Постанова № 71620323, 16.01.2018, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 542/395/17

2-а/542/5/18

16 січня 2018 року Новосанжарський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Стрельченко Т.Г.,

при секретарі – Нестеренко О.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача, адвоката – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області про оскарження протоколу про адміністративне правопорушення та постанови за справою про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила:

1.Визнати дії начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, капітана ОСОБА_4 щодо складання протоколу № 71 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП від 15.03.2017 року стосовно неї незаконними.

2.Визнати дії військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, підполковника ОСОБА_5 щодо складання постанови № 71 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП від 16.03.2017 року стосовно неї незаконними.

3.Скасувати постанову військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, підполковника ОСОБА_5 № 71 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП від 16.03.2017 року стосовно позивачки щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн. за порушення ст. 210-1 ч.1 КУпАП.

4.Закрити відносно позивачки провадження по адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15 березня 2017 року начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, капітаном ОСОБА_4 складено протокол № 71 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП на ОСОБА_1, щодо не виконання нею вимог, встановлених ст. 15 Закону України «Про оборону України»; ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»; ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; пункту 24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою КМУ від 07.12.2016 р. № 921; п. 2.2. Інструкції з організації ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.12.2010 р. № 660, тим самим не здійснила оповіщення на вимогу Новосанжарського районного військового комісаріату ( згідно розпорядження військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату підполковника ОСОБА_5, від 13.02.2017 р. № 6/323) військовозобов’язаних про їх виклик до Новосанжарського районного військового комісаріату і не забезпечила їх своєчасне прибуття за цим викликом.

16 березня 2017 року військовий комісар Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, підполковник ОСОБА_5 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП відносно позивачки та виніс постанову № 71, якою наклав на ОСОБА_1 штраф в сумі 1190 грн.

Позивачка вважає протокол та постанову незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, вказані в письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників розгляду справи, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Частиною першою, другою ст.2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (зі змін. та доп.), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.235 КУпАП, військові комісари розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, передбачені статтями 210, 210-1, 211-211-6 КУпАП.

Частина 1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах.

Судом встановлено, що постановою № 71 військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, підполковником ОСОБА_5 від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. (а.с.6).

Постанову № 71 від 16 березня 2017 року винесено за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 71 від 15 березня 2017 року (а.с.7).

Згідно з вказаними протоколом та постановою ОСОБА_1, працюючи на посаді голови Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, 13 березня 2017 року, не виконала встановлений ст. 15 Закону України «Про оборону України»; ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст.18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; п.24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921, п. 2.2 Інструкції з організації ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.12.2010 р. № 660, обов’язок, а саме: не здійснила оповіщення на вимогу Новосанжарського районного військового комісаріату (згідно розпорядження військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату, підполковника ОСОБА_5 від 13.02.2017 року № 6/323) військовозобов’язаних про їх виклик до Новосанжарського районного військового комісаріату і не забезпечила їх своєчасне прибуття за цим викликом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, диспозиція ст. 210-1 КУпАП містить склад адміністративного правопорушення, який передбачає вчинення конкретних дій або бездіяльності із умисною формою вини. Таким чином, компетентна особа повинна в протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності у зрозумілій формі зазначити в чому конкретно полягало порушення позивача законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Разом з тим, оскаржувана постанова не містить обґрунтування та будь-якого викладення обставин, в чому саме позивачем порушені вказані в постанові вимоги Законів України , яким чином виявлені і в чому полягає неналежне виконання розпорядження. В той же час військовим комісаром не зазначено навіть підпунктів ст.18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст.15 Закону України "Про оборону України", які порушені позивачем.

Одним з об’єктів цього правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, правові основи яких в свою чергу закріплені в Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; Про військовий обов’язок та військову службу» та відповідних підзаконних нормативних актах.

Суб’єктом вказаного правопорушення є громадяни або посадові особи. При цьому статтею 14 КУпАП визначено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Таким чином, суб’єктом даного правопорушення є посадова особа підприємства, установи або організації відповідно до покладених на неї службових обов’язків.

Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для повного і якісного виконання планів проведення мобілізації в особливий період органи місцевого самоврядування разом з підприємствами, установами та організаціями незалежно від підпорядкування і форм власності та районними (міськими) військовими комісаріатами в мирний час утворюють дільниці для оповіщення і збору військовозобов'язаних, комплектують їх особовим складом із числа військовозобов'язаних без звільнення громадян від виконання основних обов'язків за місцем роботи та сприяють у набутті ними професійних навичок, а також забезпечують реалізацію інших заходів, пов'язаних з виконанням планів проведення мобілізації.

Абзац 6 ст. 15 Закону України «Про оборону України» та пункти 1, 2 статті 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають, що виконавчі органи сільських рад у галузі оборонної роботи забезпечують організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом; сприяють організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації.

Згідно з ч. 4 ст. 34 та ст. 38 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" персонально-первинний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей щодо призовників та військовозобов'язаних за місцем їх проживання. У сільській місцевості, а також у містах і селищах, де відсутні військові комісаріати, облік ведеться органами місцевого самоврядування. В адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів, відповідні органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язані на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомляти районні (міські) військові комісаріати про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників і військовозобов'язаних.

Також за ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських рад забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зокрема, з 19 грудня 2016 року набрав чинності Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921, яким визначені серед іншого також права та обов’язки сільських рад.

Керівники та інші посадові особи органів місцевого самоврядування, винні у порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, за невиконання своїх обов’язків несуть відповідальність згідно із законом (ст. 42 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"та ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12, п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади, який забезпечує додержання Конституції та законів України, виконання актів органів виконавчої влади на відповідній території, організовує роботу сільради та її виконавчого комітету, а в межах наданих йому законом повноважень видає розпорядження.

За приписами статті 5 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація здійснення заходів з мобілізаційної підготовки і контроль за здійсненням цих заходів в органах місцевого самоврядування покладаються на їх мобілізаційні підрозділи або призначених працівників з питань мобілізаційної роботи.

Отже, з аналізу зазначених норм необхідно зробити висновок, що на сільські ради як органи місцевого самоврядування покладені обов’язки з ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників у порядку, визначеному підзаконними нормативними актами, при цьому персональну відповідальність за здійснення цих заходів несе керівник органу місцевого самоврядування, тобто сільський голова. Тільки у разі, якщо за розпорядженням керівника органу місцевого самоврядування вказані службові обов’язки безпосередньо покладені на іншу посадову особу, остання може бути притягнута до відповідальності у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Із розпорядження № 4 Крутобалківського сільського голови Новосанжарського району Полтавської області ОСОБА_1 від 01.02.2017 року «Про виконання функціональних обов’язків начальника військово – облікового столу Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області» вбачається, що на ОСОБА_6 покладено виконання функціональних обов’язків начальника військово – облікового столу Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с.27).

Відповідно до поіменного списку осіб, які перебувають на військовому обліку у виконавчому комітеті сільської ради, працівниками сільської ради на чолі з сільським головою ОСОБА_1 були надіслані повістки військовозобов’язаним про виклик і обов’язкову явку до Новосанжарського РВК (а.с.32-41, 93-119), відвідані господарства, в яких проживають зазначені особи з метою повідомлення про виклик та обов’язкову явку до Новосанжарського РВК, про що були складені відповідні довідки та акти (а.с.42-88), складені довідки про відсутніх осіб за місцем реєстрації та проживання.

Крім того, свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили про заходи , які вживалися сільським головою на виконання розпорядження про оповіщення військовозобов’язаних, які проживають на території сільської ради .

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерплих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оскаржувана постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Системно оцінивши подані суду докази на предмет відповідності їх законодавству, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та приймаючи оскаржувану постанову за ч.1 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем порушено приписи ст.ст. 278, 280 КУпАП, оскільки не було перевірено, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

У порушення вимог ст. 277-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення взагалі не містять доказів повідомлення позивача про час, дату, місце складання протоколу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду, жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача, не подав до суду всі наявні у них документи та матеріали, що підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, отже встановити в суді правомірність прийнятого відповідачем рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення неможливо, через що суд вважає, що постанова №71 від 16 березня 2017 року підлягає скасуванню.

Також встановлено, що позивачка судових витрат у справі не понесла, скільки від сплати судового збору звільнена на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір у сумі 640 гривень, у відповідності до ст.139 КАС України, слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст..ст. 7, 245, 251, 257, 258, 268, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6, 20, 77, 78, 90, 139, 242, 243, 244, 246, 255, 286 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області про оскарження протоколу про адміністративне правопорушення та постанови за справою про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати Постанову військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області, підполковника ОСОБА_5 № 71 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП від 16.03.2017 року стосовно ОСОБА_1 щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн. за порушення ст. 210-1 ч.1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 провадженням закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 640 грн. віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського адміністративного апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя /підпис/

Відповідає оригіналу

ОСОБА_8 Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_9