Ухвала суду № 71621265, 10.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/220/17

Номер провадження 11-кп/775/109/2018

УХВАЛА

Іменем України

10.01.2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді доповідача Половінкіна Б.О.,

суддів Залізняк Р.М., Стародуба О.Г.

при секретарі судового засідання Самойленко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 01.08.2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешкаючого в м. Білозерське Донецької області, вул. Ватутіна 7/41,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 ( три) роки.

Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди на поховання – 14772 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні.

Стягнуто з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди на користь:

- ОСОБА_3 – 90000 (дев’яносто тисяч) гривень,

- ОСОБА_4 – 100000( сто тисяч ) гривень та на відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 – 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої втратою годувальника, неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 2906 (дві тисячі дев’ятсот шість) гривень 82 копійки щомісячно, починаючи з 19 травня 2016 року і до досягнення ним вісімнадцяти років.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 3640(три тисячі шістсот сорок) гривень.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати, пов’язаних з проведенням судових автотехнічних експертиз -1321,5 грн. та 881 грн, транспортно-трасологічної експертизи – 881 грн.,а разом – 3083(три тисячі вісімдесят три) гривні 50 копійок.

за участі прокурора Бєліка Ф.С.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_3

ОСОБА_6

в с т а н о в и л а :

Вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 01.08.2017р. інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у тому що він 19 травня 2016 року, близько 14 годині 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ЗАЗ – 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_7

В салоні автомобіля знаходились в якості пасажирів знайомі обвинуваченого – ОСОБА_8 – на передньому пасажирському сидінні та ОСОБА_9 - на задньому сидінні. Водій ОСОБА_2, рухаючись по проїжджій частині вулиці Леніна с.Спасько-Михайлівка Олександрівського району Донецької області в напрямку м. Білозерське Донецької області зі швидкістю не менш ніж 91 км/год., порушив вимоги Правил дорожнього руху в частині:

- заборони керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння ( п. 2.9 а),

- рух транспортних засобів в населених пунктах дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год (п.12.4),

- заборони перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п. 12.4 Правил.( п. 12.9).

Проїжджаючи ділянку дороги по вул. Леніна с. Спасько - Михайлівка біля будинку № 102, проявив неуважність, чим порушив п. 2.3(б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним ( п. 12.1 ПДР).

У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об’їзду перешкоди (п 12.3 ПДР).

Так, ОСОБА_2, маючи об’єктивну можливість здійснювати рух з безпечною швидкістю в межах своєї смуги руху, спостерігати за дорожньою обстановкою, станом дорожнього покриття, проявив злочинну самовпевненість, діючи необережно, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля НОМЕР_2, щоб мати можливість постійно контролювати рух та безпечно керувати ним на закругленні дороги вправо, не впорався з керуванням, втратив курсову стійкість транспортного засобу, що призвело до зміни його напрямку руху, заносу вліво, некерованості та виїзду на ліве узбіччя дороги, де стався наїзд на придорожнє дерево з наступним перекиданням транспортного засобу.

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля пасажири ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримали тілесні ушкодження, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент завдання та знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті, та померли на місці ДТП 19 травня 2016 року.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 із посиланням на те, що вирок відносно ОСОБА_2 постановлений незаконно з порушенням норм матеріального та процесуального права України, внаслідок чого судом першої інстанції невірно, однобічно та неповно проведено судове слідство, прохав вирок суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що у порушення вимог ст.ст. 84,91,94 КПК України судом першої інстанції однобічно, неповно досліджені усі докази. Вказує, що судом в основу доведеності вини ОСОБА_2 покладено свідчення потерпілих, які не були свідками події та їм не відомі дійсні обставини події.

Зазначає, що під час огляду місця події у протоколі не відображено певні виміри, а саме від проїзної частини дороги до дерева, та від дерева до автомобілю, тобто дерево не прив’язане до місця ДТП. Крім того в основу обвинувачення покладено висновки автотехнічної експертизи, у якій не враховано енергозатрати автомобіля на злам ствола дерева.

Вказує, що згідно висновків автотехнічної експертизи № 247 від 14.03.2017р. максимальна швидкість авто не перевищувала 107 км/г та така швидкість не знаходиться у причинному зв’язку з ДТП, що відбулося.

Зазначає, що судом невірно розтлумачено та викривлено обставини події правопорушення та психологічне відношення обвинуваченого к скоєному правопорушенню.

Вказує, що судом враховано пояснення свідка ОСОБА_10, який не перебував на місці ДТП та не міг бачити, хто і як керував автомобілем.

Посилається на те, що судом не перевірено доводи обвинуваченого ОСОБА_2 на його посилання щодо втручання в керування автомобілем потерпілого ОСОБА_11

Зазначає, що його клопотання про допит у судовому засіданні експерта хоча і було задоволено, проте допит експерта у судовому засіданні не відбувся, що вплинуло на встановлення істини у справі, встановлення вини обвинуваченого та має безпосереднє відношення до питання відшкодування розміру матеріальної та моральної шкоди.

Вказує, що його клопотання про проведення додаткових автотехнічних експертиз було необґрунтовано відхилено, оскільки ті експертизи яки було проведено на досудовому розслідуванні мають протиріччя.

Вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є занадто суворим та не відповідає вимога ст. 370 КПК України з урахуванням не тільки наслідків, а і характеру, мотивів вчиненого злочину, відношення до нього винної особи та його подальша поведінка.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора Бєліка Ф.О., потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, прохали залишити їх без задоволення, вирок суду першої інстанції залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи поданої апеляційної скарги та прохали про її задоволення, потерпілу ОСОБА_6, яка погодилась із доводами апеляційної скарги захисника, свою позицію обґрунтувала тим, що ступінь вини як у обвинуваченого так і у потерпілих є рівним, прохала вирок скасувати, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмові заперечення потерпілого ОСОБА_12 щодо неї, вивчивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги захисника з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 19 травня 2016 року, близько 14 годині 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ЗАЗ – 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху, що призвело до спричинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажири вказаного автомобіля – ОСОБА_14 та ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 провину у вчиненому злочині визнав частково, не заперечував, що ним було порушено правила дорожнього руху та він керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, однак зазначив, що причиною ДТП стало втручання у керування автомобілем з боку потерпілого ОСОБА_14, який сидів на пасажирському сидінні спереду. Ці свідчення обвинуваченого на думку колегії суддів судом першої інстанції належним чином перевірені не були та розцінені, як позиція обраного захисту обвинуваченого та можливість уникнення покарання. У вироку суду першої інстанції не надано оцінку наявності на місці ДТП слідів бічного ковзання, а механізм їх утворення зазначено як наслідок перевищення швидкості. При цьому зазначено, що сліди гальмування автомобіля відсутні. Можливість подолання відрізку дороги де сталося ДТП, автомобілем, за умови перевищення швидкості у межах визначених при експертному дослідженні, судом перевірено неналежно.

Висновок, про неналежність перевірки таких свідчень судом першої інстанції колегія суддів робить виходячи з того, що під час проведення слідчих дій, слідчим було зібрано потожирові сліди з керма автомобіля та ручки перемикання передач методом змиву. Ці змиви були долучені до справи у якості речового доказу (а.с.126 т.1), проте дослідження цих зразків не проводилось. Крім того, за клопотанням сторони захисту не було допитано автотехнічного експерта ОСОБА_15, що на думку колегії судів має істотне значення для всебічного розгляду справи та встановлення істини, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із доводами захисника і в тій частині, що при складанні протоколу огляду місця події, на схемі до протоколу огляду хоча і було відображено дерево на шляху руху автомобіля, але у якості перешкоди воно не відображене, а його параметри у дослідних частинах проведених експертиз не враховані. На думку колегії суддів ці відомості та їх врахування мають істотне значення для встановлення істини по справі, оскільки першою перешкодою на напрямку руху автомобіля стало дерево, а подальший рух автомобіля відбувався після зіткнення з ним.

Колегія суддів також погоджується із доводами апеляційної скарги захисника про те, що судом безпідставно зроблено посилання на свідчення свідка ОСОБА_10, як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки свідок ОСОБА_10 надав пояснення, про те, що він бачив як обвинувачений та потерпілі на великій швидкості від’їхали від місця, де вони рибалили, а саме від ставку с. Новосергіївка, в той час як місце ДТП знаходиться у с. Спасько-Михайлівка, тобто на значній відстані між собою та не міг бачити моменту ДТП.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що при проведені огляду місця події 19.05.2016 року при складанні протоколу огляду транспортного засобу у рядку № 5 зазначено: розгерметизовано переднє праве колесо, в інших трьох шинах є тиск. Будь яких інших пошкоджень на всіх чотирьох шинах не має. (а.с. 113 т.1). В той час, як у висновку № 835 транспортно-трасологічної експертизи від 07.12.2016 року вбачається, що на передньому лівому та на передньому правому колесі маються наскрізні пошкодження (а.с.151-155 т.1), а тому вбачається розбіжність між первинним оглядом транспортного засобу та висновком експерта щодо механізму утворення цих пошкоджень в частині реального стану шин автомобіля в момент наїзду на перешкоду. На цю обставину судом першої інстанції уваги не звернуто.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про неповноту проведення судового розгляду, що спричинило ухвалення судового рішення з порушенням принципу всебічності та об’єктивності, чим було порушено право обвинуваченого на захист, є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, змагальності сторін, забезпеченості доведеності вини та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України.

Також ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати.

Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Як передбачено п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ст. 412 КПК України.

При новому розгляді суду необхідно усунути допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді справи, суд дійде висновку про доведеність провини обвинуваченого ОСОБА_2 за тих же обставин, то міра кримінального покарання, призначена за цим вироком, на думку колегії суддів є достатньою.

Керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів –

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 01.08.2017 року відносно ОСОБА_2 обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України задовольнити.

Вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 01.08.2017 року, відносно ОСОБА_2 обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів: