Рішення № 71621719, 11.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6608/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря Терпай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про звільнення іпотечного майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти арешти з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який накладений постановою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ №38108735 від 23.05.2013. Позовні вимоги мотивує тим, що 14.02.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» був укладений кредитний договір № 11117846000 про надання кредиту. Для забезпечення повного та своєчасного виконання зобов’язань перед банком за кредитним договором, 14.02.2007 між сторонами був укладений договір іпотеки №11117846000, що посвідчений у цей день приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 205. Предметом договору іпотеки є квартира № 35 за адресою: м. Ужгород, вул. Благоєва, буд 1, та належить ОСОБА_1 (предмет іпотеки).

12.12.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за за вказаним кредитним договором.

24.04.2017 року позивачу, стало відомо, що Ужгородським МВ ДВС відносно зазначеного майна накладено арешт, а саме: постановою від 23.05.2013 року №38108735.

Посилаючись на положення ст.ст. 3, 7 Закону України «Про іпотеку» позивач зазначає, що іпотекодержатель не може використати своє право на задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмету іпотеки, оскільки державною виконавчою службою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1

Згідно договору іпотеки вартість предмета застави складає 202 626,00 грн. Водночас розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, станом на 30.06.2017 року складає 54 200 доларів США, що є значно більше, ніж вартість заставного майна, що унеможливлює задоволення вимог третіх осіб за рахунок вартості предмету іпотеки. Таким чином позивач відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», має пріоритет на задоволення своїх вимог перед іншими особами.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі та позовні вимоги підтримав

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, зокрема через засоби масової інформації (через оголошення в газеті "Новини Закарпаття" від 06.01.2018 р. № 1 (4712) та на офіційному веб-сайті судової влади України).

Представник третьої особи Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому суд виходить із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір № 11117846000 про надання кредиту.

Для забезпечення повного та своєчасного виконання зобов’язань перед Банком за кредитним договором, 14 лютого 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки № 11117846000, що посвідчений у цей день приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 205. Предметом договору іпотеки є квартира № 35 за адресою: м. Ужгород, вул. Благоєва, 1, та належить ОСОБА_1 (предмет іпотеки). Згідно договору іпотеки вартість предмета іпотеки становить 202 626,00 грн.

12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу та Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги), а згідно зст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права первісного кредитора, щодо права вимоги до боржника ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання щодо виконання умов кредитного договору, належним чином не виконала, внаслідок чого її прострочена заборгованість станом на 12.07.2017 року складає по кредитному договору № 11117846000 від 14.02.2007 року 54 200 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи Ужгородським МВ ДВС, ГТУЮ в Закарпатській області відносно вказаної квартири, яка перебуває в іпотеці позивача накладено арешти та оголошено заборони на її відчуження, а саме: постановою 38108735 від 23.05.2013 року.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Згідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV(у редакції чинній на момент проведення виконавчих дій щодо майна ОСОБА_1П.), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч.ч. 1, 3ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакції чинній на момент проведення виконавчих дій щодо майна ОСОБА_3М.) стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Як вбачається із договору іпотеки № 11117846000 від 14.02.2007 року, за яким в іпотеку позивачу передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1, її заставна вартість складає 202 626,00 грн., проте, заборгованість відповідачки станом на 12.07.2017 року складає по кредитному договору № 11117846000 від 14.02.2007 року 54 200 доларів США, що значно перевищує вартість предмету застави.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз’яснив, що за змістом частини четвертої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене та те, що накладення арештів на вказане нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вже після передачі його в іпотеку порушує право позивача як іпотекодержателя на переважне перед іншими кредиторами право, встановлене ст. 1 Закону України «Про іпотеку» на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 57-60, 64, 208, 209, 215-218, 294 ЦПК України, ст.ст. 572, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 52, 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який був накладений постановою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 38108735, виданою 23.05.2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4