Вирок № 71621354, 16.01.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/852/17

1-кп/302/5/18

34

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2018смт. Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді Гайдур А.Ю.,

з участю секретаря с/з Царь О.В.,

прокурора Самолюк М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника - адвокат Кричфалушій І.І.,

представника Міжгірського РС з питань пробації Шкудор М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Міжгір'ї кримінальне провадження № 12016070000000178 щодо обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр. України, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого;

у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2017 року біля 20 години 30 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем марки «УРАЛ-375» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, разом з пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, рухаючись по ґрунтовій дорозі в урочищі «Черенина», що в с.Колочава, Міжгірського району, діючи в супереч вимогам п.п. 2.3 «б», 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руку України, не врахував дорожні умови та не забезпечив безпеку руху, внаслідок чого при русі на ухилі ліворуч з'їхав за межі ґрунтової дороги та перекинувся у прірву.

В результаті даної пригоди ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи за №65 від 20.09.17 р., отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних розривів печінки, множинних розривів легень, розрив селезінки, перелому склепіння черепа, множинних переломів ребер з обох сторін, перелому тіла правої ключиці, множинних синців та саден на шкіряних покривах голови, тулуба та кінцівок.

Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля , з послідуючим випадінням та падінням на тверде підлегле покриття. Вказані тілесні ушкодження виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя, згідно пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», і мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті.

Пасажир ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи за № 66 від 20.09.17 р., отримав тілесні ушкодження у вигляді забою легень, множинних розривів печінки, множинних переломів ребер з обох сторін, грудини, закритого перелому правого стегна, множинних синців та саден на шкіряних покривах голови, тулуба та кінцівок.

Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля , з послідуючим випадінням та падінням на тверде підлегле покриття. Вказані тілесні ушкодження виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя, згідно пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», і мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, якими визначено:

п.2.3. ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом;

п.12.1ПДР - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п.12.3 ПДР - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Невиконання водієм ОСОБА_2 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, а саме: отриманням пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до їх смерті.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе за ст. 286 ч. 3 КК України визнав повністю, щиро покаявся, обставини зазначені в обвинувальному висновку підтвердив повністю та пояснив, що 22.08.2017 року на прохання ОСОБА_6 він погодився привезти з урочища «Черенина» на своєму автомобілі Урал дрова. Людей з ними було багато, з ним поверталися на автомобілі в кабіні тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інші йли пішком. Коли загрузили дрова і повертаючись з урочища додому на грунтовій дорозі їх занесло на декілька метрів, а після автомобіль почав перекидуватися і впав у прірву. Він намагався утримати автомобіль однак це йому не вдалося. Того дня зранку на дворі падав дощ, і це ним не було враховано.

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою учасників судового провадження суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки юридична кваліфікація його та доведеність вини ніким не оспорюється і обвинувачений ОСОБА_2 обставини викладені визнав повністю, дав відповідні показання.

За вищевстановлених обставин суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковано правильно і що його слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, його слід визнати винним у вчиненні цього кримінального правопорушення і вина такому є повністю доведеною в суді.

Судом встановлено обставини, що пом'якшують покарання винної особи, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого злочином збитку.

Обставин, що обтяжують покарання винної особи судом не встановлено.

За вчинений злочин обвинувачений підлягає покаранню.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні права і свобод засудженого; покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів; суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Кримінального Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинили злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, однак вчинений з необережності, відношення обвинуваченого до вчиненого, який жалкує про таке, та особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, як наслідком вчиненого злочину став інвалідом ІІІ групи, думку потерпілих, які не мають до нього претензій ні матеріального ні морального характеру та просять призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, про що потерпілими подано відповідні заяви, сукупність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, які обтяжують покарання, то суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе і без реальної ізоляції його від суспільства із застосуванням до призначеного йому покарання ст.ст. 75, 76 ч. 1 п.1,2 КК України.

Цивільного позову та процесуальних витрат не має.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України і призначити йому покарання строком на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 ч.1 п. 1, 2 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання - у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

- кермо та ручку зі скриньки передач автомобіля «УРАЛ» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, які знаходяться в кімнаті речових доказів при Хустському ВП ГУНП в Закарпатській області повернути обвинуваченому ОСОБА_2;

- одяг та взуття ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходяться в кімнаті речових доказів Міжгірського відділення поліції Хустського ВП ГУНП в Закарпатській повернути потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільного позову та процесуальних витрат не має.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення через цей райсуд.

Суддя: А. Ю. Гайдур