Рішення № 71621601, 15.01.2018, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/794/17

Номер провадження 2/570/141/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання,

в с т а н о в и в:

28 лютого 2017 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначено, що відповідач зобов'язаний виконувати вимоги Правил надання населенню послуг з газопостачання, Правил безпеки систем газопостачання, вимог укладеного договору та взяв на себе обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги з газопостачання. Проте на порушення вимог чинного законодавства не сплачував за спожитий природній газ у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 13 217 грн 10 коп., яка частково була погашена та збільшена у результаті коригування.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з газопостачання у розмірі 16 007 грн. 87 коп. та сплачений судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп.

Учасників цивільного процесу належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, відповідач до суду не з"явився, довіривши ведення справи своєму представнику. Зважаючи на те, що його явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати його особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у його відсутність.

Представник позивача позов підтримала повністю і по аналогічних мотивах.

По суті спору показала, що постачання природного газу ТОВ «Рівнегаз збут» споживачу ОСОБА_3 за адресою: Рівненський район, с.Бармаки, вул.Миру, 77 здійснюється на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831. Умови цього договору є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 затверджено Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) та Перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам. Згідно із Переліком, постачальником природного газу на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу ПАТ «Рівнегаз» є ТОВ «Рівнегаз збут».

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов’язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об’єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов’язок).

Згода ОСОБА_3 про приєднання до умов Договору підтверджується фактом споживання природного газу згідно акту перевірки стану пломб газового лічильника від 13 квітня 2016 року, в якому зафіксований показник лічильника газу споживача та частковою оплатою поставленого природного газу 31 травня 2016 року на суму 5 517,87 грн.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ч.2 ст.13 «Про ринок природного газу», п.22 «Правил постачання природного газу», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827, споживач зобов’язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно із умовами договору.

Пунктом 4.6. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, встановлено, що плата за надані послуги з газопостачання при розрахунку за квитанціями абонентської книжки повинна вноситись споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) - у терміни, визначені в рахунку.

Постановою НКРЕКП від 03.03.2015 р. № 583 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2015 р. за № 242/26687, з 01 квітня 2015 року встановлені роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:

1) для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн. за 1 м. куб.;

2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):

у період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 7,188 грн. за 1 м. куб.; у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):

за обсяг, спожитий до 200 м. куб. природного газу на місяць (включно), - 3,600 грн. за 1 м. куб.; за обсяг, спожитий понад 200 м. куб. природного газу на місяць, - 7,188 грн. за 1 м. куб.

П.13 Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних (в редакції станом на 30.03.2016 р.) визначено, що на період з 1 жовтня 2015 р. діють граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів, диференційовані залежно від виду та обсягів використання природного газу, в розмірі, визначеному постановою НКРЕКП від 3 березня 2015 р. № 583, а саме:

1) для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 гривні за 1 м. куб.;

2) для індивідуального опалення або комплексного використання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води) - 7,188 гривні за 1 куб. метр, крім обсягів до 1200 куб. метрів, що використані за період з 1 жовтня 2015 р. по 31 березня 2016 р. (включно), - 3,6 гривні за 1 м. куб.;

Згідно п.13 Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних (в редакції станом на 30.04.2015 р.) з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) діє гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,879 гривні за 1 м. куб.

Представник відповідача позов не визнав, оскільки договір між сторонами у письмовій формі не укладений, а зміст нарахування не зрозумілий, що є порушенням принципу цивільного процесу щодо доведеності позову. По суті показав, що відповідач є споживачем природнього газу, але жодних рахунків від позивача не отримував, періодично сплачуючи кошти в офісі позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідач скористався правовою допомогою.

Судом встановлено, що газопостачання споживачу за адресою: Рівненський район, с.Бармаки, вул.Миру, буд.77 надається для опалення житлового будинку площею 126 кв. м, газової плити і 2-х контурного газового котла за особовим рахунком № НОМЕР_1, відкритим на ім'я ОСОБА_3.

02 лютого 2016 року представником газорозподільного підприємства ПАТ «Рівнегаз» був зафіксований фактичний показник лічильника газу, який становить 20564 м.куб.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із положеннями ст.638, ч.1, 3 ст.639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносини між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.19 якого передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ст.20 передбачає обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 газопостачальне підприємство зобов'язується безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного газу; споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за спожитий природній газ і користуватися послугами згідно з законодавством.

П.17 Правил зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2015 року № 74 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання таким, що втратив чинність, Порядку встановлення роздрібних цін на природній газ для населення» передбачено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 01 число місяця, що настає за розрахунковим, та зазначаються споживачем у платіжних документах. Газопостачальне та газорозподільне підприємства мають право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Із матеріалів справи вбачається і визнається сторонами, що письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить положень про те, що недотримання письмової форми договору про надання житлово-комунальних послуг тягне за собою недійсність відносин щодо фактичного надання таких послуг та звільняє споживача від їх оплати.

На думку суду, фактичне виконання сторонами умов договору свідчить про наявність між ними договірних відносин. Фактично укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови сторонами погоджені, договір ними виконувався, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до позивача з приводу його умов відповідач не пред»являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Відповідач зобов"язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов"язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до боржника позову про стягнення боргу за договором і визначив борг на відповідну дату.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості, що являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким договором.

Не можна погодитися і з твердженнями сторони відповідача про хибний розмір заборгованості.

Так, ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України передбачають, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах діє принцип презумпції винуватості боржника.

Оскільки відповідач не спростував належними і переконливими доказами відсутності своєї вини у виникненні спірної заборгованості, тому його доводи про відсутність боргу є необґрунтованими. Розрахунок тарифу правомірно визначений позивачем згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України, від 03 березня 2015 року № 583 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» у розмірі 7,188 грн за 1 куб. м, оскільки саме після набрання законної сили цією постановою було зафіксовано об'єм спожитого газу за лічильником.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань.

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки внаслідок споживання відповідачем природного газу і часткової оплати послуг утворилася заборгованість, яка підлягала стягненню зі споживача на користь виконавця. Відповідачем проводиться оплата природного газу не в повному обсязі, чим порушуються вимоги Правил та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. Отже, заборгованість за надані послуги з газопостачання згідно наданого розрахунку нарахувань плати за газ по о.р.1100089810 станом на 14 листопада 2017 року становить 16 007 грн. 87 коп.

У зв»язку із задоволенням позову з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача понесені і документально підтвердженні судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору.

При подачі заяви про видачу судового наказу ТОВ «Рівнегаз збут» сплачений судовий збір в сумі 689 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 116 від 06.06.2016 р. Оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору знаходиться в матеріалах справи № 570/3680/16-ц. Ухвалою судді Рівнеснького районного суду Рівненської області від 10 серпня 2016 року скасовано судовий наказ №570/3680/16-ц від 29 червня 2016 року за заявою ТОВ «Рівнегаз збут» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з газопостачання.

Відповідно до ст.99 ЦПК України /станом на час подачі позову/ сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, в разі скасування судового наказу і пред’явлення позову до боржника в порядку позовного провадження, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

задоволити цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання.

Стягнути з ОСОБА_3 (РОНПП НОМЕР_2) на користь ТОВ "Рівнегаз збут" 16 007 грн. 87 коп за надані послуги з газопостачання та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. 00 коп.

Повне судове рішення виготовлено 17 січня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кушнір Н.В.