для зниження тиску та при серцевих захворюваннях, оскільки їй відомо, що ОСОБА_1 тривалий час страждає від гіпертонічних кризів. Прибувши до місця проживання ОСОБА_1 вона виміряла останній артеріальний тиск, який був високим, та порадила ОСОБА_1 вжити медичні препарати для зниження тиску і протягом деякого часу дотримуватися постільного режиму. Після того як вколола ОСОБА_1 ліки, пробула у неї близько однієї години поки та не заснула, так як була дуже ослаблена. Зазначила, що ОСОБА_1 проживає на дачі на «Шахті», де немає дільничного лікаря, а швидка приїжджає не завжди у зв»язку з чим вона часто приїжджає до неї на виклики. Додала , що порадила їй звернутися до лікаря коли стане трохи краще. Після того як поїхала від неї , то постійно передзвонювала та цікавилася станом її здоров"я.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_1 по дачі. 25.07.2016 року близько 8 год. ранку до неї прибіг чоловік ОСОБА_1 та попросив піти виміряти їй тиск. Вона пішла та виміряла ОСОБА_1 тиск. Він був високий. Дала їй таблетку-"каптопрес". ОСОБА_1 говорила, що потрібно йти на роботу і вона бачила як ОСОБА_1 почала телефонувати на роботу, але що говорила вона не чула, оскільки вийшла з кімнати. Чоловік ОСОБА_1 говорив, що їй погано з вечора попереднього дня. Додала, що шидку викликати до них на дачний масив практично неможливо.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показав, що працював в ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради на посаді заступника начальника відділу. У другій половині дня 25.07.2016 року близько 13.00 год. його керівник дав йому доручення зателефонувати ОСОБА_1 для з»ясування причини відсутності останньої на роботі. Він зателефонував ОСОБА_1, але вона не відповіла. В подальшому приблизно о 14 год. ОСОБА_1 зателефонувала йому та він повідомив їй, що на роботі проблеми через її відсутність, на що вона йому відповіла, що вранці когось із працівників повідомила по телефону про те, що не зможе вийти на роботу через погане самопочуття, і коли їй стане краще то вийде на роботу.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показала , що працює разом із ОСОБА_1 в ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради на посаді старшого спеціаліста. Так 25.07.2016 року ОСОБА_1 не з"явилася зранку на роботу, однак після 9 години ранку передзвонила їй та повідомила , що погано себе почуває. Додала , що не повідомила про дану обставину керівництво , оскільки ОСОБА_1 не просила її про це.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що згідно розпорядження в.о. ОСОБА_3 міського голови № 131-р від 04.08.2016 року, ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста підрозділу обробки заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення з 04.08.2016 року, за прогул без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивачки з роботи є встановлення поважності причин відсутності.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Таким чином звільнення працівника на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України є заходом дисциплінарного стягнення, а тому при звільненні за даною підставою власником або уповноваженим ним органом мають бути додержані вимоги ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України щодо порядку та правил застосування дисциплінарних стягнень.

При цьому процедура звільнення у зв'язку з дисциплінарним стягненням передбачає сукупність таких факторів, як відсутність працівника більше трьох годин, після чого власник або уповноважений орган має зажадати письмових пояснень від працівника щодо причин відсутності його на роботі, після чого звертається за попередньою згодою до виборного органу, який під час розгляду такого звернення має заслухати пояснення працівника, і надати свій висновок щодо погодження чи відмову у погодженні притягнення працівника до відповідальності керівнику, який зваживши всі обставини має прийняти рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що була відсутня на роботі через поважні причини, у зв»язку з поганим самопочуттям через раніше діагностоване у неї захворювання серцево-судинної системи.

З витягу з медичної карти № 2348/234 стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається, що в період з 01.03.2016 року по 11.03.2016 року ОСОБА_1Л, перебувала на лікуванні у кардіологічному відділенні УЦМКЛ з діагнозом НЦД по кардіальному типу, з пароксизмами синусової тахікардії. Пролапс мі трального клапану І ст. Еритемозна гастропатія. В подальшому рекомендовано «Д»нагляд кардіолога.

Згідно досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_1 вранці 25.07.2016 року звернулася до медичної сестри ОСОБА_8 зі скаргами на погане самопочуття, була оглянута такою, в ході чого встановлено наявність у ОСОБА_1 високого тиску у зв»язку з чим ОСОБА_8 порекомендувала ОСОБА_1 вжити ліки для зниження тиску та дотриматися постільного режиму.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі звільненого за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Суди повинні виходити з конкретних обставин, враховувати будь-які докази із числа, передбачених ст. 57 ЦПК України. При цьому поважність відсутності працівника може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

Також, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 приблизно о 9 год. 10 хв. зателефонувала своїй колезі ОСОБА_7 та повідомила, що вона погано себе почуває, що підтвердила ОСОБА_7 в судовому засіданні.

Про неможливість явки на роботу через погане самопочуття ОСОБА_1 повідомляла також заступника начальника відділу ОСОБА_9, що також підтвердив останній в судовому засіданні.

Факт повідомлення ОСОБА_1 своїх колег про неможливість явки на роботу у зв"язку з поганим самопочуттям також підтверджується роздруківкою телефонних розмов, наявною в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено поважність причин неявки на роботу 25.07.2016 року, а відтак рішення про звільнення з роботи ОСОБА_1 прийнято без з"ясування всіх важливих обставин, необхідних для прийняття рішення про застосування вказаного дисциплінарного стягнення.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову 2 ст. 71 КАС України).

Так, відповідач заперечуючи проти позову, не спростовував доводів позивача, у той час як останньою в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Однією з гарантій прав громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, розпорядження в.о. міського голови № 131-р від 04.08.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1Л."- слід скасувати, а позивач підлягає поновленню на посаді з якої була звільнена з порушенням чинного трудового законодавства.

У зв'язку з поновленням на роботі на користь позивача з відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України, слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 40, 235, КЗпП України, ст. ст. 77, 241-244, 293, 295, 371 ч.1 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_14 Ласлівни до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконуючого обов"язки міського голови ОСОБА_3 міської ради, першого заступника міського голови ОСОБА_15, № 131-р від 04.08.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1Л.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста підрозділу обробки заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради з 05.08.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2016 року по день поновлення на роботі, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.

Стягнути з ОСОБА_3 міської ради (код ЄДРПОУ 33868924) м. Ужгород, пл. Поштова, 3, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь держави судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста підрозділу обробки заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради та в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_16