Постанова № 71621970, 17.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

З участю сторін: позивач: ПАТ КБ "ПриватБанк",

відповідач: ОСОБА_1,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2017 року, ухваленого в складі судді Гладишевої Х.М. в м. Рівне, повний текст якого складено 02 жовтня 2017 року, у справі №570/3058/17

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок виконання зобов’язань за кредитним договором б/н від 28 листопада 2008 року за відповідачем утворилась заборгованість станом на 30 червня 2017 року становить 11 276,48 грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом безпідставно ототожнено поняття «договору» та «платіжної картки», оскільки закінчення строку дії платіжної картки не свідчить про припинення договірних відносин між сторонами.

Зазначає, що умовами договору встановлено окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього зобов’язання, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Судом залишено поза увагою на умови договору щодо продовження (пролонгацією) строку його дії, а тому зобов’язання, які не виконані у межах річного строку дії договору продовжують існувати.

Вважає, що до стягнення підлягають вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту і відсотків нарахованих в межах трьохрічного строку позовної давності, що передували зверненню до суду.

Просить судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду, так як перебіг позовної давності розпочався після неповної сплати чергового платежу 26 липня 2010 року. Строк позовної давності до вказаних відносин закінчився в липні 2013 року, а з позовом до суду позивач звернувся 25 липня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не пропущено з підстав продовження дії кредитного договору, в зв’язку з його щорічною пролонгацією не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

З матеріалів справи вбачається, 28 листопада 2008 року між сторонами був укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7).

Сторони узгодили, що заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять договір про надання банківських послуг.

Пунктом 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили строк дії договору – протягом 12 місяців з моменту його підписання з можливість пролонгацією договору на той же строк, так і строк виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів (а. с. 8-13).

Вбачається, що з січня 2009 року по 26 липня 2010 року ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за вказаним кредитом, а тому кредитний договір діяв з 28 листопада 2008 року по 27 листопада 2010 року, тобто був пролонгований сторонами ще на 12 місяців.

За таких обставин перебіг трьохрічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі розпочався з 28 листопада 2010 року та закінчився 27 листопада 2013 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перебіг позовної давності за кожним черговим платежем по відсотках та комісії розпочався з 27 липня 2010 року та закінчився 26 липня 2013 року.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду, представник позивача пояснив, що строк дії кредитної картки був встановлений до листопада 2012 року, однак будь-яких належних та допустимих доказів з цього приводу не надав.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що закінчення строку дії картки не свідчить про припинення кредитного договору безпідставні, оскільки відповідач нову картку не отримувала, будь-яких дій які б свідчили про продовження строку дії кредитного договору не вчиняла.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Вбачається, що відповідач 18 вересня 2017 року звернувся в суді першої інстанції із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу, а тому суд правомірно до спірних відносин застосував позовну давність.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

З врахуванням вказаних обставин, ст. 256, 257, ч. 1,5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України та факту пред’явлення ПАТ КБ «Приватбанк» лише у липні 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 січня 2018 року.

Головуючий :

Судді :