Ухвала суду № 71620887, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4905/15-ц Номер провадження 22-ц/786/88/18Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ "ОСОБА_2 та Кредит" -ОСОБА_3

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит" про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ « ОСОБА_2 та Кредит» про визнання недійсними Кредитного договору № 14/AV18-07-08 від 14 липня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 та Кредит" / правонаступником якого є АТ "ОСОБА_2 та Кредит" / та ОСОБА_4 та договору застави автомобіля № 14/АV18-07-08 -Z від 14 липня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 та Кредит" /правонаступником якого є АТ "ОСОБА_2 та Кредит" / та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3510. В обґрунтування позову вказала, що спірний кредитний договоромза своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам і волі Позивача, порушує її права та законні інтереси, оскільки Банком не дотримано імперативних вимог діючого законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду кредитних договорів, а саме: не виконано вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику об'єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого заставою, які є істотними для такого виду договорів. Також, позивач зазначила що зміст спірного Кредитного Договору суперечить ст. ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» що затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

25 січня 2016 року ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору, відповідно до якої прохає стягнути з відповідача заборгованість по Кредитному договору №14/AV18-07-08 від 14.07.2008 року в сумі, що еквівалентна 21 094096 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день платежу, а також 203 768,54 грн. пені, що загалом станом на 09.12.2015 року становить 687 121,58 грн. В обґрунтування позову вказав, що банк надав відповідачу кредит в сумі 29 702,00 доларів США зі строком повернення до 13 липня 2015 року. Пунктом 2.3 кредитного договору визначено цільове використання кредитних коштів - придбання автомобіля TOYOTA Corolla 1.6. В подальшому до Кредитного договору вносились зміни та доповнення та в остаточній редакції (викладеній в Додаткової угоді №4 від 07.11.2014 року) встановлено кінцевий строк повернення кредитних ресурсів - до 13 травня 2019 року. Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору відповідач зобов'язалась здійснювати щомісячні ануїтетні платежі по погашенню заборгованості по кредиту в сумі 489,00 доларів США. Згідно Графіку зниження розміру заборгованості. У відповідності з п.3.5 Кредитного договору, банк 02.11 2015 року направив на адресу ОСОБА_4 Вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, яку остання отримала 23.11.2015 року. Однак вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів залишились без задоволення.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит" про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним - задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 14/АV18-07-08 від 14 липня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 та Кредит" / правонаступником якого є АТ "ОСОБА_2 та Кредит" / та ОСОБА_4.

Визнано недійсним договір застави автомобіля № 14/АV18-07-08 -Z від 14 липня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 та Кредит" /правонаступником якого є АТ "ОСОБА_2 та Кредит" / та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3510.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит" на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1038, 40 грн. та витрати на проведення судових економічних експертиз в сумі 12363 грн.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився ПАТ "ОСОБА_2 та Кредит", в зв’язку з чим представник банку подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_4, позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі

В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що ОСОБА_4 була ознайомлена з Інформацією про умови кредитування, що підтверджується її особистим підписом. Також, вказав, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності до вимог ОСОБА_4

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2008 року між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» укладено Кредитний договір №14/AV18-07-08.

Відповідно до п. 2.1. даного договору ОСОБА_2 надає Позичальнику в тимчасове користування за умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 29 702 (двадцять дев'ять тисяч сімсот два) долари США 00 центів з оплатою за процентними ставками, встановленими в п. 4.1. цього Договору.

Для надання Кредитних ресурсів та обліку залишку заборгованості за наданими Кредитними ресурсами ОСОБА_2 відкриває Позичальнику Позичковий рахунок (п.2.2 Кредитного договору).

Кредитні ресурси, отримані Позичальником за цим Договором, використовуються за цільовим призначенням: для придбання автомобіля TOYOTA Corolla 1.6 ринковою вартістю 133 662 гривень 00 копійок (п.2.3.Кредитного договору).

Забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідно до Договору застави автомобіля №14/AV18-07-08-z від 14 липня 2008 року укладеного між ВАТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» і є автомобіль марки TOYOTA Corolla 1.6, 2008 року випуску, № шасі (кузова, рама) JTNBV56E40J033308, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

В подальшому Відповідно до Додаткових угод Сторонами було змінено термін повернення кредиту до 13 травня 2019 року, змінювалася відсоткова ставка за користування кредитними коштами до розміру 17,8 процентів річних та змінювався розмір щомісячного ануїтетного платежу, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 27.02.2009 р. до кредитного договору №14/АV18-07-08 від 14.07.2008р., Додатковою угодою №2 від 01.09.2010р. до Кредитного договору №14/АV 18-07-08 від 14.07.2008р., Додатковою угодою №3 від 19.05.2014р. до Кредитного договору №14/АV 18-07-08 від 14.07.2008р., Додатковою угодою № 4 від 07.11.2014р. до Кредитного договору №14/АV 18-07-08 від 14.07.2008р.

8 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Про Лайн» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу №148/080708 транспортний засіб автомобіль TOYOTA Corolla, 1.6 L, MM/T, LUNA, колір -чорний, 2008 року випуску

14 липня 2008 року на підставі Рахунку-фактури наданого ТОВ «Про Лайн», відповідно до вимог п. 2.3 Кредитного договору від 14 липня 2008 року, ОСОБА_2 перерахував в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «Про Лайн» надані кредитні кошти в сумі 133 662,00 грн.

Після надходження коштів на рахунок ТОВ «Про Лайн» 14 липня 2008 року, відповідно до Акту приймання-передачі автомобіля по договору купівлі-продажу №148/080708 від 08.07.2008 року та видаткової накладної № РН-00000102 ОСОБА_1, як Покупець, прийняла автомобіль TOYOTA Corolla, 1.6 L, MM/T, LUNA, колір -чорний, 2008 року випуску.

Висновком №414/415 судової економічної експертизи від 29 липня 2016 року встановлено, що перелік документів, наданих ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» , Позичальником ОСОБА_4 та які знаходяться в кредитній справі, для отримання кредитних коштів в іноземній валюті за Кредитним договором №14/AV18-07-08 від 14 липня 2008 року, не відповідає «Порядку кредитування Банком «ОСОБА_2 та Кредит», ТОВ фізичних осіб на придбання нових автотранспортних засобів через автосалони» від 28.04.2006 (додатку до наказу № 253-о від 23.05.2006), діючому на момент укладення Кредитного договору Законодавству України.

Також, згідно вищевказаного висновку експертизи, при укладенні спірного кредитного договору недотримані вимоги: Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 14.08.2003 року № 337; Постанови Правління НБУ від 17.06.2004 року № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (що діяла на час укладення спірного договору), а також Постанови НБУ № 337; п. 8.12 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених Постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007 р. і зареєстрованих Міністерством юстиції 18 червня 2007 р. за № 656/13923; «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. №280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.2004р. за №918/9517); Постанови Правління НБУ від 15.09.2004 року № 435 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних(депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України»; Порядку кредитування Банком «ОСОБА_2 та Кредит» ТОВ фізичних осіб на придбання нових автотранспортних засобів через автосалони».

Умови Кредитного договору № 14/AV 18-07-08 від 14 липня 2008 року не відповідають вимогам Постанови Національного банку України «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10 травня 2007 року №168 та ст.ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». ./ а.с.109-127 ОСОБА_1 2/

Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Кредитний договір №14/AV18-07-08 від 14 липня 2008 року є укладеним під впливом омани з боку Банку, що у відповідності до правила ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є забороненою Законом, тому є недійсним.

Відмовляючи в застосуванні строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що кредитним договором встановлено строк його виконання до 13 травня 2019 року, тому ОСОБА_4 звернулась про захист порушених прав в межах строку позовної давності.

Проте колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтями 18 і 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено підстави для визнання кредитного договору недійсним. Такими зокрема є, укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, цей перелік не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, у відповідності до правила ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є недійсні.

Відповідно до положень ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, та ціну продукції визначено неналежним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що кредитний договір № 14/АV18-07-08 від 14 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 та Кредит" / правонаступником якого є АТ "ОСОБА_2 та Кредит" / та ОСОБА_4, укладений з порушенням ст.ст. 11,19 Закону України « Про захист прав споживачів»

В свою чергу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання кредитної угоди недійсною до задоволення не підлягають, оскільки звертаючись до суду про захист своїх порушених прав, позивачем пропущено строк позовної давності.

Так, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а з вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину, відповідно до ч.3 ст. 261 ЦК України,від дня коли почалось його виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності обрахування строку позовної давності в межах дії кредитного договору, оскільки положення частини п’ятої статті 261 ЦК України застосовуються до вимог про зобов’язання сторін (щодо виконання правочину), а не до вимог про недійсність правочину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит" про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, надав кредитний договір та розрахунок заборгованості, згідно з яким її розмір становить 21094, 96 доларів США / а.с. 66 -67 том 1/.

В свою чергу, відповідач, не заперечує факт отримання кредиту, проте не погоджується з заявленою сумую отриманих кредитних коштів та посилається на те, що умови договору є несправедливими та порушують її права як споживача кредитних послуг.

Відповідно до висновку №414/415 судової економічної експертизи від 29 липня 2016 року та додаткового висновку судової економічної експертизи № 313/314 від 30 травня 2017 року, видача кредиту в сумі 29702,00 доларів США ОСОБА_4 згідно кредитного договору № 14/АV18-07-08 від 14 липня 2008 року не підтверджується документально. / а.с.111- 128 том 2, а.с.6-19 том 3/

Також, додатковим висновком судової економічної експертизи встановлено,що наявний в матеріалах справи розрахунок загальної суми заборгованості по кредитному договору № 14/АV18-07-08 від 14 липня 2008 року в іноземній валюті, що підлягає до сплати боржником ОСОБА_4 за період з 14.07.2008 року по 09.12.2015 року документально не підтверджується розрахунковими документами ( меморіальними ордерами та квитанціями про оплату) щодо погашення основної суми заборгованості, по сплаті процентів за кредит, погашення комісії, нарахування штрафних санкцій пені перед банком).

Крім того, до суду, Банком не було надано оригінал заяви на видачу готівки № 10 від 14.07.2008 року в сумі 29702, 00 долари США та оригінал меморіального ордеру про перерахування грошових коштів з позичкового рахунку № 22038183407301 відкритого ОСОБА_4 на банківський поточний рахунок № 2620 відкритий ОСОБА_4 в сумі 29702, 00 долари США, які є належними первинними документами, які б підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Належними доказами,які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Враховуючи, те, що позивачем за зустрічним позовом на підтвердження заявлених позовних вимог не було надано належних доказів щодо розміру кредитних коштів, наданих відповідачу, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв’язку з недоведеністю.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ПАТ "ОСОБА_2 та Кредит" -ОСОБА_3– задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2017 року - скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит" про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 та Кредит"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: / підпис/ ОСОБА_1

Судді: / підпис/ ОСОБА_6 / підпис/ ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя: _____ Т.В. Одринська