Рішення № 71620224, 17.01.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1134/17

Провадження № 2/538/72/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі :

головуючого – судді Алтухової О.С.,

за участю секретаря судового засідання – Волошиної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бербеницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бербеницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на наступні обставини.

14 липня 2009 року в смт. Іванків Київської області померла її рідна матір ОСОБА_2, яка за життя склала заповіт, згідно якого все своє майно вона заповіла своєму синові ОСОБА_3 На момент смерті ОСОБА_2 мала майно у вигляді права особистої приватної власності на земельну ділянку розміром 4,55 га, вартістю 179602,62 грн., що знаходиться на території Бербеницької сільської ради Лохвицького району.

Після смерті ОСОБА_2 її спадкове майно (вказану земельну ділянку) успадкували вона та її брат ОСОБА_3 шляхом подачі заяв про прийняття спадщини в Іванківську районну державну нотаріальну контору.

Її рідний брат ОСОБА_3 помер 14.11.2012 року, його спадкоємиця рідна дочка ОСОБА_4 відмовилась від успадкування майна ОСОБА_3 у вигляді вищевказаної земельної ділянки.

При підготовці документів про успадкування вона виявила, що зник оригінал Державного акту на право приватної власності на землю, що унеможливлює отримання свідоцтва про право на спадщину.

Просила визнати за нею право власності на спадкове майно померлої 14.07.2009 року матері ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку загальним розміром 4,55 га, що знаходиться на території Бербеницької сільської ради.

В судове засідання позивач не з’явилася, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, просила розглянути справу за її відсутності через вік та стан здоров’я.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надано заяву за підписом сільського голови про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

14.07.2009 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 346283 від 30.09.2015 року (а.с. 3).

28.11.2006 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Бербеницької сільської ради, зареєстрований за реєстром № 57, відповідно до якого все своє майно вона заповідала своєму синові ОСОБА_3 (а.с. 14).

Позивач по справі є рідною донькою померлої 14.07.2009 року ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯФ № 272365 від 18.05.1949 року та свідоцтвом про одруження серії І-АБ № 396672 від 15.02.1969 року, та рідною сестрою померлого 14.11.2012 року ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126,133,135 Сімейного кодексу України та свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 245050 від 23.04.2013 року (а.с. 4,5,6,11).

Згідно постанови державного нотаріуса Іванківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.01.2017 року за даними їхньої контори після ОСОБА_2 спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_3, інших спадкоємців немає. Вказаною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку на земельну ділянку розміром 4,55 га, яка розташована на території Бербеницької сільської ради та належала ОСОБА_2, в зв’язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку (а.с. 7).

З постанови завідувача Першої лохвицької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.02.2017 року вбачається, що окрім позивача ОСОБА_1, до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 звернулася також співмешканка спадкодавця ОСОБА_7. В зв’язку з тим, що спадкоємцями правовстановлюючі документи на земельну ділянку не були надані, у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Бербеницька сільська рада, Лохвицького району, Полтавської області, відмовлено (а.с. 8).

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 643450 від 20.12.2002 року, виданого ОСОБА_8, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 315 (а.с. 12).

Суд вважає за необхідне зауважити, що в свідоцтві про смерть спадкодавця ОСОБА_2 та в Державному акті на право приватної власності на землю серії Р3 № 643450 від 20.12.2002 року містяться розбіжності, а саме в свідоцтві про смерть зазначено ім’я «Євдокія», а в Державному акті «Явдокія», при цьому позивачем вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності правовстановлюючого документу померлій ОСОБА_2 не заявлялася.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

П. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р., в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 р. № 553 (далі – Порядок № 1127) передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подаються: 1)копія примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно; 2) оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження або місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцезнаходженням нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа). Згідно п. 66 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності - спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавцем за життя було набуто право власності, однак документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно втрачений і видача його дублікату не передбачена діючим законодавством, реєстрацію права власності спадкодавця за заявою спадкоємця можливо здійснити, застосовуючи у сукупності норми пунктів 53 і 66 Порядку № 1127.

Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, і тільки якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх. Така позиція суду щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного Cуду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно з якою суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, так само й з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1218 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Бербеницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до апеляційного суду Полтавської області через Лохвицький районний суд Полтавської області.

Суддя Лохвицького

районного суду ОСОБА_9